Епілепсія у собак

Епілепсія у домашніх собак – досить широко поширене захворювання, що вимагає своєчасної та правильної діагностики, а також складання грамотної, високоефективної схеми лікування. Хронічна неврологічна патологія під назвою епілепсія є схильністю організму тварини до раптової появи приступоподібних судом.

Що таке епілепсія

Прояв у собаки одиничних і характерних для епілепсії нападів обумовлюється наявністю специфічних реакцій живого організму на процеси, що відбуваються в ньому. Згідно з сучасними ветеринарними уявленнями, епілепсію можна віднести до неоднорідних груп патологій, клінічні прояви яких характеризуються судорожними нападами, що повторюються. Основа патогенезу епілепсії представлена ​​пароксизмальними розрядами, що виникають у нейронних клітинах головного мозку.

Це цікаво! Для неврологічного захворювання типові повторювані приступоподібні стани різного генезу, включаючи розлади настрою та свідомості, а також розвиток епілептичного недоумства та психозів, що супроводжуються страхом, тугою та агресивністю.

За наявності доведеного зв`язку між виникненням епілептичних нападів та патологією соматичного походження, встановлюється діагноз симптоматичної епілепсії. Як свідчить ветеринарна практика, деякі випадки нападів можуть бути ускладнені перебігом хвороби соматичного або неврологічного генезу, а також травмами головного мозку.

Причиною первинної епілепсії у собак найчастіше виступають вроджені дефекти в процесі мозкового функціонування, а спадкова схильність до захворювання робить патологію досить поширеною у деяких порід, включаючи вівчарку та коллі, сеттерів та ретріверів, сенбернарів та гончаків, такс та пуделів, боксерів, а також та тер`єрів. Суки страждають на епілепсію частіше, ніж собаки, а ризик розвитку патології вищий у кастрованого або стерилізованого собаки.

Чинники, що провокують розвиток вторинної епілепсії, можуть бути:

• інфекціями: енцефалітом, правцем та чумою;
• токсичним впливом свинцю, миш`яку та стрихніну;
• черепно-мозковими травмами;
• ураженням електричним струмом;
• укусами отруйних змій;
• впливом отрути комах;
• нестачею деяких мікроелементів або вітамінів;
• низькою концентрацією глюкози;
• гормональними порушеннями;
• гельмінтозами.

Клітинні пошкодження головного мозку можуть бути викликані навіть короткочасним недоліком харчування або незначною травмою у процесі внутрішньоутробного розвитку тварини.

Вроджена епілепсія первинно проявляється, як правило, у віці півроку, а напади набутої патології виникають під негативним впливом зовнішніх факторів, незалежно від вікових особливостей домашнього вихованця. Нейрологічну основу патології можна розглядати з погляду порушень процесів гальмування та збудження у мозкових тканинах.

Це цікаво! Поява епілептичного нападу найчастіше провокують несприятливі впливи, представлені стресовим станом, втомою або перевтомою, дуже сильними емоційними факторами та збоєм гормонального фону.

Нервове роздратування може стати причиною надлишкового слиновиділення, посилення кишкової перистальтики та шлункової моторики, збою у функціонуванні інших органів чи систем. Нервовими клітинами в момент інтенсивного розряду витрачаються значні запаси харчування та нейромедіаторів, що швидко провокує їх пригнічення та послаблення стандартної мозкової діяльності.

Симптоми епілепсії у собаки

Найбільш важким проявом патології прийнято вважати розвиток епілептичного нападу, який представлений провісниками, іктальним та постиктальним етапами. У першому випадку стан тварини характеризується його нервовою поведінкою та жалібним скигленням, почуттям тривоги і досить рясним слинотечею.

На наступній стадії відзначається втрата свідомості, а також закидання голови назад, що супроводжується м`язовою напругою, максимальним розширенням зіниць та гучним, прискореним диханням. На піку такого нападу спостерігається виділення пінистої слини та прикушування язика, мимовільне сечовипускання чи спорожнення кишечника. На постиктальній стадії відбуваються відновлювальні процеси, але у тварини цілком може зберігатися почуття деякої дезорієнтації та незначна слинотеча.

Це цікаво! Парціальні напади виникають у собак не дуже часто і можуть бути визначені, як дивна та незвичайна поведінка, невластива домашньому вихованцю.

У ветеринарній практиці виділяються також форми, що супроводжуються малими, частковими чи парціальними нападами. Для малого нападу або абсансу, характерна короткочасна втрата свідомості із збереженням стабільної рівноваги.

Часткові напади відрізняються появою судом виключно на деякій частині м`язових тканин. При цьому відзначаються посмикування кінцівок або щелеп, невмотивовані повороти голови або всього тулуба. Поява часткових нападів, як правило, супроводжує вторинну епілепсію і здатна швидко трансформуватися в судоми генералізованого типу.

Перша допомога при епілепсії

При підозрі на розвиток епілептичного нападу, домашньому вихованцю потрібно забезпечити повний спокій, видаливши всі дратівливі та провокуючі стрес фактори. На думку ветеринарів, доцільно помістити хвору тварину в напівтемне та тихе приміщення. Щоб мінімізувати ризик отримання собакою важких травм у процесі судомних рухів, бажано підкласти під неї м`яку підстилку або невеликий матрацик. Хороший результат як перша допомога дає активна вентиляція з припливом у приміщення свіжого повітря, а також обережне змочування шкіри тварини водою кімнатної температури.

Наявність в анамнезі епілептичного статусу вимагатиме від власника домашнього вихованця підвищеної уваги. Як правило, напад припиняється приблизно через півгодини, але якщо судомний стан триває довше, то собаці обов`язково має бути надана кваліфікована ветеринарна допомога в умовах спеціалізованої клініки.

Тривалість нападу та показники його тяжкості безпосередньо залежать від того, наскільки грамотно буде надано першу допомогу та використані всі призначені ветеринаром медикаментозні препарати, які застосовуються для максимально ефективного усунення судомного стану. Транспортувати в клініку неспокійну і неспокійну тварину під час нападу найкраще на великій ковдрі.

Це цікаво! При підтвердженні діагнозу господареві собаки з епілепсією в анамнезі може знадобитися освоїти самостійне внутрішньом`язове введення протисудомних ліків та надання інших заходів, адекватних тяжкості захворювання.

Діагностика та лікування

Виявлення епілепсії у домашнього вихованця передбачає візуальний огляд собаки, а також призначення діагностичних заходів

• аналізом крові та сечі з метою визначення кількості залишкового азоту та глюкози;
• вимірами концентрації свинцю та кальцію в біологічних рідинах;
• аналізом калу на відсутність гельмінтозу;
• аналізом спинномозкової рідини з метою визначення показників тиску, клітинного складу та білкової концентрації;
• ультразвуковими дослідженнями;
• рентгенологічними дослідженнями;
• електроенцефалограмою з метою експертної оцінки емоційного статусу.

Особлива увага приділяється вивченню родоводу собаки, а також виявленню спадкової схильності до епілепсії. Діагностика дозволяє диференціювати вроджену форму захворювання від патології набутого або вторинного типу, а також сприяє виявленню факторів, що провокують. Відсутність супутньої патології та ускладнених соматичних хвороб дозволяє в більшості випадків переконатися саме у генетичній обумовленості захворювання. Епілепсія в процесі діагностичних заходів має бути диференційована від патологій вестибулярного апарату, а також хвороб мозочка або проблем зі слуховим нервом.

На жаль, повного одужання собаки навіть на тлі правильно та своєчасно призначеного медикаментозного лікування не спостерігається, але є гарантією значного покращення якості життя домашнього вихованця. До симптоматичних засобів, що часто призначаються, відносяться такі заспокійливі та седативні препарати, як «Фенітоїн», «Діазепам», «Фенобарбітал» і «Примідон».

Це цікаво! Протисудомна терапія епілептичного статусу у домашніх тварин застосовується виключно за призначенням ветеринарного лікаря, із суворим дотриманням дозування та під загальним контролем стану.

До спірних з точки зору доцільності призначення при судомах медикаментам належать броміди, застосування яких може стати причиною появи досить складних хвороб шкіри. Тим не менш, «Бромід натрію» досить часто призначається собакам, які мають в анамнезі дисфункцію нирок. Пероральним шляхом вводиться «Тазепам», який добре усуває симптоматику неврозів, а також «Гексамідин».

Профілактика епілепсії

Епілептичні напади виявляються під впливом багатьох провокуючих факторів, які мають бути повністю виключені з життя тварини. Собаку потрібно захистити від хвилюючих подій, включаючи відвідування виставкових показів та змагань, а також обов`язково мінімізувати кількість інтенсивних тренувальних заходів. Прогулянки повинні бути досить тривалими, але здійснюються лише в умовах звичної та спокійної обстановки.

Терапія епілепсії передбачає планування та дотримання режиму утримання тварини, а також контролю загального стану її здоров`я. Наявність в анамнезі собаки навіть одиничного епілептичного статусу передбачає забезпечення регулярних ветеринарних консультацій та дотримання всіх призначень.

Важливим етапом терапії епілепсії є нормалізація раціону харчування з урахуванням наступних рекомендацій:

• харчування тварини бажано урізноманітнити бобовими культурами, розсипчастою пшоняною кашею, сардинами, відвареною морквою та білокачанною капустою;
• їжа повинна даватися собаці строго за встановленим режимом, у теплому вигляді;
• порція їжі, що дається, повинна відповідати віковим і породним особливостям вихованця;
• у щоденному раціоні має бути достатня кількість магнію, марганцю та вітаміну «B6»;
• кількість м`ясних та інших білкових продуктів, а також солоної їжі в раціоні собаки, що хворіє, має бути скорочено;
• вітамінно-мінеральні добавки до раціону призначаються виключно ветеринаром і підбираються строго індивідуально згідно стану здоров`я вихованця;
• оптимальним варіантом стане переведення тварини на готові високоякісні корми, білкові компоненти, що мають у складі швидкорозщеплювані.

Обов`язковим є виключення травмуючих у плані емоційного стану факторів, а також виняток із в`язки собак, які страждають на цю патологію.

Це цікаво! Високу профілактичну ефективність має акупунктура, що виконується на десяти основних чутливих точках, а проведення таких сеансів протягом одного місяця є вдалим доповненням традиційним лікарським засобам.

Небезпека для людини

Епілепсія – захворювання неконтактне, а досить поширена думка про те, що після кожного нападу клітини головного мозку, що відмирають, роблять собаку небезпечним для людей і неадекватним, є бездоказовим. Епілептичні напади у собаки не менш небезпечні, ніж аналогічна патологія, що розвивається у людини.

Поряд з будь-якими іншими хронічними нездужаннями, епілепсія вимагатиме призначення собаці ефективних лікарських препаратів, оскільки відсутність правильної терапії може викликати тяжкі наслідки.

Відео про епілепсію у собак