Симптоми та ознаки лептоспірозу у собаки та лікування: фото, небезпека для людини

Захворювання гострого характеру, хворіють на всі види ссавців.

Збудник

• Сприяє виникненню зараження мікроорганізм ниткоподібної форми, що відноситься до лептоспірового роду - Lcptos - маленький, Spiros - гачок або завиток.
• Довжиною від 6 до 20 мкм, шириною 0,1-0,5 мкм. Як правило, збудник згорнутий спіраллю, причому завитків в одній спіральці приблизно сорок.
• Збудник відрізняється надзвичайною рухливістю, постійно обертається та просувається вперед, що означає його поширення по всьому організму.

Збудник лептоспірозу під мікроскопом.

Підвиди

Виходячи із складеної схеми Берті, збудник цього роду існує двох підвидів – паразитичний та сапрфітичний підвид.

• Кожен із підвидів, у свою чергу, належить до певної родини сероваріантів.
• Цей збудник може чудово існувати в умовах зовнішнього середовища, особливо у вологих місцях – водоймах, що говорить про їхню надзвичайну витривалість.
• Проте мікроорганізм чутливий до кислого середовища та прямої дії ультрафіолету – сонячних променів.
• Але також згубно для нього нагрівання чи кип`ятіння.

Підвиди збудника люблять жити у вологому середовищі.

Особливість розвитку лептоспірозу у собаки

Розвивається лептоспіроз у собак із слабким імунітетом.

Патогенез захворювання практично не вивчений, але більшість фахівців схиляються до думки, що схильність до зараження існує у всіх порід, незалежно від статі, віку чи пори року.

Проте варто зазначити, що більшість випадків заражень собак з незміцнілим або ослабленим різними патологіями імунітетом, а більш важка форма властива для тварин старших за дворічний вік.

Як передається людині

Зараження з`являється аліментарним шляхом або через зовнішні пошкоджені тканини.

Після контакту з твариною обов`язково потрібно мити руки.

Що стосується собак, то найчастіше зараження буває аліментарним, за допомогою вживання брудної води або інших елементів. У будь-якому випадку перебіг захворювання не залежить від способу інфікування.

Стадії розвитку хвороби

Патологія поділяється на дві стадії перебігу: бактеремічну та токсичну стадію.

При бактеремічної стадії відбувається:

• попадання в організм збудника;
• розмноження мікроорганізму;
• міграція у кров;
• міграція до паренхіматозних органів.

Бактеремічна стадія характеризується інфікуванням крові.

На даній стадії збудник, що розмножився, широко виділяє згубні токсини, що призводить до посиленої проникливості судин крові.

Токсична стадія

При токсичній стадії у собаки спостерігається нирковий набряк.

Токсична стадія характеризується такими процесами:

• дискомплектація балок печінки;
• роз`єднання гепатоцитів;
• порушення утворення білірубіну;
• нирковий набряк;
• пошкодження ниркового епітелію.
• Виникненню геморагічного захворювання сприяють обидві ці стадії.
• Токсини, що виділилися, активно руйнують епітелій і ендотелій внутрішніх органів, стінки кров`яних судин і здатні спровокувати навіть некроз ушкоджених тканин.

Ознаки

Патологія може протікати у двох формах – жовтяничній та геморагічній формі.

У період захворювання у собаки діагностується депресія.

Молодняку ​​найчастіше властива саме жовтянична форма захворювання, тоді як особи старшого віку, як правило, заражаються геморагічною формою. Варто зауважити, що різких відмінностей симптоматики між даними формами немає, тому лікувальний процес не відрізняється. Рідше реєструються зараження прихованої форми, під час яких симптоми майже відсутні або слабко виражені.

Основні ознаки:

• депресія;
• відмова від їжі;
• лихоманка септичного характеру;
• задишка;
• кривава блювота;
• діарея;
• запор;
• кишкова інвагінація;
• шкірні геморагічні осередки;
• некроз слизових поверхонь;
• жовтушність.

Симптоми

Нерідко у собаки спостерігається чергування гіпертермії та гіпотермії, собака сильно пригнічена, не реагує на заклик господаря. У сечі може бути кров, у калових масах наявність кров`яних згустків. Далі сеча набуває бурого кольору.

Задишка - один із симптомів лептоспірозу.

У роті, в носі або на поверхні шкірних покровів спочатку виникають почервонілі вогнища, які поступово перетворюються на омертвілі тканини. Перехід патології в хронічну стадію характеризується чергуванням загострення та спаду симптомів. Реєструється зниження ваги, тремтіння м`язів, очі западають, каламутніють.

Далі наростають ознаки респіраторного ураження: задишка, хрипи у бронхах. Такі ознаки можу ще свідчити про прогресуючу серцевої недостатності. Остання стадія виражається настанням судом, коматозний стан, після чого настає смерть.

Діагностика та лікування

Діагноз ставиться виходячи з клінічної картини та серологічних даних дослідження. Серологічний метод дослідження полягає в реакції мікроаглютинації, гемаглютинації, імуноферментному аналізі.

Виходячи з клінічної картини відбувається постановка діагнозу.

Терапія

Терапевтичний комплекс має бути спрямований на динаміку захворювання.

Терапія включає застосування імунних сироваток.

1. Ранню стадію усувають за допомогою запобігання розмноженню бактерій, знижують активність збудника. Це лікування направляють на усунення інтоксикації організму.
2. В першу чергу призначається етіотропна терапія, яка включає використання імунних препаратів. Призначають гіперімунні лептоспірозні сироватки реконвалесцентних собак, імуностимулятори, що впливають на В-систему.

Антибіотики

Лікують вихованців за допомогою антибіотиків.

• Рекомендовані препарати: пеніцилін, стрептоміцин, левоміцетин, тетрациклін, ауреоміцин, тераміцин, поліміксин, неоміцин. Слід враховувати, що тетрациклінові антибіотики є сумнівними при генералізованій геморагії, оскільки дані ліки здатні посилювати проникливу властивість кров`яних судин.
• Але також доцільно використання ліків цефалоспоринового ряду – кефзолу, клафорану та хінолонового ряду – ципрофлоксацин, ципролет.

Стрептоміцин – рекомендований антибіотик для лікування.

Патогенетичний тип

Патогенетичний тип лікування спрямовується на запобігання патогенному механізму. Якщо присутня сильна геморагічна ураження, допускається введення ліків, що сприяють поліпшенню згортання крові. Призначають кальцій хлористий, кальцію глюконат, вікасол, рутин, амінокапронову кислоту.

Препарат Вікасол покращує згортання крові.

Тяжка стадія

Тяжку стадію купірують за допомогою внутрішньовенного вливання сольового розчину з додаванням іонів калію, оскільки під час патології може бути гіпоглікемія.

І також усередину вени вводиться розчин гемодезу разом із глюкозою або поліглюкіном. Ниркову недостатність усувають за допомогою розчину манітолу, розчину гідрокарбонату натрію, глюкози разом із інсуліном. Призначають лазікс, тестостерон-пропіонат.

При тяжкій стадії захворювання використовується препарат Лазікс.

Підтримка печінки

Печінку підтримують за допомогою застосування сирепара, вітагепату, ліпоїдної кислоти, кортикостероїдних ліків – дексаметазону, преднізолону. Необхідне призначення симптоматичного лікування. Для усунення симптомів та полегшення загального стану тварин використовують препарати, що підтримують серцеву діяльність – кокарбоксилазу. Призначають протиблювотні засоби у вигляді внутрішньовенного вливання гемодезу.

Для підтримки печінки призначається Липоєва кислота.

Профілактика лептоспірозу у собак

Профілактика здійснюється шляхом введення вакцин, розроблених із двох штамів: L.canicola та L.icterohaemorragiae. Зазвичай дані кошти повинні бути у складі асоційованої вакцини. Як пасивна імунізація вводять гіперімунні сироватки, які можуть запобігати зараженню протягом чотирнадцяти днів.

Для профілактики лептоспірозу застосовується вакцинація.

Крім іншого, власникам необхідно запобігати зниженню імунітету у собак, не допускати інфікування будь-якою патологією, щоб не створювати сприятливе середовище для зараження лептоспірозом. У жодному разі не ігнорувати планову диспансеризацію, своєчасно вакцинувати та обробляти місце проживання. Обмежувати сумнівні контакти з іншими собаками. Крім того, власники повинні пам`ятати і про власну безпеку з огляду на те, що це захворювання є надмірно небезпечним для людини.

Відео про інфекційні хвороби у собак