Симптоми та лікування хламідіозу у кішок

Хламідії через відсутність у них власного енергетичного обміну зазвичай проникають і паразитують у клітинах імунної системи (макрофагах) або епітеліальних тканинах свого господаря. Улюбленим середовищем їх існування є клітини слизової оболонки кон`юнктиви, глотки, шлунка, тонкого кишечника, прямої кишки, уретри. Проникаючи у них, патогенні мікроорганізми виводять із ладу клітинний захисний механізм, створюючи собі сприятливі умови життєдіяльності. Їхнє розмноження відбувається простим бінарним розподілом. Уражена клітина господаря розпадається, випускаючи нових паразитів, кожні 48 годин. Клітини імунної системи розносять хламідії по всьому організму, внаслідок цього можливе зараження головного або спинного мозку, будь-якого внутрішнього органу, лімфатичних вузлів, суглобів. Паразити чутливі до високої температури та до розчину фенолу.

Захворювання надзвичайно поширене серед ссавців та птахів. Частими носіями збудника хвороби вважаються щури, миші, птахи, кішки.

На особливу увагу заслуговує котячий хламідіоз. Можна виділити 3 шляхи передачі зазначеної інфекції:

• аліментарний;
• аерогенний (повітряно-краплинний);
• статевий.

Причиною зараження кішки може бути слина, молоко, сеча, калові маси хворої тварини. Інфекція може передаватися від хворої кішки кошенятам трансплацентарним шляхом або під час пологів. Інкубаційний період розвитку хвороби може сягати 2 тижнів. Хламідіоз у кошенят яскраве прояв отримує в період їх перших стресових ситуацій:

• відбирання від матері;
• зміни харчування та інші.

Чинниками, що сприяють розвитку захворювання, вважають:

• тривале перебування кількох тварин у замкнутому просторі (у притулках, готелях);
• відсутність вчасної вакцинації;
• знижений імунітет.

Часто інфекція вражає у кішок такі органи та системи:

• дихальну;
• очі;
• ШКТ;
• репродуктивну.

Генералізована форма інфекції, при якій у кішки відбувається швидке поширення патогенних мікроорганізмів через кров по всьому організму, часто призводить до смерті тварини.

Небезпека хламідіозу для оточуючих

На запитання, чи можна заразитися хламідіозом від кішки, відповідь буде ствердною. Інфекція відноситься до розряду зоонозних захворювань, що легко передаються від тварин людям. Згідно з медичною статистикою, щороку у всьому світі заражаються хламідіозом майже 100 мільйонів людей. Власники домашніх вихованців, особливо кішок, і люди, за діяльністю пов`язані з тваринами, повинні бути особливо уважними до дотримання профілактичних заходів для недопущення поширення даної інфекції. Хламідіоз у кішок передається людині при зниженні імунітету у останнього.

Головною небезпекою інфекції треба вважати те, що вона здатна викликати низку серйозних захворювань:

• пневмонію;
• інклюзійний кон`юнктивіт;
• орнітоз;
• деякі венеричні хвороби та інші.

Патогенний мікроорганізм, потрапляючи всередину клітин організму, призводить до пошкодження будь-якого внутрішнього органу та порушення його функціональності. При ураженні хламідіями слизових оболонок, що мають скупчення інших різних шкідливих мікроорганізмів, може виникнути вторинна (змішана) інфекція. Такий небезпечний поворот у розвитку хламідіозу чреватий важким перебігом хвороби, труднощами та тривалістю її лікування.

Своєчасне виявлення хламідіозу у кішок, характерні симптоми якого повинен знати кожен власник, при належному лікуванні призводить до швидкого лікування тварини. При догляді за хворою кішкою не слід забувати, що інфекція легко передається людям та іншим тваринам.

Симптоматика захворювання

Інкубаційний період хламідіозу триває в середньому 10 днів, тому ознаки захворювання можна помітити у свого вихованця не відразу. Залежно від гострої чи хронічної форми хвороби симптоматика може бути різною.

Хламідіоз кішок у гострій формі проявляється такими симптомами:

• виділеннями з очей, що набувають згодом гнійного характеру;
• почервонінням кон`юнктиви;
• сльозогінністю;
• чханням;
• кашлем;
• виділеннями з носа;
• задишкою;
• підвищенням температури тіла;
• втратою апетиту.

Поразка сечостатевої системи та ШКТ у котів практично завжди відбувається безсимптомно.

При тяжкій формі хвороби, що призводить до смертельного результату тварини, уражаються легені та серце. Характерним її проявом вважаються:

• хрипи;
• утруднене дихання;
• задишка;
• пневмонія;
• гарячковий стан.

Якщо не вжити радикальних лікувальних заходів, тварина може померти від набряку легенів.

Хвороба хронічної форми немає яскравого прояви, але характеризується тривалістю перебігу.

У тварини, що має сильний імунітет, хламідіоз може протікати у латентній (прихованій) формі, без прояву характерних ознак. У цьому випадку кішки можуть бути безсимптомними носіями патогенних мікроорганізмів, які легко переходять до людини. Хламідіоз у кішок, симптоми якого вчасно виявлені, при проведенні грамотного лікування не становитиме великої небезпеки для оточуючих.

Особливо можна виділити неонатальну форму захворювання, при якій зараження кошеня відбувається під час пологів або через плаценту хворої матері-кішки. Ознаки хламідіозного неонатального кон`юнктивіту у кошеня починають виявлятися, коли він розплющує очі. З подальшим розвитком хвороби кошенята слабшають і згодом часто гинуть.

Діагностика та лікування

Щоб лікувати захворювання ефективно, необхідно поставити правильний діагноз. Діагностичні заходи включають:

• загальний огляд хворої тварини;
• докладне опитування власника про стан кішки;
• рентген грудної клітки при підозрі на пневмонію;
• аналіз крові;
• забір матеріалу з носа та очей кота або кішки для лабораторного дослідження;
• ІФА;
• ПЛР.

Важливо диференціювати хламідіоз та подібні до симптоматики інфекції, серед яких:

• вірусний ринотрахеїт;
• кальцивіроз;
• бронхопневмонія та інші.

При розмові з власником хворої кішки визначається коло людей та тварин, яким могла передатися небезпечна інфекція.

Після встановлення точного діагнозу кішці підбирається індивідуальна схема лікування, яка включає наступні напрямки:

• антибактеріальну терапію;
• усунення симптомів;
• підвищення імунітету;
• виконання рекомендацій щодо догляду та утримання тварини.

Лікування хламідіозу у кішок часто проводиться в домашніх умовах. Госпіталізації потребують лише ті тварини, у яких виявлена ​​важка форма хвороби: утрудненість дихання, пневмонія та інші.

Антибактеріальна терапія складається з призначення препарату тетрациклінового ряду - Тетрацикліну, Ципрофлоксацину або Ерітроміцину. Препарати порушують у хламідій синтез власного білка. Якщо кішка погано переносить вказану групу ліків, то їй підбирається альтернатива. У цьому випадку можуть бути призначені Левоміцетин, Фторхінолон, Цефотаксим та інші.

Для обробки очей тварини може застосовуватися Еритроміцинова або Тетрациклінова мазь. В обов`язковому порядку при лікуванні інфекції ветеринар призначає імуностимулятори, щоб підтримати імунну систему кішки на належному рівні. Курс лікування неускладненого хламідіозу становить 3-4 тижні.

Головною рекомендацією лікаря на час боротьби із захворюванням є виключення контактів хворої кішки з іншими тваринами та людьми. При груповому утриманні тварин заражається хламідіозом вся група. У цьому випадку проводиться обстеження та лікування всіх тварин.

Якщо лікувати за всіма правилами хламідіоз у кішок, небезпека для людини буде мінімальною. Щорічна вакцинація вихованця служитиме йому надійною профілактикою від даної небезпечної інфекції.

Висновок

Таким чином, хламідіоз від кішки може легко перейти до інших тварин та людей. У зв`язку з цим важливим є правильний догляд за вихованцем, своєчасний огляд його фахівцем, щорічна вакцинація.