Що таке гіпотиреоз у собаки та як його лікувати

Гіпотиреоз собак визнаний лікарями як ендокринна патологія, яка спровокована недостатністю гормонів у щитовидній залозі. Дисфункція в утилізації гормонів та недостатність синтезу білка призводять до того, що здійснення основного обміну суттєво уповільнюється.

Причини виникнення

За статистикою у 90% випадків патологія розвивається на тлі деструктивних процесів, що протікають у щитовидній залозі у собаки. Нерідко етіологія цих хворобливих змін залишається не з`ясованою. Більшість фахівців сходяться на думці, що провину потрібно покладати на аутоімунні захворювання, що призводять до того, що організм тварини починає шкодити сам собі. Атрофія тканин щитовидної залози, спричинена онкологічними захворюваннями або проблемою зайвої ваги у собаки, також може призвести до гіпотиреозу.

Різні інфекції та безсистемний прийом гормональних препаратів теж призводять до подібних збоїв у роботі ендокринної системи. Ветеринари зрідка виявляють у цуценят та вроджені форми гіпотиреозу. Дослідження підтверджують, що тривала шкідлива діяльність паразитів, зокрема глистів, здатна спричинити цю патологію. Це відбувається з тієї причини, що гельмінти виробляють у тілі вихованця токсини, що негативно впливають на щитовидну залозу.

Недуга однаково розвивається у собак практично всіх порід, віку і незалежно від статі. Проте, на думку лікарів, особливої ​​вразливості схильні особини великих і гігантських розмірів, літні пси і такі породи, як ірландський сеттер, такси, ердельтер`єри та доберман-пінчери. Розібравшись із причинами гіпотиреозу, перейдемо до питання, які ознаки характеризують це захворювання.

Симптоматика хвороби

Важливо розуміти, що гормони щитовидної залози беруть участь практично у всіх обмінних процесах, що протікають в організмі тварини. У зв`язку з цим гіпотиреоз виявляється у безлічі різних симптомів. Насамперед до них відносяться:

• млявість, апатія та підвищена стомлюваність. Зазвичай активний вихованець стає інертним, багато спить, йому перестають подобатися довгі прогулянки на свіжому повітрі;
• у собаки знижуються розумові здібності, вона не реагує на команди, що різко збільшується у вазі;
• у самок відбувається порушення циклічності течок, після пологів велика ймовірність ранньої загибелі цуценят, а у кобелів атрофуються яєчка, і суттєво знижується рівень потягу.

У міру розвитку захворювання виявляються й інші ознаки, такі як прискорене серцебиття, задишка, дрібні виразки на рогівці ока, розлади шлунка – діарея та запори. Шкіра вихованця стає сухою, рясно з`являється лупа, можлива гіперпігментація та випадання вовняного покриву. При гіпотиреозі ветеринари відзначають і появу проблем, пов`язаних зі згортанням крові, а це загрожує внутрішніми кровотечами та утворенням тромбів.

Перебіг патології повільний, яскраві симптоми можуть почати виявлятися лише після 8-10 місяців. Це ускладнює своєчасну діагностику хвороби. Ожиріння та зміна кількості тиреоїдину традиційно вважають найвірнішими ознаками гіпотиреозу, але це твердження не зовсім вірне. По-перше, про ожиріння можна говорити лише в тому випадку, якщо зростання ваги собаки перевищило 12-15% від первісної маси. По-друге, зменшення або збільшення тиреоїдину властиве також і для хвороб печінки та нирок, а також це побічний ефект прийому деяких медичних препаратів. Всі ці моменти потрібно враховувати, здійснюючи діагностування вихованця. Тоді ризик того, що діагноз буде поставлено неправильно - мінімальний.

Способи діагностики

Власники повинні добре засвоїти, що діагностичні процедури виявлення гіпотиреозу повинні проводитися виключно комплексно. В іншому випадку на тварині може бути випробуване таке лікування, яке йому зовсім не підходить. Це призведе до ускладнення симптомів та втрати дорогоцінного часу.

Діагностика ендокринної патології включає наступні види досліджень:

1. Біохімічний та загальний клінічний аналіз крові вихованця (з обов`язковим з`ясуванням вмісту в крові холестерину та тригліцеридів).
2. Аналіз сечі.
3. ЕКГ (електрокардіографія).
4. Ехокардіографія.
5. УЗД та біопсія щитовидки на предмет наявності в ній новоутворень.
6. Перевірка на наявність у кровотоку тироксину (Т4), який синтезується у щитовидній залозі.

Важливо розуміти, що тироксин у крові буває у двох формах: вільної та пов`язаної. Вони відрізняються тим, що пов`язана форма приєднана до білка в крові і це унеможливлює його потрапляння в клітини. Вільна форма ні до чого не приєднана, і тому потрапляє до клітин, виконуючи свою функцію. Зазвичай його кількість у крові дуже незначна, але саме об`ємна частка «вільного» гормону дозволяє зробити діагностику максимально точною.

Лікування недуги

Якщо попереднє обстеження пса підтвердило наявність гіпотиреозу, лікар починає проводити терапію. Вона полягає в тому, що вихованцю вводять синтетичний аналог тироксину - левотироксин. Симптоми та лікування гіпотиреозу нерозривно пов`язані один з одним. Оскільки саме від тяжкості ознак недуги залежить кількість та частота застосування препарату.

Лікування відбувається за такою схемою: вперше ветеринар вводить собаці стандартну дозу левотироксину, через 24 години повторно береться кров на аналіз рівня гормону, залежно від кількості дозування остаточно коригується. Крім цього, лікар визначає ту систему організму, яка найважче реагувала на патологію. Для її відновлення та підтримки призначаються відповідні медикаменти. Якщо терапевтичне втручання було розпочато вчасно, а недуга не була запущена, то лікування відбувається досить швидко.

У жодному разі господареві не потрібно намагатися самому лікувати улюбленого вихованця. Найменша помилка в допустимому обсязі дози або інтенсивності використання Левотироксину може призвести до серйозних наслідків для здоров`я собаки. На жаль, щитовидну залозу домашнього вихованця доводиться стимулювати синтетичним тироксином все життя. Цуценятам із вродженою патологією необхідні великі як початкові, так і наступні дози.

Передозування Левотироксином може виражатися в таких симптомах, як підвищена агресивність собаки, важке дихання, діарея, постійна спрага та «звірячий» апетит. Крім цього, можуть розвинутися різні хвороби шкіри. За перших ознак слід терміново звертатися до фахівця за тим, щоб він скоригував дозу застосування препарату. Додатково він може призначити курс вітамінів, зокрема B12, та прийом залізовмісних препаратів.

Насамкінець хочеться сказати, що гіпотиреоз це не така складна хвороба, як гіпертиреоз, її терапія проходить набагато простіше, а прогноз на позитивний результат лікування вкрай високий. Однак власник повинен бути уважним до самопочуття вихованця і за перших ознак ендокринної патології звертатися за допомогою до ветеринарної лікарні.