Чи буває у собак геморой і як його лікувати

Гіперплазія кавернозних тілець призводить до їх варикозного розширення. У людини цьому сприяє прямоходіння, оскільки в такому положенні вени нижньої частини тіла постійно відчувають сильне навантаження. Собаки не мають такого сприятливого фактора. Виникає питання: чи буває у собак геморой?

Довгий час вважалося, що собаки не страждають на цю хворобу. Але останнім часом геморой, хоч і рідко, але діагностують у собак. При постановці діагнозу дуже важливо правильно диференціювати його від інших захворювань прямої кишки, оскільки набагато частіше тварини страждають на її випадіння, запалення параанальних залоз і подібні недуги.

Причини виникнення

Основною причиною геморою є застійні явища в малому тазі та зниження тонусу судин у собак. Окремі ділянки гемороїдальних вен можуть послаблюватися та легко деформуватися. При переповненні вен кров`ю відбувається їхнє розширення. Одночасно, розвивається набряклість оточуючих тканин та слизової оболонки. Ділянки вен починають випинатися назовні або всередину прямої кишки, утворюючи гемороїдальні вузли. Застійна кров, переповнюючи такий вузол, дедалі більше розтягує його. Коли стінка не витримує навантаження, виникає гемороїдальна кровотеча.

Існує ціла низка факторів, що провокують застійні явища в малому тазі, а отже, що прискорюють настання хвороби:

1. Неякісний сухий корм за відсутності достатньої кількості питної води може бути причиною хронічних запорів.
2. Недостатнє фізичне навантаження, відсутність рухової активності провокують застій крові в судинах.
3. Занадто великі фізичні навантаження надають руйнівну дію на венозну систему.
4. Наявність зайвої ваги веде до гормональних збоїв, що теж загрожує розвитком запорів.
5. Нестача необхідних вітамінів і мікроелементів робить організм схильним до інфекцій.
6. Тяжке ураження глистами - поширена причина геморою.
7. Вагітність. Для цього стану характерний підвищений тиск у черевному відділі при хронічному венозному застої. В результаті створюються сприятливі умови для розвитку патології.
8. Хвороби органів малого тазу. При запаленні сечового міхура (циститі) у собак, а також сечокам`яної хвороби порушується процес мікроциркуляції крові в області прямої кишки.
9. За наявності пухлинних або запальних захворювань кишечника завжди є додатковий ризик розвитку геморою.
10. Непрохідність кишечника може ускладнюватися геморою. Причина — зміна структури калу, якщо собаку годують провареними кістками, що забивають просвіт пряма кишка.

Зазвичай геморой діагностують у літніх собак. Якщо в період активного зростання цуценя, формування його кісток і м`язів (віком до 7 місяців), він не отримуватиме з їжею достатньої кількості поживних речовин та будівельного матеріалу, то у нього може виникнути схильність до захворювання.

Види хвороби

Геморой буває зовнішнім чи внутрішнім.

• Зовнішній геморой є ураження судин в області анального отвору. Він візуально помітний, тому діагностика не становить труднощів навіть для господаря.
• При внутрішньому геморої запалюються судини у просвіті прямої кишки. Діагностувати захворювання можна за непрямими ознаками: больовий синдром під час процесу дефекації, кров`яні згустки, хода, що змінилася.

За формою перебігу захворювання буває гострим або хронічним.

• Гострий геморой завжди має такі відмітні ознаки, як: біль, свербіж, кровотеча. Вони стрімко прогресують, завдаючи псу все більшого страждання.
• Хронічний геморой починається, якщо лікування гострої форми запізнюється, або воно неефективне. Характеризується періодичною відсутністю симптомів, що змінюється загостреннями. Періоди ремісії можуть збільшуватися за відсутності провокуючих факторів.

Симптоми захворювання

Розрізняють три стадії захворювання, кожна з яких має свої симптоми:

1. Перша стадія заявляє про себе свербінням заднього проходу. Собака часто звертає увагу на область ануса, вилизуючи її, треться ним про поверхню - килим, траву. Задній прохід запалений та гіперемований.
2. На другій стадії приєднується больовий синдром. Калові маси дратують запалену стінку вени під час дефекації. Цю стадію хвороби треба правильно диференціювати від глистної інвазії. Проведення своєчасної дегельмінтизації допоможе усунути одну з причин геморою.
3. Третя стадія характеризується кров`янистими виділеннями червоного кольору при дефекації та випаданні гемороїдальних вузлів.
4. Четверта стадія характеризується сильними кровотечами, внаслідок чого створюється можливість розвитку анемії. Яскравий колір крові (тобто артеріальний тип) пояснюється тим, що гемороїдальні вени або кавернозні тільця – це не звичайні вени. Вони містять артеріовенозні анастомози (кровоносні судини, що з`єднують вени та артерії).

Ці симптоми характерні не тільки для геморою. Подібні ознаки мають багато захворювань товстої та прямої кишки: поліпи, виразкові коліти, пухлини, тріщини заднього проходу. Кожному з них відповідає свій метод лікування. Ось чому так важливо провести грамотну диференціальну діагностику. Вона ґрунтується на результатах зовнішнього огляду, пальпації та ректального обстеження прямої кишки.

Лікування недуги

Лікування геморою у собак слід починати зі зміни способу життя тварини. Першу та другу стадії захворювання лікують, застосовуючи дезінфікуючі та проносні засоби. Третя і четверта стадії лікуються із застосуванням медикаментозних препаратів та хірургічним шляхом.

Лікування першої та другої стадії

Лікування ранніх стадій патології може проходити в домашніх умовах. Основна мета - попередження запорів у собак, ретельна гігієна заднього проходу, усунення венозного застою в області тазу. А саме:

• Оптимізація раціону. Він повинен містити достатню кількість клітковини та легкозасвоюваних продуктів: овочі, кисломолочні продукти, каші з гречаної, рисової та вівсяної крупи, пісне м`ясо.
• Прийом легких проносних для полегшення акту дефекації (касторова олія, Гутталакс).
• Підмивання ануса після прогулянок. Робити це потрібно прохолодною кип`яченою водою або відваром з лікувальної суміші загоюючих трав - ромашки, календули, звіробою.
• Використання антигемороїдальних ректальних свічок (Реліф).
• Обробка ануса антисептичними мазями або маслом обліпихи.
• Тривалі прогулянки, заняття дресируванням допомагають покращити процес кровообігу.

Лікування третьої та четвертої стадії

Медикаментозне лікування має бути комплексним:

• анестетики місцевої та загальної дії (Кетанов, Диклофенак);
• протизапальні антибактеріальні мазі (Левомеколь);
• при кровотечах застосовуються гомеостатичні та судинозвужувальні препарати (Адреналін, Прокто-глівенол);
• для придушення сильного запалення застосовуються антибіотики загальної дії та сульфаніламіди.

Хірургічне лікування

Якщо консервативне лікування виявилося неефективним, запалення вен можна вилікувати лише за допомогою хірургічного втручання. Воно застосовується при занедбаних формах хвороби. Коли гемороїдальні вузли досягли великого розміру, спостерігається сильна набряклість і сильна кровотеча, застосовується так звана гемороїдектомія. Самі вузли не піддаються видаленню. Висікаються ділянки епідермісу та слизової оболонки прямої кишки трохи вище області ураження. Потім, вузли перетягуються біля основи спеціальною ниткою. Позбавлені харчування вони через деякий час відмирають самостійно.

Профілактика хвороби

Профілактика геморою, в першу чергу, є ретельним дотриманням оптимальних умов утримання собаки:

1. Правильне годування на основі збалансованого раціону. Для хорошого травлення на день має бути кілька годівель невеликими порціями.
2. Надання достатнього фізичного навантаження у вигляді тривалих прогулянок та занять на собачому майданчику.
3. Гігієна ануса, особливо після прогулянок.
4. Своєчасна дегельмінтизація.
5. Контроль ваги тварини;
6. Профілактичні огляди щодо захворювань органів ШКТ (особливо товстого і прямого кишечника).

Наявність проблем в області прямої кишки та заднього проходу, насамперед, позначається на зміні звичок та поведінки собаки. Потім з`являються і клінічні ознаки. Якщо вчасно помітити їх і, не відкладаючи, розпочати лікування, все пройде легко, безболісно і без ускладнень.