Про лікування коростяного кліща у собак (+фото)

Нерідко домашні улюбленці після прогулянки повертаються додому із «сюрпризом» у вигляді комах. Одним з таких «сюрпризів» може бути коростяний кліщ.

Кліщ харчується кров`ю собаки.

Життєвий цикл

1. Життєвий цикл дорослої самки складається з місяця, за цей час вона може відкласти до ста п`ятдесяти яєць, які дозрівають у прогризених лабіринтах.
2. Дозріває особина за двадцять один день.
3. Людина може заразитися свербінням, проте небезпеки для нього кліщ не становить, оскільки людська шкіра не підходить для життєдіяльності паразита.
4. Однак, перебуваючи на поверхні шкірного покриву людини, створить проблему псевдосаркоптозу, яка виявиться неприємними відчуттями.

Для людини кліщ небезпечний.

Патогенез

Локалізується комаха в місцях, де у тварини найменше вовни – вуха, суглобові згини.

Перші ознаки наступають через чотирнадцять днів після попадання збудника на тіло. Внаслідок токсинів, що виділяє мікроорганізм, у тварини відзначаються порушення роботи багатьох систем. Торкається центральної нервової системи, серцево-судинної, імунної системи, ендотеліальних та ретикулярних шарів.

Поразка може поширюватися з локалізованих зон на прилеглі тканини та захоплювати великі ділянки. Паразити активізуються в теплому приміщенні, внаслідок чого у тварин прогресує свербіж. Ігнорування симптомів призводить до переходу хвороби в хронічну форму, за якої уражаються лімфатичні вузли, з`являються пігментні плями на шкірних покровах.

Сверблячка, що настала, є яскравою ознакою наявності кліща.

Симптоматика

Початкова стадія не має яскравих ознак. Симптоми починають з`являтися через сім днів після зараження.

1. У належний час на поверхні носової спинки з`являються горбки, наповнені прозорою субстанцією, які згодом перетворюються на повноцінні папули.
2. Далі хвороба поширюється в надбрівну частину особи, на вуха, підхвостову зону, колінні та ліктьові згини.
3. Папули відрізняються безперервним свербінням, і тварина до крові їх розчісує.
4. На місці сильних расчесов утворюються струпи, можливо шкірна кровотеча.
5. На місці прояву корости починає клаптями випадати шерсть.
6. Внаслідок великого розростання та появи струпів, шкіра не може дихати, порушується процес тепловіддачі і, як наслідок, підвищується температура тіла.
7. У занедбаних випадках шкіра ущільнюється.

Часто захворювання спостерігається на колінних та ліктьових згинах.

Постановка діагнозу

Діагностика ґрунтується на диференціації, інформації анамнезу, даних епізоотології, загальної симптоматики, лабораторних дослідженнях.

Проводяться дослідження шкірних зіскрібків для виявлення яєць комахи. Основні патології для диференціації:

• демодекоз;
• грибкова інфекція;
• трихофітія;
• мікроспорія;
• дерматофітія;
• контактний дерматит;
• фолікуліт;
• генералізована піодермія.

Для постановки діагнозу береться зішкріб зі шкіри.

При взятті зіскрібка потрібно вибирати ті ділянки, які тварина не може облизати, але нещодавно розчесала.

Чим відрізняється короста від інших патологій

Відмінність між коростою та отодектозом – місце локалізації збудника.

• Збудник вушної корости вибирає місцем свого «проживання» внутрішню поверхню вушної раковини, слухові ходи. Тільки у разі ускладнення можливий перехід на лицьову частину.
• Демодекоз відрізняється від корости наявністю збудника у місцях, де відсутні нервові закінчення – цибулини волосяного покриву. Сверблячих відчуттів вихованець при цьому не відчуває. Першим та головним симптомом при демодекозі служить випадання вовни.
• Алергічні дерматити та екземи - Досить важкі захворювання і відмінностей від корости дуже мало, але вони є. Прогресування хвороби при алергічних екземах йде повільніше, не так інтенсивно ростуть вогнища. Облисіння відбувається швидше, але немає в наявності струпів.

У собаки отодектоз.

Лікування коростяного кліща

Якщо в будинку собак багато, слід усіх викуповувати в розчині активованого креоліну, що вплине на шкірний покрив. Але також рекомендовано використовувати гексалін, гексаталп, колоїдну сірку.

• У домашніх умовах тварину слід ізолювати від решти домочадців. В область хворої зони слід втирати розчин гіпосульфіту. А також для цих цілей можна застосувати тіосульфіт натрію, антихлор. Обмежити доступ до оброблених місць.
• Якщо немає можливості застосувати місцеву обробку, можна використовувати підшкірні ін`єкції препаратів: ивомек, івермектин, баймек, цевамек, новомік, івермек, екомектин. У жодному разі не перевищувати дозування, вказане в інструкції.
• Рекомендований і широко застосовуваний при корості препарат Амідель-гель нео. До складу засобу входить цифлутрин – синтетичний піретроїд, лідокаїн – анестетик, хлорамфенікол – антибіотик широкого спектра дії, гліцерин, диметилсульфоксид, поліетиленгліколь. Терапію даним засобом необхідно проводити доти, доки не настане повне одужання і не зникнуть симптоми.
• Варто звернути увагу, що всі засоби місцевого використання дуже токсичні, і передозування може призвести до плачевних наслідків через виникнення захворювань печінки. Тому доцільно паралельно з призначеною терапією давати тварині карсил або есенціалі. На весь лікувальний період раціон хворого повинен складатися з легкої дієтичної їжі, гіпоалергенного корму.

Для лікування собаки використовують розчин для ін`єкцій.

Відео про коростяного кліща у собак