Камені у сечовому міхурі у кота, що робити?
Зміст
Каменеподібні утворення у сечовому міхурі кота – явище досить часто. Питання в тому, наскільки вони великі, де саме розташовані і яких ускладнень можуть призвести.
Відсутність відповідного лікування призводить до закупорці сечовивідних шляхів, травматичного подразнення слизової оболонки сечового міхура. Подібна дія чревата кровотечею, незворотною ураженням нирок і всієї сечостатевої системи, що в результаті закінчиться загибеллю тварини.
Див. також: «МКБ у котів: причини та лікування«.
Звідки беруться камені у сечовому міхурі?
Для утворення каміння існує низка сприятливих умов:
- одноманітний «сухий» раціон;
- недостатній доступ до пиття;
- інфікування сечостатевої системи;
- великий коефіцієнт магнію, амонію, фосфатів у організмі;
- неправильно підібрані медикаменти та кормові добавки, їх перенасиченість;
- уроджені анатомічні патології;
- генетична схильність через належність до конкретної породи;
- вроджений печінковий анастомоз;
- збільшений ризик після кастрації у самців.
Виникнення відкладень не залежить від віку, більше від умов утримання та навколишнього середовища.
Генетична схильність та вік
Однак такі види каменів як оксалати виникають у більшості випадків у котів похилого віку, тому що мають особливість рости дуже повільно, поступово.
Крім того, ризик зростає у котів бірманської, перської та гімалайської порід. Через їхню особливу генетичну схильність до подібних патологій. І також збільшується ризик у кастрованих тварин. В результаті проведеної операції, можлива зміна обмінних процесів, що не завжди відбувається в нормальному режимі.
Симптоми та діагностика
Діагноз ставиться на підставі збору інформації, візуального огляду та пальпації.
Якщо каміння дуже великого розміру, лікар промацає через стінки черевної порожнини. Основна діагностика полягає у проведенні рентгенографії, ультразвукового дослідження, аналізів крові та сечі. При цьому використовується посів сечовини для встановлення більш точних причин.
- Основними симптомами є гематурія - Присутність крові або кров`яних вкраплень в уріні.
- Тварина часто мочиться, маленькими порціями.
- При акті сечовипускання відчуває різкий біль, що видно по тому, як воно вигинає спину, жалібно нявкає, напружує всі м`язи тіла.
- Струмінь нерівний, рідина виходить поштовхами, розбризкується.
- Спостерігається судомне прискорене дихання, тремтіння м`язів під час нападів колік.
- Часто кіт довго сидить на лотку безрезультатно.
- Можливий довільний вихід сечовини.
- Можна спостерігати часте облизування геніталій. При цьому вихованець веде себе знервовано, не дається в руки, ховається.
- Відзначається млявість та відсутність апетиту.
- В деяких випадках можливе блювання через застою сечі та сильну інтоксикацію внаслідок цього.
Лікування каменів у сечовому міхурі у кота
При виявленні каменів у сечовому міхурі лікування слід починати негайно.
Єдине, що може зробити господар до приходу лікаря – купувати біль вихованця за допомогою спазмолітика та обмежити в їжі.
Далі ветеринар, після встановлення точного діагнозу та виду відкладень, призначає лікування. Воно може, як обмежитися спеціальною дієтою, із застосуванням кормів, що сприяє розчиненню уролітів, так і серйозним лікуванням.
Насамперед слід забезпечити вільний відхід рідини із сечового міхура. Для цього вводиться катетер у сечовивідний канал. Наявність маленьких уролітів та осаду вимивається за допомогою катетеризації.
Присутність каміння великого розміру усувається методом цистостомії. Розкривається сечовий міхур і відкладення видаляються.
Але також допустимо застосовувати уретротомію, яка полягає у розширенні каналу, тим самим забезпечивши вільний вихід камінням та опадам.
Правила перед операцією
Щоб підготувати кота до операції, слід дотримуватись деяких правил.
- Перед операцією не можна годувати тварину. Застосування анестезії може спровокувати нудоту і блювотні позиви, що може призвести до попадання блювотних мас у легені.
- Якщо немає спеціальних лікарських рекомендацій, необхідно забезпечити хворого достатньою кількістю води перед хірургічним втручанням.
- Бажано перед операцією припинити давати тварині ліки, якщо раніше такі приймалися.
- Післяопераційний період вимагає прийому медикаментів, що запобігають ризику ускладнень. Зазвичай призначаються антибіотики для недопущення поширення інфекції, протизапальні для запобігання ускладненням у вигляді запальних процесів та спазмолітиків для зняття післяопераційних болів.
Профілактика
У профілактичних цілях рекомендується підбір спеціальної дієти, відштовхуючись від виду можливих каменів.
Запобігання появі оксалатів вимагає дотримуватися дієти з низьким вмістом кислот, кальцію та магнію. При такому харчуванні допустимо вживати консервований м`ясний корм замість сухого харчування. В інших випадках консерви рекомендовано обмежити.