Епілепсія у собак: надання першої допомоги та популярні методи лікування

Етіологія захворювання та схильність порід

Медицина визначає епілепсію як хронічне невралгічне захворювання, для якого характерні регулярні судомні напади. Вони виникають через порушення зв`язків між нейронами головного мозку. Неузгодженість появи та передачі нервових імпульсів призводить до спонтанних, атактичних скорочень м`язів.

Механізми, що призводять до судом, досі до кінця не вивчені. Вчені висувають гіпотезу, що причиною хвороби може бути неправильний хімічний баланс нейротрансмітерів. Саме тому напади мають не постійний, а періодичний характер. Згодом вони стають сильнішими і частіше.

Перші симптоми виявляються протягом перших 5 років життя вихованця. Найчастіше захворювання діагностується у віці 2-3 років. На епілепсію може захворіти будь-який собака, проте існують породи, що відносяться до підвищеної групи ризику:

• боксер;
• гончак;
• англійський спанієль;
• коллі;
• лабрадор;
• вівчарка (німецька, бельгійська);
• пудель;
• золотистий ретривер;
• сенбернар;
• ірландський сетер;
• такса;
• тер`єр;
• хаски;
• шнауцер.

Відео «Що робити при епілепсії у собак»

У цьому відео експерт розповість, як проявляється епілепсія у собак, та як її лікувати.

Види, причини та фактори

Епілепсія у собак буває вродженою та набутою. Обидві мають схожі симптоми, проте генетична форма переноситься вихованцями важче.

Первинна (ідіопатична) епілепсія

Генетична (ідіопатична) епілепсія вперше може бути діагностована у собаки, починаючи з 6-місячного віку. Захворювання проявляється в регулярних тоніко-клонічних судомах та супутній симптоматиці:

• рясна слинотеча;
• неконтрольоване сечовипускання;
• втрата свідомості.

Епілептичний напад триває кілька хвилин і повторюється 1-2 рази на місяць. Відразу після них у вихованця спостерігається порушена координація, притуплена увага та загальні зміни поведінки. В інший час хвороба себе ніяк не виявляє, а тварина веде звичний спосіб життя.

Вторинна епілепсія

Вторинна епілепсія зустрічається у собак старше 5 років. Періодичні напади часто стають наслідком будь-якого захворювання чи травми:

• чумки;
• енцефаліту;
• гельмінтозу;
• травми мозку;
• стресу;
• укусів змій;
• ударів струмом;
• отруєння хімікатами або важкими металами.

Іноді причиною виникнення хвороби стає неправильно підібраний раціон.

Захворювання, що призводять до епілепсії

Причини, через які у собак виникають епілептичні напади, численні. До провокаційних факторів відносяться:

• генетична схильність;
• гідроцефалія;
• доброякісні або злоякісні пухлини головного мозку, а також метастази;
• прискорений чи уповільнений обмін речовин;
• перенесені захворювання, спричинені інфекціями;
• знижений рівень цукру та кальцію в крові;
• порушення роботи внутрішніх органів;
• гельмінти.

Зовнішні фактори, що можуть спровокувати розвиток патології

Відсутність будь-яких патологій у вихованця не говорить про те, що тварина в безпеці. Приступи можуть спровокувати такі зовнішні фактори:

1. Неправильне харчування. Раціон повинен бути збалансованим, з необхідним вмістом вітамінів, мінералів, мікро- та макроелементів. Якщо собака харчується кормом, то він повинен на 100% підходити вихованцю.
2. Перевантаження. Займаючись з твариною, не варто давати занадто велике фізичне навантаження. Також не можна піддавати собаку зайвому стресу.
3. Отруєння токсинами. Найчастіше причиною судом є потрапляння в організм вихованця сильнодіючих хімікатів або важких металів.
4. Травми голови. Епілепсія може розвинутись як наслідок пошкодження головного мозку внаслідок удару, пологів або неправильного поводження з маленьким цуценям.

До факторів ззовні також відносяться: удар струмом, укус отруйними комахами або рептилії. Потрапляючи в кров тварини, отрута має нервово-паралітичну дію, що призводить до неконтрольованих судом.

Типи епілептичних нападів

Епілептичні напади бувають 4 типів і відрізняються інтенсивністю неконтрольованого скорочення м`язів:

• слабовиражені судоми або повна їхня відсутність;
• тонічно-клонічні (охоплюють усе тіло);
• фокальні (переходять від однієї ділянки на іншу);
• комплексні, парціальні (у собаки можуть початися галюцинації, мимовільне скорочення м`язів генералізоване або повністю відсутнє).

Симптоми епілепсії

Епілептичний напад у собаки починається з аури - провісника нападу, що починається. Вихованець стає неспокійним, скиглив, ховається, з пащі рясно течуть слини. Потім настає іктальна стадія (судоми). Собака вищить, його тіло сильно трясе.

Мимовільне скорочення м`язів часто призводить до неконтрольованого випорожнення та прикусу щоки або язика.

Завершальний етап називається постиктальним. Тварина заспокоюється, проте відчуває дискомфорт, спостерігається сильне слиновиділення, зміна поведінки.

Приступ може тривати кілька хвилин або затягнутися на кілька годин. Діагностувати напад епілепсії можна за такими ознаками:

• втрата свідомості;
• гарячка;
• закидання голови;
• стискання та розтискання щелеп;
• посмикування кінцівок;
• розширені зіниці;
• закочування вгору очних яблук;
• гучне, важке дихання.

Лікуємо епілепсію

Епілепсія – захворювання, яке не піддається лікуванню. Проте, лікарські препарати, прописані ветеринарним лікарем, допомагають знизити частоту нападів, а також зменшити їх інтенсивність.

Перша допомога

Коли у тварини починається епілептичний напад, головне – грамотно надати їй першу допомогу. Алгоритм дій має бути наступним:

• організувати спокій, усунувши всі дратівливі чинники;
• прибрати зайве освітлення, зробивши напівтемряву;
• перекласти собаку на м`яку підстилку;
• забезпечити приплив свіжого повітря;
• змочувати шкіру вихованця прохолодною водою.

Якщо захворювання вже було діагностовано, а напад триває не більше 30 хвилин, приводів для паніки немає. Пряме показання для візиту до ветеринарної клініки – неможливість припинити напад протягом тривалого часу. Найкраще для транспортування тварини підійде велика ковдра.

Діагностика та лікування

Для того, щоб правильно поставити діагноз і не сплутати епілепсію із захворюванням мозочка або слухового нерва, ветеринарний лікар призначає комплексне обстеження. Воно включає наступні аналізи:

• крові, сечі – на вміст цукру та азоту;
• біологічних рідин – на рівень кальцію та свинцю;
• калу – відсутність гельмінтів;
• спинномозкової рідини – для вивчення клітинного складу.

Додатково призначаються ультразвукове та рентгенологічне дослідження, щоб визначити стан внутрішніх органів собаки. Емоційний статус лікар вимірює за допомогою електроенцефалограми. Також ретельно досліджується родовід тварини для більш точного встановлення виду епілепсії.

Оскільки хронічна хвороба не може бути вилікувана, вихованцям прописують таблетки та препарати, що знімають симптоматику. Це заспокійливі, седативні та протисудомні лікарські засоби: «Діазепам», «Примідон», «Фенобарбітал», «Бромід натрію», «Тазепам», «Гексамідин». Лікування проводиться у домашніх умовах під суворим контролем ветеринарного лікаря.

Поради щодо догляду за хворим собакою

Хворі на епілепсію собаки потребують ретельного догляду, суворого розкладу та постійного спостереження ветеринара. Протисудомні препарати застосовують регулярно, навіть за відсутності нападів. Тваринові необхідно забезпечити спокій, мінімізувати дратівливі фактори, оточити увагою та турботою. Під рукою завжди повинні бути ліки на випадок раптового нападу.

Якщо вихованець змушений залишатися вдома один, його залишають у кімнаті, де попередньо прибирають усі зайві предмети і обкладають виділене місце подушками.

Якщо у собаки діагностували епілепсію, це не привід менше її вигулювати. Проте надмірні навантаження хворій тварині суворо протипоказані. Дозволяються легкі тренування з простими командами, які не потребують великого фізичного навантаження.

Особливу увагу потрібно приділити питанню. Їжа має бути якісною та збалансованою. Частково виключають сіль, копченість, бобові, сире м`ясо, рибу. У раціон вводять більше продуктів, що містять клітковину, а також сир, молоко та кефір. Харчування вибудовують так, щоб собака отримувала достатню кількість магнію, марганцю, а також вітамінів групи В.

Профілактика хвороби

Запобігти захворюванню неможливо, особливо якщо епілепсія вроджена, а не набута. Однак можна значно покращити життя собаки-епілептика, дотримуючись низки профілактичних заходів:

• дотримуватись правильного раціону;
• дотримуватися суворого режиму харчування;
• не перегрівати корм, а й не давати холодним;
• не перегодовувати вихованця;
• не допускати нервового перенапруги;
• виключити із в`язки;
• регулярно відвідувати ветеринарну клініку.

Прогнози при епілепсії та тривалість життя собаки

Епілепсія не вирок для домашнього вихованця. З таким діагнозом собака може прожити довге нормальне життя, якщо вчасно діагностувати хворобу та розпочати лікування. Ефективність терапії залежить від кількох факторів:

• час появи першого нападу;
• причина, що його викликала;
• тяжкість епілептичних нападів;
• реакція на протисудомні препарати.

Не треба робити з собаки-епілептика інваліда та обмежувати його свободу дій. Тварина не повинна помітити кардинальних змін у звичному ритмі життя. Достатньо оточити вихованця теплом і пестощами, а також не забувати приймати прописані препарати.