Хвороба котячих подряпин – симптоми та лікування захворювання

Хвороба котячих подряпин, також відома як підгострий регіональний лімфаденіт, є бактеріальною інфекцією, що вражає лімфатичні вузли. Основним збудником є ​​Bartonella henselae, грамнегативна бактерія. БКЦ є однією з найпоширеніших причин хронічної лімфаденопатії у дітей та підлітків.

Причини хвороби

Хвороба котячих подряпин (БКЦ) зазвичай викликана B henselae, раніше відомою як Rochalimaea henselae. B henselae – невелика, вибаглива, повільно зростаюча, грамнегативна, аеробна, плеоморфна паличка.

Домашні кішки є природним резервуаром та переносниками B henselae. У кішок інфекція B henselae безсимптомна. Блохипередають бактерії між кішками, та їх поширеність у тварин найвища у теплому чи вологому кліматі.

Передача B henselae від кішок до людини відбувається через подряпини або укус

Передача B henselae від кішок до людини відбувається через подряпини або укус, коли бактерія присутня на котячих пазурах або ротовій порожнині. Понад 90% пацієнтів з БКЦ мають недавню історію контакту з кішкою, зазвичай кошеням, і близько 75% цих пацієнтів отримували укусабо подряпину. Собаки ставали причиною захворювання у 5% випадків. Повідомлялося також про випадки інфекції, пов`язаної з укусами мавп.

Кошенята молодші 12 місяців у 15 разів частіше передають хворобу, ніж дорослі кішки. Люди, які були подряпані або укушені кошеням, заражаються у 27 разів частіше, а люди, у яких є хоча б одне кошеня з бліхами, у 29 разів частіше заражаються, ніж люди, чиї тварини були вільні від бліх.

Хвороба котячих подряпин – симптоми

Пацієнти з хворобою котячих подряпин найчастіше звертаються за медичною допомогою через чутливу лімфаденопатію, як правило, за участю пахвових, шийних, підщелепних вузлів або лімфовузлів, розташованих перед вухами.

Більшість пацієнтів з БКЦ повідомляють про контакт з кішками, і особливо з кошенятами, останні 2-8 тижнів. Передача може відбуватися і при звичайному погладжуванні кішки, навіть якщо не було укусу або подряпин, - через слизову оболонку, розрив у шкірі або кон`юнктиву. Також зараження B henselae може передаватися через інших її носіїв – членистоногих.

У більшості пацієнтів з БКЦ з`являються одна або кілька червоно-коричневих папул розміром 3-5 мм у місці проникнення бактерії через 3-10 днів. Ці первинні ураження продовжуються протягом 1-3 тижнів, а потім відступають, коли з`являється лімфаденопатія.

Більшість пацієнтів з БКЦ повідомляють про контакт з кішками, і особливо з кошенятами, останні 2-8 тижнів

Протягом 1-3 тижнів лімфаденопатія розвивається в одному або групі вузлів, найближчих до місця зараження. Більше 65% випадків пов`язані з вузлами в пахвових або передніх чи задніх трикутниках шиї. Пахова лімфаденопатія зареєстрована у 17% випадків.

Лімфаденопатія може бути помірно чутливою, з почервонінням та підвищеною температурою шкіри. Вона залишається місцевою і зазвичай проходить протягом 2-4 місяців, але може тривати до 6-12 місяців. В окремих випадках вона може зберігатися протягом року або більше. Приблизно 10-30% вузлів можуть гноитися, вимагаючи пункційної біопсії.

Приблизно 50% пацієнтів також мають системні симптоми. Вони можуть включати такі:

• болючість та втома;
• підвищена температура;
• біль в горлі;
• зниження апетиту;
• головний біль;
• біль у суглобах.

Симптоми, пов`язані з ЦНС, присутні у 5% пацієнтів із хворобою котячих подряпин. Крім головного болю, вони можуть включати зміни психічного стану, судоми, мієліт, короткочасну периферичну невропатію та ретиніт. Наявність болю в животі, передбачає БКЦ-гепатит, самообмежений гранулематозний стан.

Лікування хвороби котячих подряпин

Для більшості пацієнтів із захворюванням помірного або середнього ступеня тяжкості рекомендується лише консервативне симптоматичне лікування, оскільки захворювання самообмежене.

Іноді необхідна пункція лімфатичних вузлів для полегшення болю у пацієнтів з чутливими вузлами, що гнояться.

Лікування антибіотиками

Антибіотики не потрібні в більшості випадків БКЦ, але вони можуть розглядатися при тяжких або системних захворюваннях. Зменшення розміру лімфатичних вузлів можна досягти 5-денним курсом азитроміцину, і він може призначатися пацієнтам з тяжкою, болісною лімфаденопатією. Пацієнти з імунодефіцитом повинні лікуватися антибіотиками, тому що вони особливо сприйнятливі до системних захворювань та бактерій.

Наступні 4 антибіотики найбільш ефективні для пацієнтів з тяжкою БКЦ:

1. Ріфампін – ефективність 87%.
2. Ципрофлоксацин – ефективність 84%.
3. Гентаміцин внутрішньом`язово – ефективність 73%.
4. Триметоприм-сульфаметоксазол (ТМП-СМЗ) – ефективність 58%.

Ці засоби призводять до зменшення або усунення лімфаденопатії, зниження швидкості осідання еритроцитів та зниження запальних та конституційних симптомів протягом 3-10 днів.

Bartonella henselae зазвичай стійкий до пеніциліну, амоксициліну та нафциліну.

Пацієнтам з неврологічним бацилярним ангіоматозом або очними проявами допомагає антибактеріальна та підтримуюча терапія. У пацієнтів з легеневим захворюванням, особливо у зв`язку з тривалою лихоманкою та системними симптомами, призначається ТМП-СМЗ, ципрофлоксацин або азитроміцин 2-3 рази на день 7-21 днів. У рідкісному випадку тяжкохворому пацієнту потрібна внутрішньом`язова доза гентаміцину 5 мг/кг протягом 6-8 тижнів.

Лікування нагноєння лімфатичного вузла

При нагноєнні може знадобитися пункція лімфатичних вузлів. Вона є як діагностичною, так і терапевтичною процедурою. Повторні пункції можуть бути виконані, якщо гній повторно накопичується і біль повторюється.

Повторення нагноєння лікується шляхом розрізу та дренажу. Хоча ці методи не заохочуються, тому що залишають шрам і можуть призвести до свищу.

Хірургічне видалення збільшеного вузла потрібне, коли постановка діагнозу ставиться під сумнів, або якщо повторні пункції не можуть полегшити біль пацієнта. Може знадобитися видалення стійкої очної гранульоми.

Наслідки та спостереження

Здорові пацієнти та пацієнти з ослабленим імунітетом без ознак системного захворювання проходять лікування вдома. Залежно від тяжкості пацієнти з ослабленим імунітетом або пацієнти з атиповими проявами БКЦ можуть вимагати госпіталізації.

Здорові пацієнти та пацієнти з ослабленим імунітетом без ознак системного захворювання проходять лікування вдома

Амбулаторні пацієнти відвідують лікаря повторно для встановлення діагнозу вилікуваної лімфаденопатії через 2-4 місяці. Потрібно відвідати лікаря раніше, якщо стан хворого погіршиться або лімфатичний вузол почне гноитися.

Неврологічні ускладнення можуть виникати до 6 тижнів після вторгнення бактерії. Батькам слід звернутися за медичною допомогою, якщо вони помічають будь-яку ненормальну поведінку у дітей після котячої подряпини. Лікування хірургічною біопсією може виявитися корисним, якщо лімфаденіт не проходить або поступово прогресує, щоб унеможливити неопластичні причини та остаточно діагностувати БКЦ.

Лікування кішки

Кішку, від якої було отримано бактерію, не потрібно віддавати в карантин, ізолювати чи присипляти. Здатність тварини передавати організм є тимчасовою.

Хоча лікування кішок доксициліном пов`язане із зменшенням бактеріємії B henselae, ця терапія, як було показано, не знижує ризик передачі від кішки до людини.

Враховуючи встановлений зв`язок між бліхами і передачею B henselae, варто дотримуватися розумних запобіжних заходів щодо чужих і своїх тварин (уникати бродячих кішок, позбавляти домашніх тварин від бліх).

Діти повинні навчитися правильно поводитися з домашніми тваринами. Про будь-яку подряпину або укус, особливо від кошеня, дитина повинна повідомляти батькам, а їм, у свою чергу, необхідно проконтролювати поведінку дитини та перевіряти, як проходить загоєння рани.