Вірусний ринотрахеїт у кішок, симптоми та лікування в домашніх умовах

Хвороба поширена широко у світі, зустрічається у 50-75% кішок всіх порід та вікових груп, але частіше заражаються кошенята та молоді кішки віком до 1 року. Вірус виділяють у тварин віком 6-12 місяців у 60% випадків, від 1 до 5 років – у 20%. Поширеність вірусу ринотрахеїту має сезонний характер, пік якого припадає на весну та осінь. Інкубаційна фаза герпесної хвороби триває до 10 днів. Одужання може статися через 10-14 діб.

Хронічний перебіг хвороби ускладнюється атонією кишечника, запорами, бронхітом, пневмонією, запаленням рогової оболонки ока, що призводить до погіршення зору, ураження нервової системи. Більшість тварин, що перехворіли на ринотрахеїт у гострій формі, стають носіями вірусу. Кішки ще довгий час можуть виділяти вірус з молоком, сечею та калом – протягом півтора року.

При виразковому ураженні слизової рота та пневмонії можливі летальні наслідки. Серед дорослих тварин рівень смертності невеликий. Найчастіше гинуть маленькі кошенята та тварини з ослабленим імунітетом, при зневодненні та приєднанні вторинної інфекції. Набутий внаслідок захворювання імунітет у кота нетривалий – до 3 місяців. У 36% випадків респіраторних захворювань вірусний ринотрахеїт протікає спільно з кальцивірозом.

У вагітних кішок, що захворіли на ринотрахеїт, відбуваються мимовільні аборти. Новонароджені кошенята можуть придбати слабкий імунітет разом із молоком матері. Приплід від хворої кішки часто народжується мертвим або хворим (вроджені потворності, кошенята без шерсті).

Захворювання характерне тільки для представників сімейства котячих і не є небезпечним для собак і людей.

Симптоми ринотрахеїту

Потрапляючи на слизові тканини носа та рота, вірус герпесу проникає в клітини, розмножується та викликає їх загибель. Починається запалення, з`являються невеликі ділянки некрозу, які з часом розростаються. Прикріплюючись до поверхні лейкоцитів, віруси потрапляють у кровообіг і поширюються по всьому тілу, викликаючи загальне погіршення стану та гарячку. У вагітних тварин вірусний патоген уражає матку, проникає крізь плаценту в мозок плода, викликаючи вроджені патології.

Симптоми інфекційного ринотрахеїту дуже схожі на застудні.

Специфічною особливістю є рясні виділення з носа і очей, які повинні насторожити господаря кішки, так як це може свідчити про ринотрахеїт, що розвивається. У котів з`являються такі ознаки хвороби:

• утруднене та прискорене дихання;
• хрипоту та свист під час дихання та чхання;
• кашель;
• приступоподібне чхання, нежить;
• прозорі, слизові або гнійні виділення з носової порожнини, очей і вагини; цими виділеннями сильно забруднений волосяний покрив на морді та підгрудку;
• скупчення гною в глотці;
• висока температура тіла (до 40 градусів);
• гарячковий стан;
• різке зниження апетиту протягом кількох днів;
• слинотеча;
• сонливість та млявість;
• збільшення заглоткових та підщелепних лімфовузлів;
• запалення слизової очей та повік;
• набряк слизових;
• білий наліт на носі;
• утруднене ковтання води та їжі;
• виразки на рогівці очей, язику, слизової оболонки носа, губах і шкірі.

Вірус по-різному впливає на тварин, деякі симптоми з перелічених вище можуть бути відсутніми. У кішок старшого віку ринотрахеїт протікає легше, в основному спостерігаються лише риніт.

Клінічні симптоми залежать і від ступеня захворювання - гостре, підгостре або хронічне. Найчастіше виявляється гостра форма ринотрахеїту.

При гострому перебігу хвороби в перші дні у котів піднімається температура, потім з`являються кон`юнктивіт та риніт. Виділення з носа та очей – спочатку прозорі та рідкі, потім слизові, гнійні, іноді з домішкою крові.

При натисканні в області гортані або трахеї спостерігається сильна хворобливість. У деяких випадках відбувається ураження травного тракту тварини, починаються блювання та пронос. Виникають мимовільні скорочення м`язів очей, що призводять до змикання повік. Відбувається звуження очної щілини, повіки склеюються гноєм сірого кольору.

Діагностика

Для уточнення діагнозу та диференціальної діагностики ринотрахеїту з іншими захворюваннями, що мають схожі симптоми (кальцивіроз, хламідіоз, інфікування пікорнавірусами, реовірусами, мікоплазмами), беруть мазки зі слизових рота, носа та очей для проведення імуно до вірусу герпесу або його ДНК. Аналізи крові при ринотрахеїті малоінформативні.

При мікроскопічному дослідженні зіскрібків визначаються скупчення елементів клітин з домішками крові та лімфи, точкові некрози, внутрішньоклітинні включення.

Кальцівірусна інфекція характеризується тим, що у котів менш виражений риніт та запалення очей (немає виразок), але часто присутній стоматит та пневмонія. Хламідіоз супроводжується найчастіше одностороннім кон`юктивітом.

Огляд тварини виявляє також запалення трахеї, мигдалин та бронхів, в окремих випадках – і легенів.

Лікування ринотрахеїту у кішок у домашніх умовах

Спеціальних противірусних препаратів для боротьби з герпесом немає. Збудник ринотрахеїту у кішок інактивується при підвищеній температурі, тому тваринам потрібно забезпечити вдома тепле місце та уникати переохолодження. Напувати їх потрібно теплою водою. Температуру до 39,5 градусів збивати не потрібно.

Хворих котів необхідно ізолювати від здорових. Періодично треба проводити обробку приміщення та предметів догляду (підстилки, миски та інше) миючими та дезінфікуючими засобами.

Позитивні результати дає лише комплексна схема лікування, спрямована на полегшення симптомів, підтримку імунітету та сил тварини, контроль за споживанням їжі та води, профілактику приєднання вторинних інфекцій.

Якщо тварина відмовляється від їжі протягом 3 діб, потрібно годувати її насильно, оскільки тривале голодування призводить до ліпідозу печінки (накопичення жиру). По можливості необхідно забезпечувати кішку висококалорійними кормами та вітамінними препаратами (Гамавіт). Перевагу потрібно віддавати щадній їжі - рідким, вареним кормам з риби та м`яса, теплому молоку, кашам.

Профілактику зневоднення проводять за допомогою дегідратаційних розчинів 0,9%-го хлориду натрію та 5%-го глюкози- Рінгера та Рінгера-Локка, які можна придбати в аптеці. Якщо кішка повністю відмовляється від пиття, застосовують суміш розчину глюкози та хлориду натрію, по 1 частині кожного компонента, у добовій дозі 80-130 мл.

Імуномодулятори та противірусні препарати

Ефективність лікування герпесвірусної інфекції залежить від стану загального імунітету кішки. Ліки у вигляді ін`єкцій ефективніші, але є й препарати для введення через ротову порожнину тварини. Для стимулювання антивірусної імунної відповіді застосовують імуномодулятори та імуностимулятори:

• Імунофан, внутрішньом`язове, підшкірне введення, 1 мл через день, всього 4-5 ін`єкцій.
• Фоспреніл, по 0,5 мл/кг внутрішньом`язово, раз на добу, 10 днів.
• Ронколейкін, підшкірно, внутрішньовенно, 1 ін`єкція на день, 10 000-20 000 МО на 1 кг ваги, загальний курс - 3 введення.
• Сальмозан, внутрішньом`язово, підшкірно або через ротову порожнину, 0,5 мл кошенят, 1 мл дорослим тваринам.
• Феліферон, внутрішньом`язово, 400 000 МО, ін`єкція проводиться щодня, загальний курс - 5-7 уколів.
• Циклоферон, внутрішньом`язово, підшкірно або внутрішньовенно, дозування для тварин масою 2-5 кг – 0,2 мл/кг.
• Камедон, внутрішньом`язово, раз на добу, дозування для тварин віком до року – 0,16 мл/кг, старше року – 0,12 мл/кг. Повний курс - 5-7 днів.
• 0,4% розчин Максидину, внутрішньом`язово по 0,5 мл вранці та ввечері, тривалість курсу 3-5 діб.
• Анандін, внутрішньом`язово, 20 мг/кг 1 раз на добу, тривалість лікування 3-6 днів.
• Форвет, підшкірно, внутрішньовенно, 1 мл на кожні 5 кг маси-ін`єкцію роблять щодня, загальна тривалість терапії - тиждень. У тяжких випадках – дворазовий курс по 5 днів з тижневим інтервалом.
• Імуноглобулін Вітафел, одноразово, підшкірно, дозування для кішок масою до 10 кг - 1 мл, більше 10 кг - по 2 ампули об`ємом 1 мл з інтервалом на добу.
• Гамавітфорте. Якщо немає можливості робити внутрішньом`язові ін`єкції, цей препарат може стати заміною попереднім при лікуванні в домашніх умовах. Він містить подвійний набір поживних речовин, порівняно з Гамавітом. Дозування препарату – по 0,5 мл на кілограм ваги кішки, вранці та ввечері. Загальна тривалість прийому – 10 діб.

Як компонент комплексної терапії використовують противірусні препарати системної дії:

• Ацикловір, по 3 мг/кг, триразовий прийом на добу, курс лікування – тиждень. Препарат має імуностимулюючу дію, але має і небажаний побічний ефект – токсичність щодо організму кішок.
• Фамцикловір у дозуванні 40-90 мг на кілограм ваги тварини, перорально, прийом через кожні 8 год.
• Лізин, перорально, по 500 мг двічі на добу.
• Гамапрен, перорально, дозування для кішок вагою до 2 кг – 0,5 мл, понад 2 кг – 1 мл, курс прийому 5-10 днів, у разі тяжкого перебігу ринотрахеїту курс повторюють, але не менше ніж через два тижні.

Антибактеріальна терапія

Антибіотики не впливають на віруси, але при ринотрахеїті часто приєднуються вторинні бактеріальні інфекції, тому обов`язково слід проводити лікування антибактеріальними препаратами загального спектру дії

• Флемоксин, внутрішньо, 12-22 мг/кг, два прийоми на добу, тривалість курсу 7-10 днів.
• Сумамед (азитроміцин), перорально, 5-15 мг/кг ваги кішки, двічі на добу через 12 годин, курсом 5 днів. Препарат слід давати за годину до їди або через 2 години після неї.У тяжких випадках лікування продовжується до 2 тижнів. Перевагою препарату є його мала токсичність, а також введення через ротову порожнину тварини.
• Антибіотики цефалоспоринового ряду – Цефазолін (внутрішньом`язово, внутрішньовенно, 5-10 мг/кг, курс 5-14 днів), Цефтріаксон (внутрішньом`язово, кішкам вагою до 2 кг – 0,5 мл, більше 2 кг – 1мл, одноразово на добу, повний) курс 1-2 тижні), Цефотаксим (внутрішньом`язово, 20 мг/кг, два прийоми на день, повний курс 7-10 діб).
• Напівсинтетичні пеніциліни – Синулокс (таблетки – перорально, розчин – внутрішньом`язово та підшкірно, 12,5 мг/кг, двічі на добу, протягом 1 тижня), Амоксицилін (дозування таке ж).
• Тілозин, внутрішньом`язово, 0,1-0,2 мл/кг, одноразово на добу, тривалість лікування 3 дні.

Оскільки прийом антибіотиків може супроводжуватися алергічними реакціями, то рекомендується давати тварині антигістамінні засоби: Кларітін, Лоратадин, Цетрин. Таблетку необхідно розділити на 6-8 частин, потовкти, змішати з водою і напоїти з ложечки або ввести в рот через шприц без голки.

Місцева та симптоматична терапія

Щодня потрібно проводити гігієнічні процедури з очищення носа та очей спеціальними антисептиками.

Очні протимікробні мазі та краплі, що містять кортикостероїди, застосовувати не можна, тому що вони привертають до виразкової поразки.

Лікування очей проводять препаратами:

• Тобрекс, по дві краплі в уражене око через кожні 4 години.
• Анандін, 2-4 краплі за нижню повіку, 2 рази на добу.
• Однопроцентну тетрациклінову очну мазь потрібно закладати за нижню повіку кішки 3-5 разів на добу. 3% мазь наносять на повіки або застосовують у вигляді пов`язок.
• Вітафел-імуноглобулін, 1-2 краплі в очі, 3 рази на день.
• Лівоміцетинові краплі - по 2 краплі в кожне око, 3-4 рази на день.
• Очні краплі Керецид, Ідурван на основі хіміопрепарату 5-іодо-2-дезоксиуридину застосовують для лікування виразкових уражень. Їх закопують по 2-4 краплі, 4-6 разів на день.
• 0,5% офтальмологічна мазь Ацикловір закладається у пошкоджене око не менше 5 разів на добу.

Обробку ротової та носової порожнини виробляють наступним чином:

• За наявності виразок поверхню ротової порожнини змащують для дезінфекції Йодинолом, Хлоргексидином, для загоєння – гелями Актовегін, Солкосерил.
• Назальні та очні краплі Анандін, по 2-4 краплі в носові ходи, 3-5 разів на добу. Мазь Анандін застосовують для лікування виразкових уражень шкіри.
• Вітафел-імуноглобулін - по 3 краплі в обидві ніздрі, 3 рази на день.
• Розчинення густих слизових оболонок можна проводити за допомогою інгаляцій ультразвуковим небулайзером, додавши у фізрозчин препарат Флуімуцил у рідкому вигляді.

Якщо температура тіла тварини більше 39,5 градусів, то застосовують жарознижувальні препарати: Кетофен у таблетках, Локсиком у вигляді суспензії.

Парацетамол давати не можна через його високу токсичність для тварин.

Вакцинація

У нещеплених кішок ринотрахеїт протікає набагато важче, інфікування відбувається практично у 100% випадків при контакті із зараженою особиною. Кошенят треба починати щеплювати з 8 тижнів після їх народження. Ревакцинацію роблять через 2 тижні, потім щорічно. Імунітет до збудника вірусного ринотрахеїту виробляється через 14 днів після другої вакцинації.

Більшість сучасних комплексних вакцин включають сироватки від ринотрахеїту: НобівакТрікет, Леукорифелін, Квадрикат, Пюрвакс, Феловакс, Вітафел-С, Мультіфел-3, Мультіфел-4, Глобфел. При використанні імпортних препаратів формується більш якісний імунітет.

Висновок

Ринотрахеїт у кішок – це гостропротекаюча, сильнозаразна хвороба, для якої характерні запалення очей та органів дихання. Загальна профілактика ринотрахеїту кішок складається з дотримання санітарно-гігієнічних норм утримання тварин, повноцінного вітамінізованого харчування, регулярної дегельмінітизації, виключення контактів з бездомними тваринами та введення сироваток для вироблення специфічного імунітету.