Собака часто чухає вуха: причина, лікування, профілактика

Зараженню частіше піддаються тварини віком від 2-3 тижнів до 1 року. Цуценята заражаються від матері. Дорослі особини заражаються від бродячих тварин, під час прогулянок, спілкування з іншими собаками. Найчастіше відодектозом хворіють кішки. Передача збудника може відбуватися через траву, брудне взуття та інші предмети, з якими контактує вихованець. Якщо не вжити заходів, то вушна короста у собаки може дати ускладнення у вигляді отиту, менінгіту, з наступним запаленням мозкової оболонки. Лікувати собаку, в такому разі, буде дуже важко.

Як розпізнати отодектоз?

Важливо вчасно визначити, чому тварина турбується і чому занадто часто собака чухає вуха. Навіть якщо поверхневий огляд не виявив виражених ознак хвороби, рекомендується показати свого вихованця ветеринару. Після діагностування вушної корости у собаки фахівець призначить лікування, яке буде легким та успішним через раннє виявлення зараження.

Розвиток захворювання

У вушній раковині починаються серозні виділення. Використовують кути меблів, щоб почухати голову. Згодом серозні виділення зміняться гнійними. З вух з`являється неприємний гнильний запах. На внутрішній стороні вуха, у вушній раковині утворюється кірка. Собака щипає, трясе головою, не знаходячи спокою. У неї значно погіршується слух. На найпізніших стадіях починаються ускладнення:

• Отит - запалення зовнішнього слухового проходу-у собаки утруднене ковтання, вона може робити кругові рухи у бік найбільш ураженого вуха.
• Лабіринтит (запалення внутрішнього вуха) призводить до того, що тварина сидить, нахиливши хворе вухо вниз (кривоголовість).

На останній стадії захворювання починається запалення оболонки головного мозку. У собаки можуть спостерігатися нервові напади, конвульсії, її трясе. Ця стадія майже завжди призводить до летального результату.

Лікування

На ранніх стадіях вушної корости можна робити процедури самостійно, вдавшись до допомоги членів сім`ї. Собаку покласти на бік, заспокоїти, зафіксувати голову. Ватними тампонами, змоченими (на вибір) у перекисі водню, у розчинах фурациліну (1:10 000), борної кислоти (3%), ріванолу (0,1%), змочити уражені поверхні вуха. Зачекати кілька хвилин, щоб кірка розм`якла та видалити її. Якщо лікування проводиться препаратом Отоферонол, можна змочувати тампон цим же засобом.

Необхідно очистити вушну раковину від гнійних та серозних виділень, прибрати кірку, ретельно очистити вухо. Це неодмінна умова, без якої подальше лікування буде неефективним. Неочищений бруд у вусі не дасть лікарському засобу доступу до кліщів, що знаходяться під епідермісом шкіри. На одну дію щоразу використовується новий тампон. Це запобігатиме занесенню інфекції в здорові ділянки вух.Потім потрібно закапати у вухо необхідну кількість ліків. Бажано потримати трохи собаку у нерухомому стані, в якому проводилося лікування. Після закапування собака трясе тілом, ліки вилітає та ефективність лікування знижується. Якщо можливо, м`яко помасажуйте за вухами подушечками пальців.

Не має значення, болить у собаки друге вухо чи ні, процедурі підлягають обидва.

Лікування обов`язково повторити через 10 днів. Інакше яйця, що залишилися, кліща розвинуться у дорослі особини і хвороба відновиться. На занедбаних стадіях лікування проводять уже фахівці. При ускладненнях (отіті та лабіринтіті) не виключено проведення хірургічної операції.

Препарати та лікарські засоби

Лікувати свого вихованця зараз неважко, якщо вчасно розпізнати зараження і робити регулярний догляд. Власники тварин мають у своєму розпорядженні широкий вибір засобів для лікування своїх улюбленців. Усі препарати для лікування вушного кліща можна розділити на категорії:

• Мазі та гелі.
• Вушні краплі.
• Краплі в піпетках та концентрати емульсії.
• Спреї.
• Ін`єкції.
• Краплі на холку.

Лікувати хвору тварину найбільш ефективно краплями у вухо. Вони безпосередньо впливають на збудника захворювання – кліща. Краплі "Отоведін", "Анандін-плюс", "Отоферонол-Голд", "Отоферонол-Преміум" є комплексними препаратами. Крім прямої акарицидної дії (вбивають кліща), мають протизапальну дію.

Робити вихованцю ін`єкції на основі інвермектину можна в тому випадку, якщо є необхідність комплексного впливу на організм собаки. Інвермектин пригнічує розвиток гельмінтозу (глистів) практично у всіх частинах організму тварини. Також ефективний і проти шкірних захворювань: корости, дерматозів, бліх та вошей.

Якщо з вухами собаки все гаразд, проте іноді можна користуватися краплями на холку. Найбільш поширені та ефективні «Адвокат», «Фронтлайн», «Стронгхол». Застосування крапель на загривку дозволить уникнути заражень під час прогулянок.

Ін`єкції на основі інвермектину не можна застосовувати до собак порід коллі та їх підвидів: бобтейлів, бордер-коллі, шелті тощо.д. У цих порід є непереносимість цих препаратів та їх застосування може призвести до смерті собаки. Чому так відбувається? У процесі селекції у шотланських вівчарок та їх підвидів мутував ген (MDR1), який викликав підвищену чутливість цих порід до опіоїдів, деяких антибіотиків, інвермектину та стероїдів. Інвермектин також не рекомендується для вагітних і годуючих сук усіх порід.

Профілактика захворювань вушним кліщем

Профілактика отодектозу проста і є частиною звичайного щоденного догляду за вихованцем. Дотримання кількох простих правил дозволяє попередити появу та розвиток цієї болісної недуги.

1. Після кожної прогулянки під час вечірніх процедур протирайте внутрішні поверхні вух чистими тампонами або серветками. Можна змочити їх дезінфікуючими розчинами, що щадять. Наприклад, перекисом водню.
2. Намагайтеся не допускати контакту свого собаки з бродячими тваринами, особливо з кішками.
3. Регулярно проводите дезінфекцію місця проживання вашого підопічного. Якщо собака має вольєр, обробляйте його, крім звичайного прибирання, акарицидними спреями.
4. Постійно проводьте дезінфекцію інвентарю: нашийників, повідків, намордників, іграшок та тренажерів.