Як вилікувати демодекоз у собаки та врятувати життя вихованцю

Що це таке

Демодекоз викликають кліщі роду Demodex. Йому однаково схильні людина і тварина, але передаватися від людей до собаки і навпаки не може. У собаки недуга викликає Demodex Canis, у людини – інші види кліща. Це дуже дрібний паразит, завдовжки не більше 0,4 мм. Зовні він нагадує черв`яка з потужними щелепами.

Вченими доведено, що наявність невеликої кількості цих кліщів у здорового собаки – це норма. За все життя вихованець може жодного разу не захворіти.

Чинники ризику захворювання:

1. Демодекозу найчастіше схильні тварини до 1 року та після 10 років. У молодих собак імунітет ще не стабілізувався, а у старих – вже ослаблений.
2. Неправильне харчування, не дотримання гігієни, відсутність або невчасна дегельмінтизація та вакцинація збільшують ризик зараження у рази.
3. Якщо у собаки ослаблений імунітет, контакт із заразною твариною може призвести до хвороби.
4. Наявність онкологічних захворювань, гормональних збоїв.
5. Період із середини весни по середину осені – найнебезпечніший. Тепла погода стимулює розвиток Demodex Canis, що провокує кліща до активного розмноження.

Відео «Як лікувати демодекоз у собак»

У цьому відео ветеринар розповість, що таке демодекоз та як його лікувати у собак.

Як поширюється

Основним шляхом зараження є контакт із заразним собакою. Оскільки найчастіше дотик відбувається мордою, вухами, грудною клітиною, передніми лапами, то захворювання проявляється саме на цих частинах тіла. Хвороба може також передаватися у спадок. Інкубаційний період становить у середньому 6 тижнів. Потім починають проявлятися перші ознаки захворювання.

Живе кліщ у волосяних фолікулах. В одній фолікулі можуть бути більше двох сотень особин, а личинки при розмноженні утворюють великі колонії. За допомогою сильних щелеп дорослий паразит прогризає собі шлях у шкірному покриві тварини і просувається далі по всьому тілу. Це викликає перші ознаки недуги – свербіння, почервоніння, випадання вовни. Коли кліщам стає мало місця на шкірі, вони селяться в органах тварини. У цьому випадку тварина або гине, або до кінця життя страждає від наслідків демодекозу.

Патогенез захворювання не вивчений до кінця. Ветеринари не виключають індивідуальну схильність до демодекозу та виділяють породи собак, що входять до зони ризику. Це шарпеї, мопси, бульдоги, боксери, німецькі та східноєвропейські вівчарки, такси, добермани, ротвейлери, стаффордширські тер`єри, англійські кокер-спанієлі. У зоні ризику також знаходяться суки, що годують, у яких виробляється окситоцин, що сприяє розселенню кліща.

Форми та симптоми

Симптоми демодекозу можуть проявлятися по-різному. Вони залежать від виду ураження та занедбаності захворювання. Існують три основні форми демодекозу.

Вогнищева

Легка форма захворювання тривалістю до 2 тижнів. 3-5 невеликих вогнища утворюються на голові, навколо очей, носа, на вухах, грудях чи лапах собаки. Виглядають вони як невеликого діаметра почервоніння з шкірою, що лущиться. В окремих випадках уражені шкірні покриви можуть бути облисілими і потрісканими. При сильному імунітеті локалізований демодекоз у 90% випадках проходить сам.

Пустулезна

Це ускладнення осередкової форми. У місцях локалізації утворюються темно-червоні або чорні гнійнички, які за місяць лопаються, і з них виходить гній, часто з кров`ю. Уражені вогнища мають неприємний запах, а на поверхні утворюються струпи. За відсутності лікування пустульозний демодекоз згодом переходить у генералізовану форму.

Генералізована

Форма недуги, яка потребує невідкладного, грамотного лікування. Симптоми генералізованого демодекозу не відрізняються від осередкової або пустульозної форм. Проте уражені ділянки, що поступово збільшуються в розмірах, тепер вже повністю покривають тіло собаки. Від вихованця виходить гнійний запах, а шкіра потовщується, стає сірою або червоною. Без належного лікування за 2-3 місяці настає повне облисіння, стан різко погіршується, з`являються блювання, судоми, пропадає апетит. У результаті тварина гине від виснаження.

Ювенільний демодекоз – форма генералізованого демодекозу. Захворювання схильні до собак не старше 2 років. Ця форма передається у спадок. Процес лікування дуже довгий та складний. Як правило, після одужання такі тварини підлягають стерилізації.

Діагностичні заходи

Діагностика проводиться шляхом взяття зіскрібка з уражених ділянок. Зіскрібки стають глибокими в кількості не менше п`яти. За допомогою мікроскопа ветеринарний лікар проводить дослідження. Однак кліщі можуть не виявитися у початковій стадії захворювання. З цієї причини проводиться ще один зішкріб з іншої ураженої ділянки.

Лікування

Оптимальна схема лікування підбирається з огляду на форму недуги. Одні ліки впливають на дорослих паразитів, інші – на личинки. Обов`язково застосовуються імуностимулюючі препарати та вітаміни для стабілізації імунітету. Паралельно відновлюють пошкоджені ділянки шкіри за допомогою мазей та спреїв. Призначаються ліки для відновлення клітин печінки, лікування нирок.

Ін`єкційні препарати

При лікуванні деяких форм демодекозу лікар прописує внутрішньом`язові ін`єкції. Традиційними є препарати з діючою речовиною івермектин. Наприклад, «Івермек», «Новомік». Терапевтичний ефект від івермектину майже миттєвий. Він викликає параліч, а слідом загибель паразитів. Найчастіше достатньо одного уколу. У важких випадках ін`єкція повторюється через тиждень.

Препарати на основі івермектину слід призначати дуже обережно таким собакам, як коллі, шелті, бобтейл через породну нестерпність. Також він протипоказаний вагітним, годуючим сучкам, щенятам до півроку.

«Аверсект K&C» – ще один препарат для внутрішньом`язових ін`єкцій. Позиціонується як засіб для профілактики та лікування різних форм демодекозу у середніх та великих собак. Курс лікування тривалий. Припиняється, коли отримано 3 негативні аналізи.

Пігулки

Таблетована форма івермектину не менш популярна, ніж ін`єкції. Курс лікування прописує ветеринар. Однак препарати з цією діючою речовиною не рекомендовані для лікування цуценят.

«Бравекто» відноситься до флураланерів. Випускається у п`яти різних дозах. Терапевтичний ефект настає у перші 12 годин після прийому. Приймається перед їдою. Ділити таблетку не можна, так як у різних половинах містяться діюча та допоміжні речовини. Препарат протипоказаний собакам з індивідуальною непереносимістю, цуценятам віком менше 2 місяців, вихованцям вагою до 2 кг.

Добре себе зарекомендував «Мільбеміцин» – імпортний антигельмінтний препарат.

Мазі

Для відновлення шкірних покривів використовуються лікувальні мазі. Вони знімають запалення, сприяють загоєнню і мають антимікробну дію.

Іхтіолова мазь наноситься на уражені ділянки кожні 8-10 годин. Поверх рани рекомендують накласти пов`язку.

Аверсектинова мазь є інсектоакарицидним засобом. Вона протипоказана вагітним, годуючим сучкам і цуценям віком менше 2 місяців. При осередковій формі наноситься 3 рази на добу 1 раз на тиждень, після чого процедуру повторюють. При пустульозній та генералізованій формі наноситься 7 разів на добу до повного одужання.

Сірчана мазь наноситься 1-2 рази на добу на уражені ділянки та шкіру навколо них.

Шампуні

При осередковій формі демодекозу вихованця слід вимити спеціальним шампунем, обробити уражені ділянки лікувальною маззю, а на холку нанести протипаразитарні краплі, наприклад, «Адвокат» або «Стронгхолд».

Купати собаку необхідно і за більш складних форм захворювання. У процесі миття видаляється омертвілий епітелій та дія лікувальних мазей значно посилюється. Для цього підійдуть такі шампуні як "Фітоеліта", "Доктор". Вони допомагають зняти свербіж, зменшують запальні процеси, мають антимікробну дію, захищають від паразитів.

Народні методи

Лікування демодекозу здійснюється в домашніх умовах. Крім препаратів, призначених лікарем для боротьби із захворюванням, можна використовувати народні засоби.

Найефективнішим є березовий дьоготь. Він має антисептичну, протизапальну, антимікробну дію. Наноситься на уражені ділянки на 3 години.

Раз на тиждень можна викупати вихованця в розчині сірки і винищити. А зняти свербіж допоможуть ванни на основі натуральних компонентів, наприклад, вівса.

Популярним народним засобом є відвар полину з медом – відмінний засіб у боротьбі з паразитами. Тварина випоюють їм кожні 2 години.

Як зовнішнє застосування можна використовувати мазь з чистотілу. Готується вона з кореневища рослини, наноситься на уражені ділянки.

У ветеринарії існує дві різні думки щодо прогнозів лікування демодекозу. Одні вважають, що повне одужання можливе. Інші – що за наявності схильності до захворювання воно дасть рецидив. Лікуванню не підлягає лише ювенільний демодекоз. Зі зростанням цуценят їхній імунітет сам справляється з кліщем. Про повне одужання тварини можна говорити, коли через 8 місяців хвороба не дає рецидиву.

Харчування при захворюванні

У ході лікування необхідно правильно підібрати дієту. Важливо і після одужання дотримуватися повноцінного раціону, щоб захворювання не повернулося.

Раціон собаки повинен бути збалансованим, містити 70% білка та 30% свіжих овочів та фруктів. Білок міститься у м`ясі, птиці, рибі, кисломолочних продуктах, яйцях. Добре включити трохи круп. Вихованець повинен отримувати достатню кількість вітамінів та необхідних елементів.

Продукти мають бути свіжими, не містити хімічних речовин. Їжу не слід солити і робити занадто жирною. З раціону харчування собаки виключаються всі протипоказані їй продукти. Розібратися у цьому списку замків допоможе ветеринар шляхом дослідження аналізів.

У разі харчування сухим кормом він повинен на 100% підходити тварині.

Іноді доводиться повністю переглянути раціон харчування та відмовитися від звичних продуктів.

Можливі наслідки

Термін лікування визначається формою та ступенем тяжкості захворювання. У крайніх випадках тварину присипляють.

Локалізований демодекоз у 90% випадків можна повністю перемогти. Генералізована форма лікується дуже важко. Відвідувати ветеринара доведеться щомісяця, здавати всі необхідні аналізи, суворо дотримуватися всіх інструкцій. Через насиченість терапії проти Demodex Canis препаратами різної спрямованості вихованець нерідко все життя страждає від її наслідків.

Молоді собаки, які захворіли на ювенальний демодекоз, у 90% випадках повністю одужують і не вимагають повторного курсу лікування. Однак така тварина більше не може брати участь у розведенні.

Профілактика

Для зниження ризику зараження демодекозом, потрібно дотримуватися ряду простих профілактичних заходів:

• забезпечити вихованцю повноцінний раціон;
• дотримуватись правил гігієни;
• проводити вакцинацію та дегельмінтизацію;
• регулярно чистити спальне місце;
• не допускати підвищеної вологості у приміщенні;
• перед в`язкою обстежити обох тварин;
• стежити за загальним станом здоров`я собаки;
• не допускати небажаних контактів.

Якщо ви помітили у вихованця один із симптомів демодекозу, не займайтеся самолікуванням. Від правильного діагнозу та плану лікування залежить успіх одужання.

Ми відповідаємо за тих, кого приручили!