Піроплазмоз (бабезіоз) у собак

Піроплазмоз у собак також відомий під назвою бабезіоз. Таке сезонне захворювання викликають найпростіші кровопаразити, що відносяться до роду Ваbesiа і переносяться іксодовими кліщами.

Що таке піроплазмоз і чим небезпечний

Основними проміжними господарями B.саніс або піроплазмоза є бездомні та домашні собаки, але сприйнятливістю до збудника також володіють лисиці, вовки, шакали та єнотоподібні собаки, а також інші представники, що належать до сімейства псових.

Переносять бабезіоз і є основними господарями піроплазмозу – іксодові та аргасові кліщі. Життєвий цикл збудника є зміною проміжного і дефінітивного господарів.

Піроплазмоз дуже небезпечний для хребетних тварин. Тяжке паразитарне захворювання супроводжується руйнуванням еритроцитів. Якщо відносно недавно така хвороба мала суто сезонний характер, то екологічні та кліматичні зміни на нашій планеті спровокували розтягнутість періоду схильності до захворювання.

Крім усього іншого, раніше найвищий ризик зараження відзначався при перебування домашнього вихованця поза межами міста, а зовсім недавно вдалося встановити, що не менша небезпека підстерігає вихованців при вигулюванні на території міських скверів і навіть у дворах.

Це цікаво! Незважаючи на дуже поширену в нашій країні думку собаківників, кліщі, які є основними переносниками захворювання, не падають на шерсть домашнього вихованця з дерева, а ховаються на траві, де й чекають на свою жертву.

Протягом кількох останніх років значно розширилася також географія масового поширення піроплазмозу, тому таке захворювання зустрічається зараз практично повсюдно. Уродженою або набутою стійкістю до збудника бабезіозу, домашні та дикі собаки не мають.

Несвоєчасна діагностика захворювання, а також відсутність кваліфікованої терапії, найчастіше стає основною причиною загибелі тварини, тому лікування має бути розпочато протягом перших двох діб, після появи найперших ознак зараження.

Як відбувається зараження

Собаки заражаються піроплазмозом при їх укусі інвазованим кліщем. Весь процес розвитку захворювання проходить у кілька основних та досить швидких стадій. Трофозоїти піроплазмозу є одноклітинні, круглі за формою організми, що розвиваються всередині еритроцитів і харчуються гемоглобіном, що міститься в них.

Розмноження трофозоїтів здійснюється простим розподілом, після чого всі отримані крапліподібні клітини потрапляють усередину еритроцитів. При великому скупченні таких клітин еритроцити повністю руйнуються, а трофозоїти потрапляють безпосередньо в кров. У процесі харчування кліща кров`ю зараженого собаки, еритроцити, начиненими трофозоїтами, потрапляють у тіло ектопаразиту.

Кліщі здатні тривалий час існувати без їжі, і протягом усього цього часу бабезії зберігаються всередині ектопаразиту в неактивному стані. На початковій стадії кліщ протягом декількох годин підшукує відповідне для харчування місце, після чого прокушує шкіру з виділенням, так званого цементуючого та знеболювального секрету. Ця стадія, як правило, триває приблизно добу, і не супроводжується всмоктуванням крові. У цей період ризик зараження собаки піроплазмозом мінімальний.

Потім настає стадія лізису або повільного харчування, при якій ротовий апарат ектопаразиту готується до руйнування великих кров`яних клітин з утворенням навколо місця укусу специфічного ущільнення – гранульоми. Як тільки кліщ починає активно всмоктувати кров, значно зростає ризик потрапляння бабезій у кров`яне русло домашнього вихованця.

Це цікаво! Слід зазначити, що зараження бабезіоз може статися не тільки при укусі домашнього вихованця ектопаразитом, але і в результаті собачого укусу, якщо одна з тварин є пасивним носієм піроплазмозу.

Симптоми піроплазмозу у собаки

Хвороби схильні до собак незалежно від породи та віку. Найбільш сприйнятливими і важко переносять захворювання є дуже маленькі цуценята, і навіть молоді собаки і чистопородні тварини.

Як правило, дорослими собаками з добрим і повністю сформованим імунітетом, захворювання переноситься легше. Навіть незважаючи на той факт, що збуднику піроплазмозу знадобиться певна кількість часу для росту та розмноження, найперші характерні клінічні симптоми захворювання у собаки виявляються досить швидко.

Найчастіше з моменту зараження і до появи специфічної симптоматики проходить не більше двох-трьох днів. Безумовно, зареєстровано кілька випадків, коли з фази укусу і до появи клінічних ознак зараження проходило три тижні або трохи більше. Основні, найбільш виражені симптоми зараження піроплазмозом, які можуть відзначатися у собаки:

• підвищення температури тіла до 41^проЗ і вище, у той час як такі показники у здорового домашнього вихованця не перевищують 39^проЗ;
• поява нехарактерного фарбування сечі, що обумовлено наявністю в уріні значної кількості крові через масове руйнування еритроцитів;
• різке та дуже швидке зменшення кількості еритроцитів провокує розвиток анемії та вираженого кисневого голодування;
• дихання собаки стає прискореним, що дозволяє домашньому вихованцю частково заповнювати нестачу кисню в крові;
• збільшення навантаження на серце та судинну систему завжди супроводжується швидкою стомлюваністю, млявістю та апатичності вихованця, а також повною або частковою відсутністю апетиту;
• поява частої та виснажливої ​​блювоти швидко викликає зневоднення організму собаки та провокує висихання слизових оболонок.

Симптоми собачого піроплазмозу можуть змінюватись за вираженістю та ступенем тяжкості, а іноді повністю відсутні протягом тривалого часу. Тим не менш, найважче важка недуга, що стрімко розвивається, стає смертельною для молодої і активної тварини, яка може загинути буквально протягом двох-трьох днів. Тяжкість патології визначається загибеллю великої кількості кров`яних клітин у короткі терміни, зростанням загальної інтоксикації та загальним послабленням організму. Повноцінне відновлення та курс реабілітації вилікованої тварини може тривати кілька місяців.

Це цікаво! Назву хвороби піроплазмоз можна дослівно перекласти, як «гаряча кров», від «піро» — жар і «плазмоз» – складові крові.

Діагностика та лікування піроплазмозу

Діагностувати зараження піроплазмозом дозволяє візуальний огляд тварини та проведення основних клінічних досліджень. Лікування хворого собаки ведеться одночасно у чотирьох напрямках. З метою знищення збудника використовуються антипротозойні аптечні препарати, як високу ефективність довели малотоксичні засоби, засновані на диміназин:

• "Верібен";
• «Береніл»;
• "Азідін";
• «Піросан».

Також дуже хороший результат дає застосування препаратів на основі такої діючої речовини, як імідокарб: «Імізол», «Імідокарб» і «Піро-стопа».

Важливим є проведення стандартної залужувальної терапії, що дозволяє зберегти нирки тварини у працездатному стані. З цією метою рекомендується проводити внутрішньовенне повільне введення бікарбонату натрію та випоювання тварині розчину питної соди.

Як високоефективний курс допоміжної терапії можна розглядати застосування крапельниць з вітамінами та засобами, що стимулюють серцево-судинну систему. При зниженому сечоутворенні необхідно використовувати сечогінні препарати типу «Фуросеміду».

Особливу увагу слід приділити процедурам, спрямованим на очищення крові. Найчастіше з цією метою прописується проведення плазмаферезу, що дозволяє ефективно очистити організм зараженої піроплазмозом тварини від отруйних компонентів без участі нирок та печінки. Саме плазмаферез характеризується прямим впливом на основні патологічні процеси. Крім плазмаферезу, в терапії піроплазмозу можуть бути використані такі процедури, як плазмосорбція або гемосорбція.

Важливо! Дуже часто врятувати хвору на піроплазмоз тварину в умовах розвитку сильної ниркової недостатності дозволяє проведення гемодіалізу на апараті «штучна нирка» або перитонеального діалізу.

Профілактичні заходи

До найефективніших профілактичних заходів відносяться проведення вакцинації та використання захисних засобів, що значно знижують ризик укусу домашнього вихованця інфікованими ектопаразитами.

Вакцини, що використовуються в даний час, призначені для зниження тяжкості розвитку всіляких важких ускладнень у тварини у разі зараження, а також запобігання летальному результату. До мінусів таких вакцин відноситься розвиток затертої картини зовнішніх симптомів при захворюванні та ускладнення проведення лабораторної діагностики. Також у разі вакцинації багаторазово підвищується ризик пропустити початок хвороби.

Крім іншого, такі вакцини не дають повноцінного захисту від зараження, але здатні надати велике навантаження на тканини печінки. До найбільш поширених відносяться вакцини «Піродог» та «Нобівак-Піро», які широко застосовуються в регіонах з високим ризиком зараження тварин піроплазмозом. Найчастіше як профілактика розглядаються репеленти та інші хімічні засоби захисту тварин від укусів ектопаразитами:

• проведення зовнішньої обробки спеціальними препаратами, що володіють відлякувальним або вбиваючим впливом на кліщів. Рівень ефективності своєчасної та максимально ретельної обробки становить приблизно 80-90%. До таких засобів відносяться краплі, спреї-репеленти та спеціальні нашийники;
• застосування деяких специфічних лікарських препаратів на основі діючого компонента метилсульфометалату показує високу ефективність при використанні безпосередньо перед вивозом собаки на місце полювання, де високий ризик ураження тварини інфікованими кліщами та зараження піроплазмозом. У цьому випадку необхідно обов`язково враховувати токсичність застосовуваних лікарських засобів;
• до таблетованих високоефективних форм засобів, що активно застосовуються як профілактика зараження домашніх вихованців піроплазмозом, відноситься популярний у собаківників нашої країни препарат «Бравекто».

В останні роки дуже великою затребуваністю користується спеціальний одяг, призначений для вигулу собак і ефективно захищає домашню тварину від укусів кліщів.

Профілактика отримання домашнім вихованцем ускладнень при зараженні піроплазмозом, включає дотримання декількох основних правил:

• лікування зараженої домашньої тварини має бути розпочато у максимально ранні терміни;
• інтенсивність лікування, навіть при перебігу хвороби в легкій формі, є гарантією повного одужання;
• обов`язкове використання в лікуванні залужувальної терапії сприяє захисту системи виділення організму;
• застосування лікувально-очисного плазмаферезу часто стає найбільш ефективним способом терапії;
• щоденний забір крові щодо аналізів до повної стабілізації стану здоров`я тварини дозволяє скоригувати обрану схему лікування;
• регулярний вимір сечовини та креатиніну в крові сприяє правильній оцінці ефективності проведеного комплексу лікування;
• систематичний розрахунок функціонального стану нирок допомагає правильно визначитися зі станом видільної системи.

Щоденне проведення контролю стану організму хворого собаки за допомогою аналізів урини та крові дозволяє підібрати найбільш адекватну та високоефективну терапію, а також є профілактикою, що знижує ризик розвитку тяжких ускладнень при лікуванні піроплазмозу.

Відео про хворобу собак – піроплазмоз