Як домашній кіт може заразитися сказом?

У поодиноких випадках деякі стадії можуть бути пропущені. Наприклад, при паралітичній формі сказу ранній та агресивний періоди відсутні. У таких випадках клінічна картина змащується, утруднюється діагностика.

Багато диких тварин, захворівши на сказ, виявляють невластиву їм раніше потяг до людини: підходять близько до людей, можуть взяти з рук їжу. Особливо небезпечні лисиці. Слід пам`ятати про це і бути обережним.

Де міститься вірус

Вірус водобоязні у великих кількостях міститься в слині зараженої тварини та в головному мозку. У слині він з`являється за три-десять днів до появи перших симптомів. На цьому факті засновано десятиденний карантин для підозрілої по сказу тварини.

Небезпечні тіла загиблих шалених тварин. У їхньому головному мозку вірус залишається життєздатним ще довгий час. Особливо високий ризик за низької температури навколишнього повітря. Взимку, за мінусових показників, збудник «консервується» і залишається небезпечним довгий час.

Інші біологічні рідини – кров, сльози, сеча, а також кал зараженої тварини – вірусу не містять.

Шляхи передачі сказу

Гідрофобія передається людині або іншій тварині, якщо вірус потрапляє на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Лікарі-рабіологи виділяють три основні шляхи зараження:

• укус зараженої тварини;
• ослюнення пошкодженої шкіри, ранки, слизових оболонок;
• аерозольний шлях.

Сказ може передатися людині через подряпину, якщо кіт незадовго до цього облизав лапу. Для собак цей шлях передачі не властивий. Тому, якщо подряпав кіт, людині буде потрібний той же курс щеплень, що і при укусі.

Зараз точаться суперечки між вченими щодо ймовірності передачі вірусу при трансплантації органів. Накопичено ще замало матеріалу, щоб робити точні висновки.

З диких тварин найчастіше хворіють на сказ лисиці та вовки, а з домашніх — собаки та кішки. Найбільшу небезпеку становлять бродячі собаки та лисиці, що приходять до населених пунктів у весняно-літній сезон.

Набагато рідше сказ переносять дрібні тварини та гризуни: миші, щури, тхори, ховрахи та інші. Це пов`язано з тим, що після укусу більшого хижака звір практично завжди гине, не встигнувши стати рознощиком вірусу. Але повністю виключати можливість заразитися гідрофобією від них не можна.

Імовірність зараження залежить від багатьох факторів:

• місця укусу;
• виду тварини, що вкусила;
• кількості вірусу, що потрапив;
• стану імунітету потерпілого.

Чи може заразитися сказом домашній кіт?

Імовірність заразитися сказом у домашньої тварини, яка ніколи не виходить з дому, набагато менша, ніж у її вільно гуляючих побратимів. Але все одно вона є. Найнебезпечніші ситуації:

1. Укус або ослинення зараженим тваринам, які потрапили до будинку. Найчастіше це миші чи щури. Імовірність зростає у приватному секторі. Хоча і мешканці багатоповерхівок не захищені від непроханих гостей.
2. Лов та поїдання диких заражених тварин домашніми. Якщо кіт зловить і з`їсть шалену мишу, вірус, що знаходиться в її мозку, буде небезпечним. У роті у кота можуть бути ранки. Слизові оболонки - теж вразливе місце.

Імовірність зараження через сторонні предмети, які, можливо, були в контакті з хворою твариною, мінімальна. Рабіологи та мікробіологи приймають її рівною нулю. Тому не треба боятися принести сказ на взутті та інших предметах з вулиці.

Хоча ймовірність захворіти на гідрофобію через вуличне взуття мінімальна, так передаються багато інших небезпечних хвороб. Домашній кіт, понюхавши чоботи чи черевики, ризикує захворіти на принесені на них кальцівіроз або панлейкопенію. Ці інфекції вкрай небезпечні для котів.

Вірус сказу у зовнішньому середовищі

Вірус, що викликає сказ, дуже нестійкий і швидко гине у зовнішньому середовищі. У наступній таблиці представлені фактори, що нейтралізують його, та час інактивації вірусу при їх впливі.

За низьких температур вірус залишається активним довгий час. Обмінні процеси уповільнюються, і збудник консервується. При 4-градусному морозі вірус буде активний протягом кількох місяців. Якщо ж піддати досліджуваний матеріал заморозку при -20 градусах, вірулентність збережеться і через п`ять років. Не знищують небезпечного збудника такі речовини, як йод, фенол, антибіотики.

У мозку загиблої від сказу тварини вірус зберігає активність від кількох днів до трьох місяців. Особливо небезпечний він у холодну пору року. Тому не можна дозволяти домашнім вихованцям підбирати на прогулянці сторонні предмети із землі.

Діагностика

Сказ можна підтвердити по зрізу головного мозку лише у спеціально обладнаній лабораторії. Для цього підозрілі тварини умертвляють.

Виявити вірус у живого звіра з аналізу крові чи сечі не можна. Тому котів і кішок, які вкусили людину або іншу тварину, зазвичай спочатку поміщають на карантин. Вони сидять в ізольованих клітинах протягом 10 днів. Доступ до них заборонено всім, крім співробітників, які годують тварин і прибирають за ними, дотримуючись усіх запобіжних заходів. Якщо через 10 днів ознаки водобоязні не проявилися, значить, на момент укусу тварина була здорова, і вакцинація людині не потрібна.

Кілька років тому було розроблено новий спосіб діагностики: зняття відбитка з рогівки ока та виявлення на ньому антигену до вірусу сказу. Метод вже застосовується, але дослідження ще не завершились остаточно. Тому майже завжди потрібне підтвердження першим способом.

Лікування

На сьогоднішній день лікування від сказу не розроблене. Якщо виникли симптоми захворювання, то у ста відсотках випадків воно закінчиться летальним кінцем.

У світовій практиці було зафіксовано кілька випадків лікування людини від сказу. Але оскільки лабораторні дослідження не були проведені, достовірно невідомо, чи була це водобоязнь. Тому спиратися на ці знання не можна.

Єдиний спосіб запобігти розвитку захворювання — якнайшвидше зробити щеплення.

Профілактика

Щоб захистити домашню тварину від смертельної хвороби, краще прищепити її заздалегідь. Кошеняті можна починати робити щеплення з тримісячного віку. Друга вакцина ставиться, коли котику виповниться рік. Потім щороку слід проводити ревакцинацію. Своєчасне щеплення надійно захистить вихованця від зараження небезпечною хворобою.

Існує постекспозиційна профілактика для тварин. Щеплення роблять вже після підозрілого контакту, що несе загрозу сказу. Так можна запобігти попаданню вірусу в ЦНС.

При цьому виконують:

• промивання рани відразу після контакту мильним розчином протягом 10 хвилин;
• введення антирабічного імуноглобуліну;
• введення спеціальної вакцини.

Такі постекспозиційні вакцини для тварин вже розроблені та застосовуються у США та багатьох країнах Європи. Однак у нашій країні дістати їх дуже складно, а часом неможливо. Тому найнадійніший спосіб запобігання сказу у вихованців — щорічна профілактична вакцинація.