Запор у котів

Запором у кішки прийнято вважати утруднене виведення калу під час спорожнення кишечника. Організм кожної мурлики індивідуальний, але якщо тварина протягом більше 3 діб не какає, то можна припустити, що це запор. Найчастіше кішки спорожняють кишечник щодня, але деякі можуть робити це раз на два, а то й у три дні. Хазяїну потрібно не тільки бути напоготові, коли лоток кішки чистий від калових екскрементів, але й звертати увагу на їхню консистенцію — занадто висушені, коти випорожнення, що виходять з ануса, можуть говорити про наявність запору.

Часто у кішок спостерігаються періодичні проблеми з виведенням калу, тобто акт дефекації відбувається не повною мірою, у кишечнику залишається деяка його частина (констипація). Непоодинокі випадки, коли калові маси не можуть залишити організм тварини тривалий час, кишечник забивається затверділим калом (обстипація), часто такий стан вимагає медикаментозного лікування. Якщо йдеться про повну закупорку та зупинку роботи кишечника (кишковий копростаз), коли тварина сама за жодних обставин не зможе справити потребу, потрібно амбулаторне лікування та спостереження лікаря, призначення клізм, проносних, введення фізрозчину. У деяких випадках, наприклад, за наявності стороннього тіла в організмі кішки або великої кількості затверділих грудкою вовни, запор вимагає оперативного втручання. Словом, запори повинні завжди насторожувати господаря кішки, особливо в тих випадках, коли вони є частими і супроводжують інші неприємні симптоми:

• Блювота;
• Висока температура;
• Пригнічений стан;
• Болісні відчуття у кішки при дотику до живота;
• Твердий живіт;
• Відмова від їжі та води.

Причини появи запорів у котів

Запор сам по собі, як правило, не вважається самостійною хворобою, найчастіше він є наслідком порушень у роботі організму. Існує безліч причин, через які тварина не в змозі нормально сходити по-великому:

• Наявність стороннього предмета, проковтнутого кішкою, що заважає нормальній роботі травлення;
• Неправильно підібраний корм (малий вміст у їжі клітковини, білка, вітамінів), недостатня кількість споживаної рідини;
• Наявність безоарового каміння, що складається з проковтнутої кішкою вовни;
• Пухлини шлунково-кишкового тракту, кишкові спайки, поліпи, грижі;
• Стан тварини після перенесеної анестезії, пов`язаний з порушенням роботи перистальтики шлунка та кишечника (часто буває після операцій з стерилізації, інших втручань, які потребують введення в наркоз);
• Побічна дія деяких ліків;
• Наявність глистів в організмі кішки;
• Пороки розвитку, дисфункція та збільшення товстої кишки (мегаколон);
• Порушення роботи моторики тонкої кишки (кишкова непрохідність);
• Психологічні фактори (лоток, що погано пахне, пережитий стрес і т.п.д.);
• Порушення діяльності ендокринної системи (діабет, гіпертиреоз та ін.);
• Запалення параанальних залоз у кішки;
• Мала рухливість тварини, порушення опорно-рухового апарату, що ускладнюють процеси травлення та дефекації;
• Вагітність у кішки;
• Захворювання нирок.

Як видно, причин, з яких кішку може мучити запор дійсно занадто багато, тому слід звертати увагу не тільки на відсутність або утруднення виходу калу, але й інші симптоми. Іноді неправильне самостійне лікування або бездіяльність при запорі можуть коштувати кішці життя (наприклад, при розриві кишечника, коли є сторонній, часто гострий предмет). Особливу увагу варто проявляти в тих випадках, коли тварина часто не може самостійно зробити свої справи в лоток (більше 3 діб), жалібно нявкає, не приймає їжу.

Діагностика захворювання

Для встановлення причини запору лікар становить анамнез на основі розповіді господаря кішки (необхідно максимально точно описати всі симптоми, частоту, консистенцію випорожнень, пов`язані із запором симптоми, тобто все, що власникові відомо). Лікар може призначити здачу крові (біохімічний, клінічний аналізи) та сечі (загальний аналіз) кішки. Копрологічні дослідження можуть підтвердити (або виключити) ту чи іншу причину, через яку тварина страждає запорами. УЗД та рентгенограма допомагають максимально точно поставити діагноз та призначити лікування тварини.

Лікування запорів у котів

Не слід намагатися усунути проблему за допомогою проносних ліків, розроблених для людини. Якщо запор не супроводжується жодними іншими симптомами, а тварина активно, то можна спробувати дати кішці ложку вазелінової олії, що допоможе їй випорожнити кишечник завдяки розм`якшенню калу. Непогана проносна дія та стимуляція перистальтики кишечника має лактулозу, але перед прийомом даного препарату варто порадитися з ветеринаром.

У тих випадках, коли запори мають хронічний характер і викликаються серйозними проблемами зі здоров`ям, ветлікар призначає клізми на основі мінеральних олій та препарати, що нормалізують мікрофлору кишечника (пробіотики). Щоб уникнути зневоднення та інтоксикації організму, крім клізм призначають інфузійну терапію. Якщо причиною запорів є пухлина або сторонній предмет, без операції не обійтися.

Профілактика запорів у котів

Для котів, організм яких має схильність до запорів, слід продумувати деякі нескладні нюанси, щоб попередити цю неприємну проблему, а не лікувати. До раціону кішки можна вводити молоко, свіжі кисломолочні продукти, овочі (кабачки, гарбуз, буряк), сиру яловичу печінку. Під час лікування доцільно хоча б на якийсь час перевести кішку на рідке харчування (каші, пюре), а готові сухі корми замінити вологими. Отже, якщо кішка страждає від запорів, потрібно:

• Купувати корми, багаті на клітковину, білки, вітаміни і мінерали;
• Забезпечувати безперешкодний допуск кішки до води;
• Регулярно вичісувати або стригти кішку (особливо під час линяння, а також пухнастих вихованців). Непогано як профілактика набувати фітоміни, що сприяють виведенню проковтнутої вовни;
• Своєчасно проводити профілактику (або лікування) паразитів;
• Забезпечувати тварині активне проведення часу та перебування на повітрі.