Вірусний перитоніт у котів

Коронавірус схильний до генетичних змін. Це передбачає його мутацію в патогенний вірус. Є думка, що котячий перитоніт виникає саме так. Вірус-мутант залишає шлунково-кишковий тракт тварини і вражає інші органи та системи, провокуючи різного роду ускладнення.

Котячий вірусний перитоніт проявляється у хронічній та гострій формі. Перша має два підвиди: мокрий та сухий (ексудативний та неексудативний). При мокрому перитоніті в очеревину кішки потрапляє велика кількість рідини. При сухому у внутрішніх органах тварин з`являються вузлики.

Існує низка факторів, які можуть збільшити ризик такого захворювання у котів. Серед них:

1. Утримання в одному житлі кількох вихованців.
2. Відсутність добрих умов для життя котів.
3. Незбалансований раціон харчування.
4. Часте перебування тварин у стресових ситуаціях.
5. Генетична схильність.
6. Низький поріг захисних сил організму.
7. Раннє відлучення кошенят від мами-кішки.
8. Хірургічні операції.
9. Контакти з вуличними тваринами.

Якщо недуга протікає у прихованій формі, то тварина стає носієм вірусу. Ослаблений імунітет провокує перехід хвороби в ексудативну форму, і кішка, проболівши кілька місяців, гине.

Ознаки вірусного перитоніту

Симптоми залежать від давності хвороби, стану імунної системи, загального життєвого тонусу тварини. Основні ознаки вірусного перитоніту такі:

1. Блювота та пронос.
2. Відсутність апетиту протягом тривалого часу.
3. Різке зниження ваги.
4. Біль при натисканні на очеревину.
5. Жовтяниця.
6. Поразка слизових оболонок.
7. Збільшений живіт при мокрій формі захворювання.
8. Депресивний стан.
9. Задишка, кашель, плеврит як результат накопичення рідини в грудній порожнині.
10. Порушення ритму серця при скупченні рідини у серцевій сумці.
11. Збільшення лімфатичних вузлів.
12. Підвищення температури.
13. Лихоманка.
14. Параліч ніг, судоми, порушення координації рухів у кішки.
15. Кон`юнктивіт.
16. Поразка райдужної оболонки очей.
17. Пригнічений стан.
18. млявість.
19. Відсутність активності.
20. Порушення в роботі ШКТ та травного тракту.
21. Розлади стільця та сечовипускання.
22. Ураження печінки, нирок та кишечника при сухій формі хвороби.

Діагностика та терапія

Тільки спеціалізовані лікувальні заклади для тварин можуть зробити дослідження полімеразної ланцюгової реакції. Воно підтвердить наявність інфекційного перитоніту в організмі хворої кішки. Виявити вірус також допоможуть аналізи крові та ультразвукове дослідження.

На жаль, ця недуга повністю невиліковна. Він швидко розвивається і може призвести до загибелі тварини. Особливо стрімко прогресує мокра форма захворювання. При вірусному перитоніті лікують симптоми та здійснюють підтримуючу терапію, щоб полегшити стан кішки. Лікар, залежно від ступеня тяжкості хвороби, прописує: антибіотики, кортикостероїди, вітаміни, що підтримує харчування. Іноді призначають краплинне введення противірусних ліків, але воно малоефективне. На сьогодні немає вакцин, які могли б попередити недугу.

Розвиток даного захворювання можна запобігти, враховуючи та виключаючи фактори, що призводять до його виникнення.