Як вчасно розпізнати та вилікувати кокцидіоз у собаки

• різкі зміни режиму годівлі;
• стреси, пов`язані з відлученням цуценя від матері;
• антисанітарні умови життя;
• хвороби, що супруводжують;
• наявність глистних інвазій.

У ослаблених тварин з низьким імунітетом шансів заразитися набагато більше. Найчастіший шлях передачі - від зараженої матері до дітей. Брати та сестри теж можуть передати інфекцію один одному.

Інкубаційний період інфекції в організмі становить приблизно два тижні. Хвороба протікає тяжко. Щенята на все життя можуть стати носіями інфекції. Тоді в старості (в умовах ослабленого імунітету) ризик повторно захворіти на кокцидіоз у цих собак багаторазово зростає.

Етіологія захворювання

Сімейство кокцидій досить велике. Загалом відомо близько 20 видів збудників, які паразитують в організмі собаки. Найбільш поширені 4 види збудників (ізоспори, цистоізоспори, еймерії та криптоспоридії), кожен з яких викликає своє захворювання:

• ізоспороз;
• цистоізоспороз;
• еймеріоз;
• криптоспоридіоз.

Найчастіше собаки заражаються збудниками ізоспорозу. Для людини цей вид кокцидіозу небезпечний.

Криптоспоридіоз, що викликається мікроорганізмами роду Cryptosporidium, має найважчі, іноді несумісні з життям наслідки. Особливо він небезпечний для малюків. Зараження відбувається швидко, інкубаційний період короткий, а патологічний процес стрімко розвивається. Ця форма захворювання найчастіше закінчується летальним кінцем.

За певних умов криптоспоридіоз може передаватися від собаки людині. Основна причина - недотримання правил особистої гігієни.

Як відбувається зараження собаки

Зараження відбувається за допомогою заковтування тварин ооцист - проміжної форми збудника. Вони містяться в калі хворих тварин, з ним же потрапляють у навколишнє середовище. Під дією тепла та вологи ооцисти дозрівають до стадії зараження, у них утворюються суперечки. Інфекція дуже агресивна, зараження контактуючих тварин відбувається з великою швидкістю і з високою ймовірністю.

Ооцисти мають двоконтурну захисну оболонку, тому стійкі до більшості розчинів, що дезінфікують. Первинним джерелом зараження є кал хворої тварини. Вторинним джерелом можуть стати середовища та предмети, на які потрапили ооцисти:

• посуд тварин, їх іграшки;
• Питна вода;
• забруднений собачий корм;
• шерсть тварини.

Основні симптоми хвороби

Основною ознакою захворювання є сильна діарея. Вона може супроводжуватися блювотою, зневодненням, повною втратою апетиту, вагою та судомами. Гостра форма кокцидіозу ускладнюється профузним кривавим проносом. Ці симптоми особливо небезпечні для молодих собак. Пізніше звернення до ветеринара в таких випадках може призвести до летального результату.

У дорослих собак з хорошою опірністю захворювання може пройти у стертій формі, виявляючись лише незначним порушенням випорожнення. Але це не означає, що вони не стають носіями інфекції.

Попередній діагноз ветеринар може поставити, ґрунтуючись на симптомах хвороби. Підтвердити або виключити його можна лише після мікроскопічного дослідження калових мас.

Якщо хворобу не лікувати, вона може прийняти мляву хронічну форму перебігу. Епітелій кишечника при цьому поступово руйнується, аж до розвитку некрозу тканини. Страждає функція всмоктування, у зв`язку з чим організм собаки недоотримує необхідні йому поживні речовини та мікроелементи. Основні симптоми хронічного кокцидіозу такі:

• тьмяна вовняна шерсть;
• чергування діареї та запору;
• наростаюча слабкість;
• періодичне блювання;
• дисбактеріоз кишківника;
• загострення супутніх інфекцій;
• подальше зниження імунітету.

Собака почувається погано, відмовляється від їжі, на прогулянці виглядає виснаженою, сумною, не грає.

Лікування кокцидіозу

Лікування кокцидіозу покликане вирішити два завдання:

1. Антибактеріальна терапія, спрямована на усунення збудників основного захворювання.
2. Симптоматична терапія, спрямована на усунення негативних наслідків життєдіяльності кокцидій (інтоксикація, зневоднення, запалення кишкового епітелію, дисбактеріоз).

Антибактеріальна терапія

Дуже важливо, щоб лікування почалося своєчасно, особливо якщо йдеться про цуценята. Навіть після повного одужання слизова оболонка кишечника ще довго відновлюється і вимагає підтримуючої терапії.

Велика увага має приділятися вибору препаратів. Ліки, що діють у просвіті кишечника, не впливають на збудників, що локалізуються в його стінках.

Антикокцидійну терапію починають лише після підтвердження діагнозу шляхом обстеження калу собаки на вміст ооцист, оскільки марно застосовувати її для лікування інших захворювань із подібними симптомами (чумка, вірусний ентерит).

Лікування здійснюється препаратами - кокцидіостатиками. Їхня дія полягає в порушенні життєвого циклу збудника, позбавлення його можливості розмноження. Курс лікування досить тривалий і може становити місяць, інколи ж і більше.

Вибір схеми лікування здійснює лікар. Добре зарекомендували себе препарати на основі ампроліуму, фуразолідону, сульфадиметоксину та інших. Ці антибактеріальні засоби досить токсичні, мають побічні ефекти як порушення кишкової мікрофлори.

Нове слово в лікуванні кокцидіозу – це препарати на основі толтразурилу. Вони мають пролонговану дію (досить одноразового введення), і, як наслідок, знижений рівень токсичного впливу. До того ж ці ліки довго зберігають терапевтичну концентрацію в організмі. Крім того, вони ефективно борються з мікроорганізмами, що знаходяться не тільки у просвіті кишечника, а й у його стінках.

Симптоматична терапія

Вона включає такі складові частини:

• Дегідратаційна терапія (призначається введення "Реосорбілакту", глюкози, фізіологічного розчину);
• Лікування ентериту, порушень кишкового епітелію ("Траумель", "Веракол");
• Лікування дисбактеріозу (Лактобактерін, Ветом);
• Відновлення імунітету («Енгістол»);
• Підтримка печінки (Катозал, Гамавіт).

Профілактика

Основний профілактичний захід - це дотримання найсуворішої гігієни. Ооцисти відрізняються винятковою життєстійкістю навіть у несприятливих умовах. Їм не страшні низькі температури повітря та навіть мороз. Багато дезінфікуючих засобів теж неефективні. Єдиний гарантований засіб знищення ооцист - це висока температура та спалювання.

Тому основні заходи профілактики кокцидіозу такі:

• негайне ізолювання хворої тварини;
• обробка приміщення, де утримувалася хвора тварина дезрозчином на основі хлору;
• спалювання всіх фекалій зараженої тварини;
• недопущення поїдання тваринами фекалій одне одного;
• своєчасна дегельмінтизація та підтримання імунітету цуценят;
• природне вигодовування цуценят (материнське молоко зміцнює вроджений імунітет);
• розміщення тварин у сухих, теплих вольєрах із вільним доступом до чистої води.

Найважливіший етап боротьби з кокцидіозом – саме хороша профілактика. Зараження не проходить здоров`я собаки без наслідків. При найкращому лікуванні вона довго одужуватиме від хвороби, а наслідки у вигляді носійства і слабкого шлунково-кишкового тракту залишаться з нею на все життя.