Флюс у собаки

Патології порожнини рота у чотирилапих друзів зустрічається частіше, ніж інші захворювання. Це обумовлено недбалим ставленням господарів до цієї зони. В основному прогалини в гігієнічних заходах призводять до формування зубного каменю. Флюс у собаки спостерігається рідше, але завдає маси клопоту як тварині, так і власнику.

Несвоєчасне звернення до фахівця може призвести до надриву гнійників та утворення флегмони, що становить небезпеку для життя вихованця.

Причини розвитку флюсу

Несвоєчасна санація порожнини рота є головною причиною, що сприяє формуванню флюсу. Крім цього, ветеринари виділяють кілька додаткових факторів, що призводять до неприємної патології.

Таблиця 1. Причини розвитку флюсу

Помилки у харчуванніПредставники сімейства вовчих потребують поїдання грубої їжі. Вона сприяє очищенню та сточенню зубів. Тварини, раціон яких заснований на консервованих м`яких кормах, страждають від зубного каменю та розм`якшення тканин ясен. Погана гігієна ротової порожниниЯкщо не доглядати за зубами, на емалі формується наліт. У твердих утвореннях зосереджуються великі колонії бактерій, діяльність яких сприяє розвитку інфекції. На початковому етапі цей процес не загрожує катастрофічними наслідками. Однак якщо емаль покрита жовтуватим або коричневим нальотом, велика ймовірність виникнення періоститу. Ускладнення патологій порожнини ротаФлюс може бути одним із клінічних проявів таких хвороб як пульпіт, стоматит та гінгівіт. Вторинна інфекціяНеякісна обробка ротової порожнини після видалення пошкодженого зуба може призвести до розвитку інфекційних запальних процесів.Ушкодження ясенУ процесі їди існує ризик травмування ясен гострою кісткою або іншим предметом. У рані, що утворилася, починають розмножуватися мікроби, і накопичується гній.Запалення кишені яснаДілянка між основою зуба і ясною є улюбленим місцем проживання шкідливих мікробів. Розмножуючись, вони провокують розвиток періоститу.Простудні хвороби та переохолодженняЦі стани сприяють зниженню захисного бар`єру організму. У подібній ситуації навіть незначне пошкодження ясен може перерости у формування гнійних наривів.СтресЕмоційна перенапруга послаблює імунітет, внаслідок чого організм не здатний стримувати утворення патологічних процесів.

Зубний камінь сприяє розширенню простору між яснами та зубом. Це може призвести до тривалого інфекційного процесу, що сприяє виникненню інфекції.

Види флюсу

За специфікою клінічних проявів та характером перебігу класифікують кілька різновидів флюсу.

Таблиця 2. Різновиди флюсу

СерознийВиникає після механічного травмування ясна. Якщо вихованець вступив у бійку, вдарив морду під час стрибка або пошкодив порожнину рота гострим предметом, існує ризик утворення запального процесу. Цей тип флюсу вважається легким і при грамотній терапії швидко виліковується. ГнійнийТяжка форма захворювання. Характеризується методичним накопиченням гною в тканинах окістя. ДифузнийНайважчий серед усіх видів. Хвороба протікає на тлі запущеного гнійно-запального процесу. Один із можливих наслідків— зараження крові. ХронічнийСпостерігається рідко. Утворюється у тварин із низькими резистентними здібностями. Вихованці, в організмі яких протікають хронічні хвороби, більше інших схильні до цієї форми захворювання.

Симптоматика хвороби

Один із перших проявів інфекційного процесу — нездатність пережовувати їжу. Голодний вихованець ходить навколо миски з їжею, намагається з`їсти корм, але гострий біль провокує його викинути ласощі. Така сама ситуація спостерігається з поглинанням рідини. Однак якщо вода комфортної температури, тварина може зробити кілька ковтків. При спробі господаря оглянути щелепу, собака чинить опір.

Крім цього власники відзначають таку симптоматику:

• погіршення фізичного стану;
• почервоніння та формування гнійної шишки на яснах;
• неспокійний сон;
• агресивна поведінка;
• хитаються зуби;
• дискомфортні відчуття при навантаженнях на ясна;
• пухлина щоки;
• надмірне слиновиділення;
• освіту свищевого ходу;
• підвищення температури;
• ущільнення щелепної кістки;
• кровоточивість ясен;
• неприємний запах із рота;
• хропіння.

Крім перерахованої симптоматики собака постійно скиглить.

Якщо запалення спостерігається у верхній щелепі, існує ризик переходу інфекції до носоглотки. У цій ситуації до перерахованих симптомів додається кровотеча з носа.

Таблиця 3. Можлива симптоматика

Серозний

незначна набряклість щелепи-

стан вихованця задовільний-

опухла окістя.

Гнійний

формування гнійників у кишені зуба-

підвищення температури тіла-

сильна припухлість усієї порожнини рота-

почервоніння ясна-

рясна слинотеча.

Дифузний

тяжкий фізичний стан-

різкі зміни настрою-

пульсуючий характер болю-

тварина постійно щипає і третю щелепу лапою-

значне збільшення температури тіла-

постійна слинотеча жовтого кольору з вкрапленнями крові.

Хронічний

ниючий біль-

набряклість у шийній та скроневій зонах-

дискомфорт при ковтанні.

Діагностика захворювання

Крім ретельного огляду ротової порожнини та оцінки ушкоджень ветеринар робить рентген щелепи. Ця процедура проводиться із зануренням вихованця у штучний сон, тривалість якого обмежена часом виконання маніпуляції. Цей захід викликаний сильними хворобливими відчуттями, які собака відчуває під час пальпації запаленої ясна.

Лікування флюсу

Після встановлення діагнозу ветеринар-стоматолог залежно від ступеня запального процесу призначає відповідне лікування. Існує 2 методи терапії патології:

• консервативний;
• оперативний.

До останнього способу вдаються при запущеній формі захворювання. Основні маніпуляції:

1. Застосування анестезії.
2. Розріз ясен у зоні ураження хворого зуба.
3. Прокол кісткової тканини для виходу гною назовні.
4. Використання антисептичних засобів.
5. Установка дренажу. Це необхідно для витікання гнійних утворень, що залишилися, з місця проведення операції.
6. Прийом антибіотиків з метою усунути запальний процес.
7. Зняття дренажу. Після видалення гумової смужки починається відновлення кісткової тканини. Якщо ясна не гоїться, лікар накладає шви.

Коли не вдається відновити хворий зуб, його видаляють. Якщо фактором, що спровокував розвиток флюсу, стало утворення зубного каменю, роблять санацію порожнини рота та знімають тверді утворення. Якщо існує ризик утворення флегмон, собакі призначають препарати, дія яких призводить до загибелі патогенів.

У 97% випадках при розвитку флюсу собакі видаляють ушкоджений зуб.

Консервативний метод полягає у проходженні курсу препаратів, що сприяють зменшенню запалення та придушенню бактеріального зростання. З цією метою лікар призначає такі медикаменти:

1. Протизапальні. Борються з інфекцією та купують вогнища запалення.
2. Знеболюючі. Знімають больовий синдром.
3. Імуномодулятори. Покращують захисні ресурси організму.
4. Антигістамінні. Призначають за наявності алергічних реакцій.

Крім прийому лікарських засобів, тварині роблять чистку зубів за допомогою ультразвуку або хімікатів

Лікування в домашніх умовах

Щоб допомогти вихованцю впоратися із захворюванням, господар повинен зменшити його фізичну активність та утриматися від дресирування. Необхідно забезпечити тварину повноцінним збалансованим харчуванням, збагативши раціон мінеральними добавками, кальцієвмісними засобами та вітамінами групи D і P.

За погодженням із лікарем дозволено використання коштів народної медицини:

1. Корінь аїру. Протирання ураженої області настоянкою лепехи на горілці корисно для усунення інфекційних процесів.
2. Прополіс. Ранозагоювальні ліки. Розплавити невелику кількість цього засобу, змішати з попередньо підігрітою олією і наносити на пошкоджену ділянку.
3. Сік цибулі. Використовується як антисептик. Змочувати область навколо хворого зуба за допомогою тампона.
4. Аркуш капусти. Перешкоджає гноеутворенню. Відварений лист прикладати до щелепи на кілька хвилин.
5. Лід. Сприяє зняття набряклості та усунення больового синдрому. Прикладати до ясна на кілька секунд.
6. Настій шавлії. Залити окропом 2 ст.л. трави, настояти протягом 2 годин та протирати запалену зону.
7. Відвар на основі кори дуба, ромашки та календули. Взяти по 1 ст.л. кожного інгредієнта, залити 1 л води та прокип`ятити 5 хвилин на водяній бані. Після того, як рідина настоїться, процідити та промивати з її допомогою ротову порожнину.
8. Сода. Сприяє відтоку інфекції. Розчинити 1 год.л. речовини в 1 склянці теплої води та промивати собаці рот. Якщо гнійні маси виходять назовні, чергувати полоскання содою з марганцівкою або фурациліном.

До перерахованих рецептів вдаються кілька разів на день до повного лікування тварини.

Профілактика періоститу

Для запобігання повторному інфікуванню слід дотримуватися низки профілактичних заходів:

• систематично водити тварину на огляд до ветеринара,
• мінімум 1 раз на рік робити профілактичну обробку ротової порожнини;
• періодично очищати собаці зуби за допомогою марлі, змоченої у розчині на основі соди;
• у схему живлення включити промисловий сухий корм.

Крім цього необхідно доповнити раціон цукровими кістками, які допоможуть вихованцю сточувати та чистити зуби.

Деякі власники вважають, що можна обмежити раціон чотирилапих друзів м`якою консервованою їжею. Ця думка помилкова. Таке зневажливе ставлення до фізичного стану вихованця призводить до формування зубного каменю, який провокує розвиток флюсу та інших запальних захворювань ротової порожнини.

Відео — Видалення зубного каменю у собак