Різновиди кардіоміопатії у собак та способи її лікування

Кардіоміопатія буває первинного та вторинного типів. Первинний тип виникає через вроджені дефекти серцевого м`яза, але таке відбувається вкрай нерідко. Набагато частіше фахівці стикаються з недугою вторинного типу, що виникає на тлі захворювань на вірусний, грибковий або бактеріальний походження.

Різновиди захворювання

Крім розрізнення за характером виникнення, ветеринари виділяють ще й різновиди того, які трансформації відбуваються в серцевій тканині. До них слід відносити:

1. Гіпертрофічна кардіоміопатія. Для неї характерно пропорційне збільшення як загальних розмірів серця, так і товщини стінок передсердь та шлуночків. Якщо тварина перебуває в літньому віці, то їй починає бракувати сил на підтримку нормальної роботи органу, що виріс. Скорочення обсягів передсердь та шлуночків призводить до того, що кров пса отримує вдвічі менше кисню та корисних речовин. У занедбаній формі може викликати у собаки інфаркт міокарда або раптову зупинку серця.
2. Дилатаційна кардіоміопатія. Фахівці переконані, що цей вид патології зустрічається у собак найчастіше. Іноді дилатація плавно випливає з вищеописаного різновиду кардіоміопатії. При цьому серцева стінка стає аморфною, її текстура втрачає первинну еластичність. Це призводить до того, що орган не в змозі нормально скорочуватися. У собаки з`являється сильна задишка, підвищена стомлюваність. Прогноз на лікування дуже несприятливий.
3. Рестриктивна. У серцевій тканині відбувається неконтрольоване утворення фіброзних волокон, які роблять із життєво важливого органу – невдалий аналог хряща. Як наслідок, низька скорочуваність міокарда, що призводить до проблем із попаданням кисню в організм вихованця. Симптоми обтяжуються і тим, що у кудлатого друга в області грудей з`являються виразні хворобливі відчуття.
4. Змішана. Характеризується поєднанням ознак фіброзу тканин серця з його гіпертрофією. Варіації патологічних процесів можуть включати і супутнє розширення шлуночків або передсердь органу.

Причини виникнення

Фахівцям важко у точному визначенні факторів, здатних призвести до кардіоміопатії. Дослідження показали, що однією з причин може стати нестача в організмі вихованця L-карнітину та таурину. Також до цієї патології схильні деякі середні та великі породи собак, зокрема боксери, німецькі вівчарки, ньюфаундленди та добермани. У цуценят цих порід вона може передаватися через гени батьків. Кокер-спанієлі - єдині представники дрібних порід, які вразливі до цієї недуги.

Ветеринари виділяють такі причини хвороби:

1. Хвороби інфекційної етіології.
2. Серйозні порушення метаболізму.
3. Дисфункція в коронарному кровообігу у вихованця.
4. Запальні процеси, що протікають в організмі.
5. Отруєння та побічні дії лікарських препаратів.
6. Патології серцевого клапана та міокардит.

Лікарі сходяться на думці, що кардіоміопатія багато в чому є кінцевим етапом прогресуючих у тілі собаки патологічних процесів і дефектів, пов`язаних з обміном речовин. Плідний ґрунт для виникнення захворювання дає ослаблений імунітет собаки та нестача в її організмі вітамінів, зокрема селену та вітамінів Е та В12.

Симптоматика захворювання

На ранніх стадіях патологія не подає жодних ознак про наявність. Це вкрай в`януче захворювання, яке може прогресувати протягом багатьох місяців, а іноді і років. Непоодинокі випадки, коли вона виявляється цілком спонтанно, при проведенні УЗД серця вихованця на предмет наявності у нього будь-яких інших недуг. Клінічні симптоми можуть розвиватися як швидко, так і повільно. Цілком можлива раптова загибель вихованця, якій не передували жодні яскраво виражені ознаки.

Дане захворювання може виявлятися у собаки таким чином:

• найменші фізичні навантаження або незначні хвилювання викликають у тварини сильну перепочинок. Собака швидко втомлюється та багато спить;
• сухий, уривчастий кашель;
• слизові оболонки у роті бліднуть;
• значно знижується вага вихованця, при цьому обсяг черева збільшується (у ветеринарії це називають черевною водянкою);
• собака може втрачати свідомість, мляво реагує на команди, відсутня інтерес до ігор та прогулянок;
• у нічний час періодично бувають судомні напади;
• якщо у собаки розвинувся набряк легень, то при диханні з`являться звуки, що булькають;
• низький артеріальний тиск.

Розвиток хвороби в доклінічній (прихованій) стадії ускладнює її своєчасну діагностику. Явні симптоми виявляються запізно, щоб можна було задіяти консервативні методи терапії. Саме це ускладнює в майбутньому лікування кардіоміопатії у собак і робить прогноз на одужання менш оптимістичним.

Ветеринар може поставити діагноз тільки на основі анамнезу та фізикального дослідження, які обов`язково повинні бути доповнені рентгенографією грудної клітки, УЗД та ЕКГ. Уважні власники повинні відразу везти вихованця до ветеринарної клініки, якщо помітили, що він став швидше втомлюватися під час вигулу, і навіть найменша перешкода викликає у собаки сильну задишку і кашель.

Лікування недуги

На жаль, але у собак лікування кардіоміопатії практично ніколи не дає стійкого ефекту. У випадку з патологією первинного типу воно взагалі неможливе. Господарю собаки не варто розраховувати на повне одужання. Єдине, у чому може допомогти терапія, так це збільшення тривалості та якості життя тварини, а також пом`якшення клінічних симптомів. Схема лікування багато в чому залежить від стадії розвитку хворобливого процесу.

Як правило, починати терапію фахівці радять із прийому собакою сечогінних препаратів. Вони запобігають ризику розвитку застійних явищ в організмі, у тому числі такого грізного їх наслідку, як набряк легенів, який може спричинити смерть улюбленця. Відмінно для цих цілей підійде Фуросемід.

Запобігти фібриляції передсердь допоможе інотроп Дігоксин, а екстрасистолію шлуночків — Прокаїнамід, що належить до групи антиаритмічних препаратів. В екстреній ситуації, коли серце вихованця втрачає здатність до синхронного скорочення, ветеринари застосовують Добутамін.

З недавніх пір широке застосування для лікування кардіоміопатії знайшли деякі ферменти. З їхньою допомогою може бути покращено кровопостачання в самому серці, а ризик розвитку інфаркту зменшується вдвічі. Крім цього, вони здатні живити та відновлювати уражену недугою серцеву тканину. Найбільш відомий серед них L-карнітин. Речовини, що містяться в ньому, благотворно впливають на процес метаболізму, а також сприяють нейтралізації в клітинах тканин шкідливих токсинів.

Важливо розуміти, що крім медикаментозного лікування потрібно ще й намагатися якомога менше навантажувати тварину, їй категорично не рекомендуються стреси та хвилювання. Інтенсивність дресирування та тренувань на час терапії має бути значно знижена. Обов`язковою мірою для швидкого одужання є правильний раціон. Потрібно виключити з меню улюбленця важку та жирну їжу, давати більше продуктів, що містять клітковину та вітаміни. У зооветеринарних аптеках продають спеціальні корми, наказані до вживання вихованцям, які страждають на кардіоміопатію.

Невідкладна терапія

При гострій серцевій недостатності, фоном якої є кардіоміопатія, ветеринар проводить наступні послідовні процедури:

1. Введення внутрішньо вени ін`єкції Фуросеміду.
2. Використання нітрогліцеринових мазей або їх аналогів (спрею або інфузії).
3. Здійснюється підтримка інотропами.
4. Собака поміщається в кисневу камеру.
5. Якщо пацієнт занадто хвилюється, йому показані легкі седативні препарати.
6. За наявності в плевральній порожнині рідини фахівець виробляє торакоцентез з подальшим відкачуванням випоту.

Невідкладна допомога при серцевій недостатності вимагає досвіду та вмінь від лікаря. Найменша затримка може призвести до ускладнень симптомів та подальшої загибелі домашнього вихованця.

Довготривала терапія

Має на увазі під собою довічний прийом препаратів, з регулярним контролем стану тварини у кваліфікованого спеціаліста та нормуванням дозувань. Безпосередньо після початку лікування власник повинен приїжджати з вихованцем у ветеринарну клініку не менше трьох разів на тиждень, а коли стан тварини стабілізується - 3-4 рази на місяць.

Собаці призначають такі ліки, як:

• Таурін, Омега-3 жирні кислоти, L-карнітин;
• інгібітори АПФ (застосовувати в комплексі з препаратами калію дуже обережно, можуть викликати гіперкаліємію);
• Фуросемід, поєднуючи його з препаратами калію;
• бета-блокатори (Метопролол);
• при фібриляції передсердь - Дігоксін;
• при надшлуночковій тахіаритмії - Ветмедін.

Хірургами для терапії кардіоміопатії розроблені спеціальні пристрої, які дозволяють покращити скоротливість міокарда та продовжити його функціональну активність. Використовуючи їх, власник тварини продовжить йому життя на довгі роки.

Прогноз

Прогноз на одужання цілком і повністю залежить від стадії перебігу патології та загального стану собаки. Якщо хвороба ускладнена набряком легень, то тривалість життя залежить від того, наскільки швидко собака була доставлена ​​до ветеринара. У разі, коли власники не зреагували вчасно, треба розуміти, що тварина проживе від сили 2-3 місяці. Оперативна діагностика та хороша відповідь на терапію дасть чотирилапому улюбленцю від 6-7 місяців життя до 1 року. Визначення патології на початкових етапах збільшує цей термін до 3-5 років і більше.

Насамкінець хочеться сказати, що кардіоміопатія - це страшна і підступна хвороба, здатна швидко занапастити собаку, якщо не буде виявлена ​​вчасно. Тому власникам потрібно бути вкрай уважними та дбайливими зі своїм чотирилапим другом, і реагувати на найменші симптоми даної патології — швидку стомлюваність, кашель та задишку. Особливих профілактичних заходів для цієї хвороби не існує. Стежте за раціоном собаки, робіть йому вчасно вакцинації, не допускайте, щоб він переохолоджувався, та регулярно возіть на огляди до фахівця. Все це убереже собаку від проблем із серцем.