Причини виникнення та способи лікування перитоніту у собак

• сильний біль у животі, що супроводжується жалобним вереском;
• небажання рухатися;
• поширене блювання;
• кал може бути нетипового кольору з огидним різким запахом;
• у тварини можуть виявитися проблеми з дефекацією;
• натискання на живіт завдає собаці дискомфорту;
• живіт надмірно жорсткий через рефлекторні спазми м`язів черевної стінки, його собака підтягує.

При інфекції організм швидко зневоднюється, але собака відмовляється від їжі, хоча води вживає в рази більше за норму. Пульс у пса слабкий і рідкісний, дихання швидке та важке, а ясна прохолодна та бліда. Час заповнення капілярів більше 3 секунд. Смерть може наступити протягом кількох тижнів або кількох годин.

Причини та діагностика

Перитоніт найчастіше виникає через інфекції та запальні процеси в організмі. Найчастіше до патології призводить інфекція через перфорацію шлунково-кишкового тракту, включаючи шлунок, стравохід, кишечник або жовчний міхур. Вона може статися через проковтування чогось різко або під час операції, через сильний удар.

Фахівці виділяють найчастіші причини, через які виникає перитоніт:

• вживання неякісних харчових продуктів;
• запори;
• бактеріальні інфекції;
• розриви виразок;
• пошкодження шлунково-кишкового тракту сторонніми тілами та кишкові інфекції;
• розрив матки;
• розрив сечового міхура;
• гострий ендометрит.

Вірусний перитоніт часто виникає при проникаючих ранах живота та розриві ліній шва після кишкової хірургії, куди можуть потрапити хвороботворні бактерії, які часто призводять до сепсису.

Діагноз встановлюється ветеринаром під час огляду. На основі всієї інформації, переданої господарем, а також спираючись на проведені аналізи, він виносить невтішний вердикт.

При вищеперелічених ознаках захворювання буває важко розпізнати, оскільки поведінка пса може змінюватися з різних причин, тому, найкращим способом взяття внутрішньочеревного речовини з допомогою шприца на аналіз. Крім цього, може бути проведений загальний аналіз крові.

Для підтвердження діагнозу ветеринар виконає інші діагностичні тести, а також повне сканування або ультразвук, щоб підтвердити запалення очеревини.

При біохімічному аналізі крові рівні печінкових ферментів будуть високими і в сечі буде жовч. Радіографія та ультразвукове сканування дозволять візуалізувати печінку та витік жовчі. Всі ці тести разом дозволять переконатися, що у вихованця є перитоніт.

Заходи з лікування та профілактика

Терапія при цій патології спрямована на:

• стабілізацію загального стану організму собаки;
• лікування інфекції;
• знаходження та усунення причини.

Негайна ветеринарна допомога може врятувати тварину життя. Внутрішньовенні ін`єкції та антибіотики широкого спектра призначають для лікування зневоднення та усунення больового шоку.

Хірургічне втручання необхідне, але можливе лише якщо собака зможе перенести загальну анестезію. Після усунення джерела перитоніту, перитонеальна порожнина повторно промивається, щоб видалити всі сторонні речовини та матеріали. Хірург може накласти на відкриту черевну рану компрес, щоб полегшити дренування зараженої очеревини.

Гострий перитоніт лікується хірургічним шляхом. Усі розриви та дефекти у стінках очеревини повинні бути усунені. Собака після процедури повинен бути у спокої, щоб не розірвати шви до загоєння рани.

Профілактика захворювання полягає в тому, що собака повинна утримуватися в хороших умовах. Йому має вистачати їжі та чистої води. Крім того, собака повинен бути в безпеці. Не варто давати їй бігати поблизу проїжджої частини або інших небезпечних зонах, адже будь-яка травма може призвести до викиду вмісту кишечника в черевну порожнину.

Крім цього, собаку потрібно лікувати при будь-якому захворюванні ШКТ, оскільки саме це найчастіше спричиняє запалення тканин очеревини.

Необхідно проводити профілактику зараження паразитами, адже при накопиченні вони можуть зашкодити кишечнику.

Важливо постійно показувати тварину ветеринару, ставити необхідні щеплення і давати достатню кількість їжі, що містить вітамін, тоді вона буде рідко турбувати господаря своїми проблемами.