Акне у собак: як відрізнити простий висип від небезпечних захворювань?

Акне у собаки – це одне з найпоширеніших захворювань шкіри: у чотириногих вихованців воно так само поширене, як і у людей. У більшості випадків хвороба не стільки завдає сильних незручностей самим тваринам, скільки турбує їх власників. до. прищі є серйозним косметичним дефектом, що псує зовнішній вигляд домашніх улюбленців.

Собакам теж потрібні косметичні процедури

Проте втрата привабливості – це далеко не найнеприємніше: давно встановлено, що іноді висипання з`являються на тлі серйозних патологій, які без правильного лікування можуть загрожувати не лише здоров`ю, а й життю собаки.

Приклади місць локалізації висипів: морда, лапка та живіт

Важливо! Власникам собак з довгою густою вовною потрібно бути особливо уважними: у таких порід прищі починають поширюватися з «волосистих» місць, де їх дуже важко виявити.

Групи підвищеного ризику: які собаки хворіють частіше?

Одні з найбільш схильних до акне порід - мопс і гончак

Деякі породи собак через особливості своєї біологічної будови більше за інших генетично схильні до розвитку акне:

• з «зморшкуватою» шкірою – шарпеї, англійські бульдоги, мопси, неаполітанські мастифи (мастино неаполетано), бульмастифи, бассет-хаунди, бордоські доги;
• з перетинчастими лапами – ньюфаундленди, ландсири, португальські вассерхунди (кан-діагуа), веймарські легаві (веймаранери), оттерхаунди, чесапік-бей ретрівери, німецькі короткошерсті легаві (курцхаари);
• з гладкою шерстю (гладкошерсті) – такси, той-тер`єри, левретки, англійські хорти (грейхаунди), пойнтери, бультер`єри, аргентинські (дого-аргентино) та німецькі доги, добермани, боксери;
• з залишковим шерстим покривом (лисі) – перуанські собаки інків (вірінго, калато), китайські чубаті, мексиканські голі (ксолоітцкуінтлі, ксоло), американські голі тер`єри;
• з густим підшерстком – шотландські (коллі) та кавказькі вівчарки, пекінеси, чау-чау, шпіци, самоїдські лайки (самоїди), бернські зенненхунди, тибетські мастифи.

У випадку з собаками, які мають дуже щільний підшерсток, актуальність побоювань безпосередньо залежить від умов їх утримання: якщо вони постійно проживають у спекотному безвітряному кліматі, уникнути виникнення запалень практично неможливо.

Відео - Шкірні захворювання у собак

Важливо! У кастрованих у ранньому віці собак ризик розвитку «дорослого» акне багаторазово зростає.

У безпородних псів (дворняжок та метисів), навіть за умови вуличного утримання (у будці чи вольєрі), прищі зустрічаються вкрай рідко.

Етіологія та симптоматика різних видів прищів

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, точні причини шкірних висипань у собак не встановлені. Раніше головна роль у цьому питанні відводилася гормональним процесам в організмі вихованця. до. цю теорію підтверджує частота виникнення подібних випадків у молодому віці, проте зараз список потенційних каталізаторів суттєво розширився. У ветеринарії акне не вважається окремим захворюванням, тому на практиці воно часто розглядається як супутній симптом інших недуг.

Збій у гормональній системі

Гормональні прищі, як і у людського вигляду, в основному зустрічаються у цуценят-підлітків та юних собак. У період динамічного статевого дозрівання (5–12 місяців) у крові збільшується рівень активного тестостерону (дигідротестостерону), який стимулює розмноження (проліферацію) клітин епідермісу та надмірну продукцію сального секрету.

Головна проблема полягає в тому, що навіть при недостатньому відтоку секрету, залози продовжують свою роботу, що призводить до формування у волосяних (фолікулярних) каналах щільних пробок, що складаються з клітин епідермісу, що не відлущилися, жирових виділень і патогенних мікроорганізмів.

Підлітковий вік – час гормональної перебудови організму

Довідка. Поява акне у собак у перехідному віці – цілком природний біологічний процес. Незважаючи на певні незручності, такі висипання не є небезпечними, та й особливого дискомфорту тварині вони не доставляють. До того ж після досягнення 1 року прищі, найчастіше, проходять самостійно.

Як виявляється: у місцях закупорки виникають неболючі припухлості, відкриті (чорні точки) або закриті комедони (білі вугри), а також, що характерно для легкої форми запалення – окремі червоні опуклості з гнійним вмістом (пустули).

Алергічна реакція шкіри (дерматит)

В даний час дерматит у собак - це не таке вже рідкісне явище. до. день у день список потенційних алергенів поповнюється новими пунктами:

• покупні корми, особливо сухі (сублімовані) та високобілкові (високопротеїнові);
• хімічні елементи (ароматизатори, барвники, стабілізатори тощо). д.), в т. год. у продуктах для догляду та прибирання за вихованцем;
• частки тіла комах (блох, кліщів), відходи їх життєдіяльності та відтворювані речовини (отрута, слина, ферменти);
• компоненти лікарських засобів, як штучного, і натурального походження;
• температурний (опік та обмороження) або безпосередньо сонячна дія (фотодерматит).

Розчесані висипання часто зливаються в єдиний набряк

Важливо! Найбільш поширеними алергенами для собак у продуктах харчування вважаються крохмаль (кукурудза, картопля), глютен (злаки та їх похідні), тварина (баранина, яловичина, курка, риба та яйця) та рослинний протеїн (бобові, особливо соя), лактоза та казеїн ( молочні продукти).

Алергія може розвинутись у будь-яких тварин, незалежно від ступеня догляду та місця утримання. Вона є неадекватною реакцією імунної системи у відповідь на надходження чужорідного подразника в організм. У здорових особин ці речовини просто виводяться з організму, а у алергіків запускається процес вироблення надлишкової кількості основного медіатора негайного типу – гістаміну, який викликає появу запалень на шкірі.

Відео — Червоні плями на животі у собак

Алергічні прищі небезпечні тим, що вони зачіпають не лише верхні (епідерміс), але й глибокі шари шкіри (дерму). Подряпини і рани, що з`являються через сильні неконтрольовані розчісування, відкривають шлях хвороботворним бактеріям і мікроорганізмам, що часто призводить до ускладнень.

Як виявляється: під дією гістаміну на відкритих ділянках (де мало вовни) виникає дрібна висипка, почервоніння, набряклість, безпорожні горбки (папули), поява яких супроводжується сильним свербінням і роздратуванням.

Інфекційні та інвазійні захворювання

Поява прищів може бути ознакою дуже серйозних інфекційних чи паразитарних хвороб.

Інвазивна корости (демодекоз)

Збудниками демодекозу, також званого червоною коростою, є кліщі-паразити виду Demodex canis, які воліють селитися під шкірним покривом, в сальних, потових залозах та волосяних фолікулах.

Згідно з останніми ветеринарними дослідженнями, демодекси – частина нормальної мікрофлори собак, проте на тлі низького імунітету вони починають проявляти зайву активність, чим завдають тварині чимало неприємностей.

Як виявляється: найчастіше зустрічається у вихованців до 1 року або старше 10 років у вигляді пустул рожевого кольору, наповнених гноєм, які супроводжуються облисінням та надмірним потовщенням рогового шару епідермісу (гіперкератозом).

Підшкірний кліщ – демодекс

Стригучий лишай (трихофітія)

Висипання викликають нитчасті гриби роду Trychophiton і Microsporum: потрапивши на шкіру, вони селяться в поверхневих шарах шкіри, де і розмножуються, вражаючи при цьому цибулини (фолікули) волосся. Шерсть у цих місцях обламується – звідси і назва «стригучий». Також процес розмноження супроводжується запальною реакцією, яка відбивається на стані шкірного покриву та на самопочутті собаки.

Як виявляється: спочатку лишай дається взнаки у вигляді невеликих округлих прищиків і сверблячки, а вогнищеві залисини стають видно тільки при сильному поширенні грибка по організму.

Інфекційні та паразитарні типи запалень супроводжуються випаданням вовни

Піодермія

Цей тип прищів провокується хвороботворними бактеріями стафілококової групи та підрозділяється виходячи з виявленого збудника на 3 групи:

• стафілодермія – при зараженні стафілококом;
• стрептодерма – при впровадженні стрептокока;
• стрептостафілодермія – при змішаному ураженні 2 видами коків.

Піодермія у мопса

Деякими ветеринарами піодермія вважається не істинним акне, а травматичним фурункульозом, т.до. більшою мірою проникнення інфекції відбувається через механічне порушення цілісності шкіри («вросле» волосся, лежання на твердій підлозі, тертя про меблі).

Як виявляється: наслідками зараження часто стають неболючі комедони, папули, пустули та кісти, на місці яких без лікування можуть утворитися фістули (нориці).

Антисанітарні умови утримання

Також причиною появи прищів часто стає неправильний догляд за тваринами: нерегулярне миття, утримання у вологих приміщеннях (вольєрах, будках), що погано провітрюються, годування з брудних мисок, сон на нестираних підстилках або, того гірше, голій землі.

Погані умови утримання – одна з найпоширеніших причин акне

Як виявляється: зазвичай такий висип являє собою множинні дрібні почервоніння, схожі на пітницю немовлят, або скупчення білих гнійників.

Довідка. Існує також кілька менш поширених причин розвитку акне – порушення обміну речовин (метаболізму), гіповітаміноз, цукровий діабет, хвороби ШКТ (коліти та гастрити) та імунодефіцит.

Незважаючи на досить великий список можливих причин, що провокують появу прищів, багато експертів зводяться до єдиної думки, що їх об`єднує спадковий (генетичний) фактор.

Діагностика причини розвитку акне

В силу того, що прищі легко виявити самостійно неозброєним оком, сама наявність проблеми не потребує підтвердження фахівця. Однак, щоб точно визначити ступінь і причину ураження, необхідно пройти комплекс діагностичних заходів:

• збір анамнезу та клінічний огляд – лікар отримує від господаря первинні відомості про саму тварину (статтю, вік, загальне здоров`я) та перебіг хвороби (час, місце появи висипань, провокуючий фактор, супутні симптоми), після чого проводить візуальний аналіз стану чотирилапого пацієнта;
• мікроскопічне (бактеріоскопічне) дослідження – призначається для диференціації діагнозу, щоб унеможливити/підтвердити наявність небезпечних захворювань шляхом цитологічної оцінки біоматеріалу (зіскоба або мазка-відбитка) з площі патологічних вогнищ;

Тварину з підозрою на акне потрібно показати фахівцю

Довідка. Діагноз акне ставиться, якщо в мазку виявляється висока концентрація патогенних (ПМ) та умовно-патогенних мікроорганізмів (УПМ), що сприяють утворенню гнійних запалень. Недосконалість методу полягає в тому, що мала концентрація або відсутність бактерій не може вважатися основою для спростування хвороби. до. можливо вона просто перебуває на ранніх стадіях розвитку.

• бактеріологічний посів (бакпосів) – якщо за допомогою мазка з уражених місць збудника дізнатися так і не вдається, то його намагаються ідентифікувати за властивими видами якостей (морфологічними, тинкторіальними, культуральними, біохімічними, антигенними та токсигенними) через чисту культивацію в живильному середовищі, що також дозволяє визначити його чутливість до антибіотиків;
• шкірна біопсія – необхідна у разі складності визначення або для уточнення виду інфекцій вірусного, грибкового чи бактеріального походження. Застосовується відносно рідко, т.до. тканинні (гістологічні) характеристики більшості прищів не відрізняються типовістю, тому аналіз не може вважатися повноцінною основою для постановки діагнозу.

Діагноз акне ставиться, якщо в мазку виявляється висока концентрація патогенних (ПМ) та умовно-патогенних мікроорганізмів

Варто зазначити, що такий підхід потребує досить великих грошових вкладень, спеціальних лікарських навичок та наявності лабораторного обладнання. Тому повний діагностичний комплекс проводиться в основному лише собакам дорогих виставкових порід за умов великих ветеринарних клінік. В інших випадках лікарі буквально «на око» прописують різні антибіотики, щоб виявити найефективніший (емпірична бактеріальна терапія), що може призводити до значних негативних наслідків.

Місцеве та системне лікування запалень

Лікування акне у собак спрямоване на усунення будь-яких факторів (інфекцій, алергенів, травм), що сприяють появі висипань, запобігання їх подальшому поширенню в глибокі шари шкіри, а також на усунення або, принаймні, суттєве полегшення симптомів.

Важливо! Видавлювати гнійні утворення суворо забороняється – це може призвести до вторинного інфікування, що лише посилить ситуацію. У крайньому випадку, якщо причиною запалення стало «вросле» волосся або скалка, для видалення допустимо використовувати звичайний канцелярський скотч або пінцет.

Ретельний догляд та гігієна собаки

Водні процедури є невід`ємною частиною лікування акне

Основний догляд за собакою в період лікування мало чим відрізняється від стандартних процедур – він включає лише кілька додаткових пунктів:

1. Мінімізація травмування та здавлювання зони ураження, т. е. потрібно тимчасово виключити прогулянки з нашийником (намордником, шлейкою) і стежити, щоб пес не терся об меблі, не розчісував ранки і не катався по землі.
2. У міру необхідності промочувати спітнілі або обслинені частини тіла одноразовими паперовими рушниками.
3. Декілька разів на день (кожні 8-12 годин) протирати зону ураження по зростанню вовни за допомогою серветки, змоченої неагресивною (без спирту) антибактеріальною рідиною або аптечним хлоргексидином.
4. Чистити зуби 2-3 рази на місяць (особливо актуально при прищах на морді) або використовувати інший спосіб гігієни порожнини рота (жувальні «щітки», їстівні палички від зубного каменю тощо). д.).
5. Регулярно (1-2 рази на тиждень) купати вихованця спеціальним антисептичним шампунем ("Доктор", "Пероксидерм") з 2,5-5% бензоїл пероксидом (якщо на нього немає алергії)!) або 3-4% хлоргексидин біглюконатом (Апі-Сан, Лікувальний АВЗ Еліта, Doctor VIC).

Важливо! Часте миття шампунем необхідно лише в період лікування від акне. Здоровий собаку досить купати не більше ніж 2-3 рази на рік, а зловживання цією процедурою не тільки не принесе користі, а навіть може зашкодити тварині.до. миючі засоби вимивають природний захисний шар.

На купання варто звернути особливу увагу: час роботи лікарських компонентів обмежується лише періодом знаходження вихованця в намиленому стані, тому слід стежити, щоб шампунь встиг впливати і на роговий шар, і на більш глибокі шари шкіри. Для цього потрібно наносити миючий засіб щонайменше 2 рази, причому при другому намилюванні витримується невелика пауза (від 5 до 15 хвилин) до змивання.

Миттям чистою водою потрібно приділити особливу увагу, т.к.до. дуже важливо ретельно видалити всі залишки шампуню. В іншому випадку частинки агресивних речовин можуть призвести до посилення подразнення, сухості та лущення, а якщо собака злиже засіб – до серйозної інтоксикації.

Зміна раціону харчування (дієта)

Дотримання балансу поживних елементів – запорука здорового травлення та сильного імунітету

Багато людей, намагаючись уберегти свого улюбленця від алергії, роблять величезну помилку - вони виключають із раціону собаки всі протеїновмісні продукти. Робити цього категорично не можна: при нестачі білка зупиняється зростання, зменшується м`язова маса та знижується імунітет.

У збалансованому меню здорового пса білкова їжа, особливо м`ясні інгредієнти, має займати близько 66,5-70%. Такий показник досить важко забезпечити тільки за рахунок домашньої кухні, тому рекомендується давати тварині спеціально підібраний корм (Go Natural Holistic Fit, Orijen Adult, Grandorf Duck & Potato Adult All Breeds»).

Відомі бренди собачих кормів завжди мають гіпоалергенні лінійки

Іноді, у незапущених ситуаціях, буває досить правильно вибрати корм, щоб неприємні симптоми зникли впродовж 2-3 тижнів.

Медикаментозна терапія захворювання

Прийом ліків - досить неприємна процедура, але часом без неї не обійтися

Лікарські препарати застосовуються, якщо попередніх заходів недостатньо: захворювання прогресує або з`являються нові області ураження.

Основу симптоматичного лікування шкірних висипань у тварин становить місцева (топікальна) терапія. Її явною перевагою є безпосереднє нанесення препарату на постраждалу зону, що забезпечує мінімальний вплив небезпечних компонентів на організм у цілому. Мінусами можуть бути недостатня результативність та поява локального подразнення, яке викликають як активні інгредієнти, так і сама основа чи наповнювачі.

Таблиця. Засоби місцевого впливу на акне у собак

Варто зазначити, що такі загальноприйняті антисептики як йод і зеленка не підходять для позбавлення від акне: вони не мають лікувального ефекту, а лише вкотре травмують шкіру.

Препарати для зовнішнього застосування наносяться на висипання кожні 24 години. Мазі, що містять небезпечні інгредієнти (антибіотики, гормони, нафтопродукти), можна використовувати тільки на місцях, недоступних для злизування. При необхідності убезпечити собаку можна, надівши на неї післяопераційний комір (воронку) або наклавши захисну пов`язку.

Захисний комір виключить розчісування пошкодженої шкіри

Для отримання найкращого клінічного ефекту від місцевих ліків необхідно, щоб воно дійшло через шерсть та поверхневі шари шкіри до дерми у відповідній концентрації. Рекомендується вибирати мазі (гелі, креми) з додаванням підсилювачів проникності: диметилсульфоксиду, пропіленгліколю, різних ліпідних композицій, ізопропілміристату тощо. д. Тільки за такого допоміжного складу локальні препарати можуть розглядатися як альтернатива антибіотикотерапії у тваринній дерматології.

Важливо! Будь-які відомості щодо будь-яких лікарських засобів представлені виключно для ознайомлення. Вибір відповідного виду терапії повинен здійснювати лише кваліфікований ветеринар, ґрунтуючись на даних, отриманих у ході клінічного обстеження.

Якщо за допомогою місцевої терапії не вдалося придушити дію особливо стійких бактеріальних інфекцій, доцільно пройти курс лікування пероральними антибіотиками цілеспрямованої дії.

Порошок для приготування суспензії

Як правило, прописують таблетки на основі цефалексину («Екоцефрон», «Фелексин», «Кефлекс», «Солексин», «Цефалексин», «Піассан») з розрахунку 22 мг на кожний кілограм ваги пса, внутрішньо, через 8–10 годин протягом 4-8 тижнів або до повної ліквідації проявів хвороби. Також, якщо лікар вважає за потрібне, можливе застосування антибіотиків і після одужання для закріплення клінічного та цитологічного ефекту від терапії.

Лікування тварини сприяє комплексна терапія

Залежно від вихідних причин висипання, курс повного лікування також може включати фунгіцидні ліки («Зооміколь», «Фунгін форте») і шампуні («Кетоконазол», «Клотримазол»), антигістамінні препарати («Аллервет», «Супрастин», "Тавегіл"), імуномодулятори ("Гамавіт", "Імунол Вет", "Гамапрен", "Глікопін") та інсектицидно-акарицидні засоби ("Сертифект Спот-он", "Санофлай", "Прак-тик", "Скалібор") ).

Методи нетрадиційного (народного) лікування

Більшість собак легше переносить саме натуральне лікування

З легким акне цілком можна впоратися самостійно в домашніх умовах, впливаючи на місце ураження щодо безпечних натуральних засобів:

• антибактеріальні ефірні олії (кориці, лаванди, розмарину, чайного дерева) – протирати 1–2 десь у день водним розчином ефірки у концентрації 1:100;
• відвар лікарських сухоцвітів (ромашки, календули) - робити 1-2 рази на добу марлеві компреси з квіткового настою (1 ст. л. сировини на 200 мл окропу);
• дьогтьова мазь – змащувати будь-яким доглядовим ветеринарним кремом з додаванням 3% природного березового дьогтю.

Довідка. Засоби необов`язково готувати самостійно: у звичайних та ветеринарних аптеках можна знайти промислові аналоги. Наприклад, шампуні з ефірними оліями (Меладерм, EFA Treatment Shampoo, Global Vet), краплі для собак (PYOspot Dermoscent), настоянку календули і мазі з дьогтем (Берестин, Колоїдин, Альфоз »).

Профілактика появи прищів

Будь-яку хворобу легше попередити, ніж лікувати, тому власникам собак, що особливо актуально для складків порід, рекомендується запам`ятати кілька простих правил профілактики акне:

• стежити за гігієною - витирати морду поле їжі, прогулянок на вулиці, копання землі та інших подібних занять;
• використовувати для годування миски з матеріалів, що не накопичують бактерії, – скла та кераміки;
• регулярно чистити та мити гарячою водою (60–70 °C) вольєр, килимки, місце відпочинку та сну вихованця;
• своєчасно проходити вакцинацію та дегельмінтизацію;
• використовувати на постійній основі засоби інсектицидного (протинасекомного) захисту – спеціальні нашийники, краплі, спреї тощо. д.;

Витирати собаці морду потрібно після кожного їди

• завжди зберігати в аптечці гель із хлоргексидином або бензоїл пероксидом;
• виключити контакт тварини з поширеними агресивними агентами – побутовою хімією, парфумом, будівельними та лакофарбовими матеріалами, умовно-отруйними рослинами;
• мінімізувати вживання лікарських засобів (особливо прийнятих без призначення);
• підбирати якісне збалансоване харчування;
• періодично проводити санацію ротової порожнини та профілактичний огляд у ветеринара;
• самостійно 1-2 рази на тиждень оглядати чотирилапого улюбленця (шкіру, шерсть, вуха, ніс, пащу та пахвинну область), щоб не пропустити початок захворювання.

Дотримання цих правил гарантовано дозволить усунути розвиток прищів на ранній стадії, а в багатьох ситуаціях і взагалі запобігатиме їх появі.

Прогноз та можливі ускладнення акне

Чим раніше розпочати лікування акне – тим більше шансів на повне одужання улюбленця

Зазвичай організм собаки досить легко справляється з акне, тому прогноз у переважній більшості історій сприятливий: при своєчасному та адекватному лікуванні повне одужання спостерігається у 90% пацієнтів.

За відсутності грамотної терапії, здавалося б, невинні висипання можуть призвести до формування великих гнійних абсцесів. Їх вміст відрізняється сильнокислим рівнем pH, тому він здатний роз`їдати прилеглі м`які та кісткові тканини. Нагромаджуючись під шкірою, гнійні маси починають видавлюватися нагору і нерідко досягають носоглотки, провокуючи там важкі запалення.

Важливо! У поодиноких випадках патогенний ексудат може потрапити в ділянку мозку або кров, що призведе до розвитку енцефаліту або сепсису. Такі стани стають серйозною загрозою життю собаки.

Невеликий відсоток захворювань переходить у хронічну форму, яка потребує довічного підтримуючого лікування, що складається із засобів стандартної місцевої терапії (мазей, кремів, спреїв, шампунів).

Правильний догляд та гігієна - запорука здоров`я тварини

Найкращий спосіб підстрахуватися від проблем з акне в майбутньому – відповідально підійти до вибору домашнього улюбленця: докладно вивчити особливості порід, їх уразливі сторони та адекватно зважити свої можливості. Якщо все ж таки зупинитися на собакі, який вимагає спеціального догляду, то потрібно бути готовим витрачати не тільки сили, а й кошти на підтримання її краси та здоров`я – тоді вона стане повноцінним членом сім`ї.