Як зробити укол кішці

Кішкам, так само як людям, іноді потрібно робити уколи. Практично кожен власник тварини може самостійно провести цю маніпуляцію підшкірно чи внутрішньом`язово. Ускладнює розуміння використання синонімів. Мало хто знає, що кубик це те саме, що й мілілітр, а ін`єкція і є укол. Якщо ж розібратися, ця процедура виявляється дуже простою.

Один із широко використовуваних способів введення лікарських препаратів в організм тварини - укол. Але процедуру потрібно проводити обережно і з розумом, оскільки існують певні обмеження, пов`язані з кількістю речовини, що вводиться таким чином.

Корисно навчиться робити уколи самостійно, оскільки це дозволить не тільки не залежати від лікаря та економити на відвідуванні його, але й у деяких екстрених випадках навіть урятувати своєму вихованцю життя.

Під час процедури варто чітко дотримуватися інструкцій та загальноприйнятих правил. По-перше, стерильність - основа всього, тому руки мають бути чистими, а шприци одноразовими. По-друге, препарати повинні вводитися тільки у передбачених інструкціями та у відповідність до приписаної кількості та у правильні місця. Важливо ще знати про деякі скорочення у рекомендаціях лікаря. Наприклад, "вм" - скорочення від внутрішньом`язово, а "пк" - від підшкірно. Перший вид уколів зазвичай вводять в область стегна, а другий — в холку. Хоча в деяких випадках рекомендації лікаря можуть відрізнятися і слідувати тільки їм.

Підготовка до уколу

Підготовка в основному полягає у підборі засобів та матеріалів. Навіть така річ, як вибір шприца, має свої нюанси. Само собою, він має бути стерильним. Для внутрішньом`язових уколів використовують інсулінові. Перевага в невеликому діаметрі та довгі голки. З їх допомогою можна вводити багато різних препаратів, але для густих масляних розчинів знадобляться інші (голки на 2-3 мл).

Для уколів у холку вибір шприців набагато ширший. Довжина та діаметр залежать більше від потрібного обсягу та властивостей того чи іншого препарату. Але якомога краще вибирати більш тонкі голки, оскільки для тварини буде набагато легше такі уколи.

У багатьох виникають проблеми з визначенням того, скільки потрібно саме рідини набрати в шприц. Для цього корисно навчитися визначати ціну поділу. Це дуже просто.

Перед тим як набрати в шприц ліки, руки обов`язково потрібно простерилізувати. У жодному разі не можна чіпати ними стерильну голку. Ампули з препаратами відкривають безпосередньо перед застосуванням.

Не менш важливі ліки. На ампулі обов`язково має бути вказано його назву. Якщо воно стерлося, цей препарат краще не використовувати, оскільки ампули легко можуть переплутатися. Потрібно суворо дотримуватися умов виробників та інструкції. Наприклад, деякі препарати перед використанням слід струшувати.

Ампули розкривають спеціально призначеною для цього пилкою. Верхівку бажано спочатку обернути ватою, а потім відколоти її у напрямку від себе. Все частіше можна помітити на ампулах індикатор чи кільце, яке при натисканні відколюється. Але в ліках вітчизняного виробництва з цими кружальцями такого не виходить. Після цього в ампулу вводиться голка. Набирати препарат потрібно неквапливо.

При виборі препарату варто вкотре переконатися в тому, що його можна вводити кішкам і що він підходить саме для внутрішньом`язового або підшкірного введення. Але якщо його прописав лікар, то й приводу непокоїтися немає.

У жодному разі не можна змішувати кілька препаратів в одному шприці. У кращому випадку може виникнути осад, але в гіршому - при їх несумісності з`являється токсичний ефект.

Внутрішньом`язовий укол кішці

Як стає зрозуміло з назви, цей вид уколів передбачає введення препаратів у глибину м`язів та м`язових тканин. Зазвичай кішкам внутрішньом`язові уколи роблять на стегні або на плечі. Сьогодні переважає перший варіант.

Під час введення препарату важливо стежити, щоб не виникало напруження м`яза. У разі їх затискання проводиться масаж для розслаблення. Якщо лапу трохи зігнути, це зробить завдання легшим. На відміну від людей, тварини не потребують антисептичної обробки місць уколу, оскільки у них і без того на шкірі є антибактеріальний шар.

Укол потрібно робити, дотримуючись всіх правил, починаючи із заборони чіпати голку шприца руками. Легше вводити препарат майже такий же або на кілька градусів вище за звичайну температуру тіла тварини.

Укол котам роблять не глибше 1 сантиметра. Щоправда, робити його можна далеко не у всіх частинах стегна. Немаловажну роль відіграє і те, наскільки зручно в руці лежить шприц. Від цього залежить і правильність його спрямування під час ін`єкції. Щоб уникнути зайвих незручностей, рекомендується проводити почерговий курс процедур. Він передбачає зміну лівого та правого стегна.

Укол кішці підшкірно

Теоретично цей укол можна робити будь-де. Але найкраще підходить холка вихованця та область колінної складки. Холка менш чутлива, ніж інші тканини. Її шкіра товстіша і щільніша. Через це краще вибрати голку трохи товстішу і вводити її повільно, інакше кішці буде дуже неприємно.

В основному правила проведення такі ж, як і при проведенні внутрішньом`язових уколів. Вони стосуються стерильності, температури препаратів, правильності напряму шприца. Перевага підшкірних уколів у тому, що ризик потрапити шприцем «не туди» зводиться до мінімуму.

Цей укол робиться таким чином: складка шкіри на загривку підтягується вгору, а пальцями приблизно під половиною прямого кута голку потрібно вколоти. Коли голка практично «провалитися», вже можна впливати на поршень та вводити ліки. У випадках з більшими котами потрібно особливо добре контролювати хід голки. Важливо стежити також за технікою виконання, оскільки поширені випадки, коли загривка проколювалася наскрізь, господарі робили ін`єкцію сам собі.