Перитоніт у котів

Перитонітом у котів називають запалення очеревини – оболонки, що вистилає стінку черевної порожнини, яка покриває внутрішні органи тварини. Таке захворювання забирає життя кішок протягом 50 років. Навіть фізично сильна тварина, яка була вражена даною хворобою, як правило, страждає і рідко може розраховувати на сприятливий результат лікування. Найбільш схильні до захворювання молоді особини віком до 2 років, а також літні кішки, чия імунна система не може протистояти інфекції. Перитоніт кішок не може передаватися людині.

Причини розвитку перитоніту у котів

Вірусний перитоніт, який також називають інфекційним, викликається коронавірусом FIPV, який потрапляє в організм тварини після контакту з фекаліями зараженої кішки, повітряно-краплинним шляхом або від зараженої матері-кішки до кошеня (таке трапляється в поодиноких випадках). Найбільш схильні до захворювання кішки, які живуть в антисанітарних умовах, за здоров`ям і чистотою яких не стежать.

Дуже часто перитонітом хворіють тварини, які містяться великими групами, наприклад, в розплідниках, на виставках, які спілкуються з великою кількістю дворових кішок. Ті кішки, які не мають вільного доступу до прогулянок на вулиці або спілкуються виключно зі здоровими тваринами, зазвичай дуже рідко підхоплюють вірус.

Вірусний перитоніт може розвиватися ексудативним (вологим) чином, коли задіяно безліч кровоносних судин, еластичність яких різко знижується і до органів та тканин тварини потрапляє рідина (ексудат). Ексудативний перебіг перебігу хвороби проходить у гострій формі.

Неексудативна (суха) форма перитоніту вірусного у кішок розвивається через ураження меншої кількості кровоносних судин, коли утворюються піогранульоми (хронічне запалення з формуванням гранулем – вузликів у різних тканинах організму кішки). Сухий перитоніт найчастіше протікає в хронічній формі, його симптоми тривалий час бувають виражені слабо, що ускладнює постановку діагнозу.

Найчастіше вірус вражає котів та кішок, які у недавньому часі перенесли стрес. Також коронавірус частіше викликає перитоніт у породистих тварин, а деякі ветеринари відзначають, що у різних порід вірус може вражати більшу (або меншу) кількість особин.

Симптоми перитоніту у котів

Симптоми вологого та сухого перитоніту можуть суттєво відрізнятися один від одного. Волога форма захворювання практично завжди тягне за собою смерть кішки. При швидкому зверненні до спеціаліста та постановці діагнозу вологий перитоніт може перейти в сухий, якщо розпочато своєчасне лікування та видалення ексудату з черевної порожнини кішки.

Ексудативна форма:

• Нагромадження рідини в черевній порожнині (асцит);
• Набухання лімфовузлів та печінки тварини;
• Відмова від їжі (анорексія);
• Виснаження тварини (при помітному збільшенні живота обсягом);
• Утруднення дихання;
• Порушення роботи внутрішніх органів (печінки, нирок, підшлункової залози) та поява у зв`язку з цим характерних симптомів;
• Гарячка;
• Судоми.

Неексудативна форма:

• Відсутність апетиту та втрата ваги кішки;
• Запальні захворювання очей;
• Поразка центральної нервової системи, що проявляється у вигляді зміни поведінки тварини, порушення координації, нетримання сечі, судом.
• Ураження кишечника (збільшення стінки товстої кишки), печінки (жовтяниця, збільшення у розмірі), нирок (утворення піогранулем).

Діагностика та лікування перитоніту у кішок

Лікар вислуховує власника кішки, впізнаючи тривожні симптоми. Діагноз ставиться ветеринаром на основі біопсії та гістології тканин тварини, які зазнали захворювання. Також у клінічних умовах проводяться дослідження випоту (при ексудативній формі), серологічні тести та гістопатологія тканин, уражених хворобою. На основі таких складних досліджень лікар ставить діагноз і призначає лікування. При вологій формі хвороби ветлікар вживає заходів щодо видалення накопиченої рідини в черевній порожнині кішки. Залежно від симптомів хвороби та стану тварини, лікарем призначаються антибіотики, імуносупресори та імуностимулятори. Також призначається симптоматична терапія, що допомагає боротися із порушеннями у роботі внутрішніх органів. Ексудативна форма забирає життя тварини за кілька днів, але при правильно підібраному лікуванні може «подарувати» кішці місяць життя після звернення до лікаря. Суха форма дозволяє кішці протягнути близько року. Лише у деяких випадках, коли вірус не встиг вразити органи кішки дуже сильно, лікування було розпочато негайно, у тварини з`являється малий шанс на лікування.