Симптоми та лікування панлейкопенії (чумки) у котів

Панлейкопенія небезпечна тим, що захворювання протікає стрімко, супроводжується гастроентеритом та зневодненням організму тварин. Найбільш схильні до цієї хвороби кошенята, вагітні кішки та тварини зі слабким імунітетом. Найяскравішими симптомами є ознаки ентериту – погіршення апетиту, багаторазове блювання та пронос із домішкою крові, лихоманка. У домашніх умовах лікування цієї хвороби у кішок можна проводити як із застосуванням медикаментозних препаратів, так і народними засобами.

Коротка характеристика хвороби

Збудником хвороби є ДНК-парвовірус. Захворювання має сезонний характер, спалахи найбільш часто спостерігаються влітку та пізно восени, що пов`язано зі втратою материнського імунітету у нового покоління кошенят у цей час року та збільшенням числа контактів з інфікованими тваринами на вулиці.

Симптоми захворювання з`являються не відразу, інкубаційний період – від 2-х днів до 2-х тижнів. При попаданні в рот або ніс вірус спочатку проникає в мигдалики, лімфовузли та розмножується. Потім він поширюється через кров по всьому організму, починається загальна інтоксикація. Найсильніше уражаються слизові оболонки кишечника, лімфоїдні органи, тканини міокарда та кістковий мозок, що призводить до лейкоцитозу – зниження кількості лейкоцитів у крові. При неускладненому перебігу хвороби прогноз сприятливий, і одужання настає на 5-7 день. Якщо кішка перенесла першу три доби, то шанси на її одужання значно підвищуються.

У ослаблених тварин на тлі панлейкопенії часто з`являється вторинна бактеріальна інфекція. Це підвищує ймовірність смерті (25-75% всіх випадків при гострій формі захворювання). Набутий імунітет тримається 3-4 роки після хвороби. Деякі тварини стають постійними носіями і все своє життя виділяють парвовірус у навколишнє середовище.

Симптоми

Ознаки захворювання залежать від віку кішки, стану її імунітету та вірулентності патогенного збудника. Залежно від характеру перебігу хвороби виникають такі симптоми:

У дорослих кішок можлива безсимптомна форма хвороби. Надгостра форма захворювання найнебезпечніша і характеризується високою летальністю (до 90-95%). Найчастіше спостерігається у невакцинованих кошенят у віці від одного до трьох місяців після ослаблення імунітету, отриманого від матері-кішки. У старшому віці симптоми менш виражені. Температура тіла хворого кота може періодично підвищуватися та знижуватися до 37 градусів, що свідчить про тяжку течію інфекції.

Чумка у кішок може протікати у легеневій формі. При цьому починається запалення в бронхах та легенях. Симптомами цієї форми захворювання є чхання, кашель та задишка.

Діарея зазвичай виникає на пізній стадії захворювання і може пройти кілька тижнів, перш ніж у кішки нормалізується стілець. Внаслідок запальних процесів у кишечнику відбуваються зміни тканин, які не можуть відновитися протягом тривалого часу. Через зневоднення шкіра кота стає сухою, а шерсть скуйовджується і тьмяніє. Слизові оболонки набувають синюшного відтінку.

Якщо кошенята заразилися парвовірусом від матері під час її вагітності, то на 2-3 тижні після їх народження виявляються наслідки ембріонального недорозвинення інфікованого мозочка - у них погіршується координація рухів, з`являється тремор, тремтіння, висока температура. Можливе порушення зору внаслідок ураження зорового нерва та дегенерації сітківки ока, а також гідроцефалія (водянка мозку). При зараженні матері-кішки на початковій стадії вагітності відбуваються мимовільні аборти.

У лабораторних умовах виявляють лейкопенію (кількість лейкоцитів у крові падає до 500 одиниць на 1 куб. мм.) на стадії лихоманки. Симптоми захворювання подібні до таких при отруєнні, гастроентериті, токсоплазмозі та лімфосаркомі, тому для постановки точного діагнозу необхідно провести вірусологічні дослідження крові, сечі, калу, мазків з носоглотки.

Як передається вірус?

Захворювання передається від хворих або перехворілих кішок трьома шляхами:

1. Оральним – при попаданні в рот через заражену їжу, фекалії, блювотні маси, сечу чи слину, немите руки господаря.
2. Трансмісивним – через кров і лімфу при укусі комах і кліщів.
3. Транспла&hy-центарним (внутрішньоутробним) – від хворої матері.
4. Аерогенно – при вдиханні.

Парвовірус може зберігати свою життєздатність протягом кількох років (особливо при зниженій температурі), що пояснює його широке поширення серед тварин.

Вірус котячої панлейкопенії не передається собакам і не становить небезпеки для людини, заразитися можуть тільки тварини з сімейства котячих, єноти, тхори та норки.

Лікування захворювання

Лікування кішки в домашніх умовах треба проводити комплексно, тому що хвороба характеризується важким перебігом та високим рівнем летальності серед тварин. Застосовуються різні препарати, призначені для підвищення опірності організму кота, попередження приєднання бактеріальної інфекції та появи ускладнень, лікарські засоби для усунення симптомів. Найбільшого ефекту досягається при ін`єкційному способі введення ліків. Пероральний прийом (через рот) ускладнюється тим, що у котів може бути сильне блювання та повна відсутність апетиту.

Ефективного специфічного способу лікування цієї тяжкої вірусної хвороби поки що не існує. Найкращим способом захисту кішки від панлейкопенії є регулярна імунопрофілактика захворювання.

Медикаментозне лікування

Оскільки хвороба розвивається дуже стрімко, важливо почати лікувати кішку в домашніх умовах у перші ж години після виявлення симптомів. Основними засобами є глобуліни, імуномодулятори, антибіотики та вітамінні препарати. Інші ліки спрямовані на підтримання ослабленого організму коти. Тривалість лікування може становити 2-3 тижні.

Так як при інфікуванні парвовірусом страждають печінка і серце тварини, то потрібна підтримуюча терапія:

При сильному блюванні застосовують протиблювотні ліки: Церукал, Реглан або Метоклопромід. Вони вводяться у вигляді підшкірних, внутрішньом`язових або внутрішньовенних ін`єкцій. Дозування для котів становить 0,2-0,4 мг на кілограм ваги тварини.

Через блювоту і пронос у кішок починається сильне зневоднення, тому необхідно вжити заходів для відновлення електролітного балансу:

• У гострій стадії захворювання вводять підшкірно (за наявності можливості в домашніх умовах – внутрішньовенно) фізіологічний розчин Рінгера. При підшкірній ін`єкції максимальна доза – 2 мл, внутрішньовенно можна ввести набагато більше – до 50 мл розчину. Цю процедуру проводять 1-2 рази протягом дня.
• У стадії одужання, після того, як припиняться проноси, дуже ефективні клізми по 50 мл із спеціального багатокомпонентного розчину:

Клізму потрібно проводити двічі на день, витримавши інтервал 12 год. Тривалість лікування – до відновлення апетиту у кішки.

Для усунення з кишечника токсичного вмісту, йому можна зробити очисну клізму з марганцівкою (колір розчину – блідо рожевий), або з Фурациліном (1 таблетка на 1 л води). Обсяг клізми, залежно від маси тварини, від 20 до 200 мл.

Щоб полегшити страждання тварини, кішкам дають знеболювальні препарати:

Імуномодулятори, глобуліни та вітамінні препарати

На початку захворювання дуже ефективне застосування комплексних імуноглобулінів: Вітафел та Глобфел, отриманих із сироватки крові тварин, яким вводили ослаблені штами вірусів панлейкемії, герпесу та кальцівірозу. Перед введенням цих препаратів за 15 хвилин потрібно зробити внутрішньом`язову ін`єкцію антигістамінних ліків (Дімедрол або Супрастин, дозування 0,3 мл для кошенят і дорослих кішок), оскільки можливий прояв алергічної реакції.

Дозування імуноглобулінів:

За відсутності можливості придбання спеціалізованих ветеринарних препаратів можна використовувати замість Вітафела нормальний людський імуноглобулін, який доступний в аптеках. Дозування препарату таке ж.

Для активізації ослабленого імунітету застосовують імуномодулятори:

Якщо немає навичок введення внутрішньом`язових або внутрішньовенних ін`єкцій, то можна в домашніх умовах давати внутрішньо препарат Фоспреніл. У цьому випадку дозування збільшується вдвічі від рекомендованого в таблиці.

Рекомендується щодня додавати до раціону харчування кішки полівітамінні препарати: Гамавіт, Катозал та інші.

Антибіотики

Антибіотики не здатні пригнічувати віруси. При лікуванні панлейкопенії у кішок вони застосовуються у разі приєднання бактеріальної інфекції через ослаблення імунітету або з метою профілактики бактеріальних захворювань. Поразка слизової оболонки кишечника під час хвороби призводить до того, що починається активне розмноження бактерій, з`являються супутні ускладнення.

При використанні антибіотиків важливо дотримуватися дозування, тому що їх надмірна кількість може завдати шкоди здоров`ю тварини.

Оскільки хворій кішці важко давати ліки через рот, то найкраще вводити універсальні антибіотики як ін`єкцій:

Якщо немає можливості для ін`єкційного введення, можна дати кішці Фталазол у таблетках: 0,1-0,2 г/кг, двічі на день, 5-7 діб.

Народні методи

Існують і народні способи лікування панлейкопенії у котів. У гострій стадії хвороби можна використовувати два рецепти:

1. Одну чайну ложку сухого червоного вина змішати 2 ст. л. кип`яченої води. Випаювати тварину по 2-3 рази на день. Цей розчин має протизапальну та антимікробну дію.
2. Одну столову ложку горілки ретельно перемішати із сирим курячим яйцем. Цю суміш слід давати 3 рази на день по 1 ст. л. Горілка служить у цьому рецепті як знезаражуючий засіб, а яйце – для обволікання слизової оболонки кишечника. Даний спосіб лікування відомий вже давно, але він може завдати шкоди тварині при сильному запаленні кишечника з ерозіями, що кровоточать. Існує також ризик зараження сальмонелою від сирого яйця, що погіршить стан хворої тварини і може призвести до її загибелі.

На стадії одужання (4-5 день), при сильних проносах кішкам можна давати натуральні в`яжучі засоби – відвари на основі квіток ромашки, плодів черемхи, дубової кори та супліддя вільхи. Для приготування відвару потрібно взяти 1 ст. л.сухої сировини, залити 1 ст. окропу, кип`ятити на повільному вогні півгодини. Охолоджений і проціджений відвар дають кішкам по 1 ст. л.тричі на день за 20 хв. до годування.

Як очисні клізми можна використовувати відвари ромашки, звіробою і мати-і-мачухи.