Проблеми зі щитовидною залозою як причина утворення зоба у собаки

Збільшення розмірів щитовидної залози серед власників свійських тварин прийнято називати зобом. За цим терміном ховаються різноманітні патологічні процеси, сутність яких призводить до розростання органу внутрішньої секреції з найрізноманітніших причин. Недуга може супроводжуватися зміною процесу синтезу тироксину (основного гормону залози), а може розвиватися без зміни функції органу.

Причини появи собак на шиї

Ветеринарна практика лікування гормональних патологій у домашніх вихованців дозволяє виділити такі основні причини розвитку зоба у собак:

• Рекомендуємо прочитати про те, як підняти імунітет собаці. Ви дізнаєтеся про причини зниження імунітету у собак, його прояви, спеціальні препарати та вітаміни для домашнього вихованця.
  А тут докладніше про кандидоз у собак.

  Види патології

  Залежно від причин, що спричинили гіперплазію щитовидної залози, розрізняють дифузійний токсичний та ендемічний зоб. У першому випадку недуга розвивається внаслідок генетично обумовлених порушень з боку власної імунної системи організму.

  Ендемічний зоб – результат хронічного дефіциту йоду в організмі. Як правило, низький рівень мікроелементу відзначається у високогірній місцевості, в районах із твердими вапняними водами.

  У вогнищах ендемічного зоба рівень йоду у ґрунті знаходиться на позначці нижче 0,1 мг/кг.

  

• Апетит при недузі найчастіше підвищений. У деяких особин може спостерігатися булімія. Хворі тварини багато п`ють. На тлі полідипсії спостерігається збільшення обсягу сечі.
• Вага тварини може як зменшуватися, так і бути вищою за норму. На тлі підвищеного апетиту в одних відзначається ожиріння, інші втрачають вагу, стають виснаженими.
• При розростанні щитовидної залози та здавленні гортані у хворого вихованця спостерігається зміна в голосі, утруднене дихання, задишка. Собака хрипко гавкає.
• З боку органів зору може спостерігати кератит, помутніння рогівки, птоз повік, западіння очного яблука в порожнину орбіти.
• Поширення органу за межі свого анатомічного розташування призводить до стискання стравоходу, що супроводжується дисфагією – собака зазнає труднощів із ковтанням їжі.
• Розпухання тканин у ділянці шиї. Припухлість може мати односторонній і двосторонній характер.
• З боку травної системи при патології щитовидної залози спостерігається нудота, запори, проноси.
• У собаки реєструється прискорене серцебиття та дихання. Тахікардія не реагує на застосування серцевих засобів.

Клінічна картина захворювання багато в чому залежить від того, чи супроводжується патологія порушенням процесу синтезу тиреоїдних гормонів.

Діагностика

При підозрі на розвиток ендемічного зоба власнику слід показати вихованця ветеринарному спеціалісту. Інформативним методом діагностики є клінічний огляд тварини з пальпацією хворої області. Обмацуванням визначають консистенцію припухлості, її межі та рухливість.

У молодих тварин зоб слід відрізняти від сіалових кістозних утворень, що локалізуються у верхній частині шиї. У літніх собак необхідно провести диференціальну діагностику щодо новоутворень.

Загальний та біохімічний аналіз крові та сечі необхідні для встановлення стану вихованця. При зобі собак у картині крові нерідко відзначають нерегенеративну анемію, що пов`язано з порушенням роботи кісткового мозку. З метою виключення новоутворень у спеціалізованій клініці проводиться ультразвукове дослідження органів грудної клітки. Електрокардіографія призначається пухнастому пацієнту з метою виключення патології з боку серцево-судинної системи.

У занедбаних випадках проводять корекцію гормонального фону тварини за допомогою замісної терапії. З цією метою собакам призначають левотироксин. Лікування проводиться строго під контролем ветеринарного спеціаліста з обов`язковим дослідженням крові на вміст тиреоїдних гормонів з метою визначення оптимального дозування лікарського препарату.

У разі дифузного зоба хворій тварині призначають тиреостатичні засоби: Карбімазол, Метимазол, Пропілтіоурацил. Їхня дія спрямована на блокування синтезу йодовмісних гормонів.

Як симптоматичний засіб для усунення явища тахікардії тварині призначають препарати наперстянки.

Оперативне лікування недуги полягає у видаленні збільшеної частки щитовидної залози або всього органу з подальшим призначенням гормонотерапії. Операція проводиться під загальною анестезією. Реабілітаційний період становить 10 - 14 днів. При резекції всього органу тварині призначається довічний прийом синтетичних гормонів щитовидної залози.

Про гіпотиреоз у собак дивіться у цьому відео:

Рекомендуємо прочитати про ниркової недостатності у собак. Ви дізнаєтеся про причини ниркової недостатності у собак, стадії патології, симптоми, методи діагностики, лікування.
А тут докладніше про те, чому собака відмовляється від їжі.

Вибір методу лікування залежить від характеру патологічного процесу та причин, що його зумовлюють. У разі ендемічного зобу ефективне застосування препаратів йоду. Резекція щитовидної залози проводиться у занедбаних випадках при широкому розростанні органу. Прогноз при своєчасному лікуванні має сприятливий характер.