Залізниця – підшкірний кліщ у собаки

Залізниця (Demodech) — паразитичний кліщ, який живе безпосередньо всередині або поруч із волосяними фолікулами та протоками у ссавців. В даний час відомо і досить добре вивчено трохи більше шести десятків видів Demodex.

Опис та види підшкірного кліща

Демодех є одним з найдрібніших видів членистоногих, але на собаках, як правило, паразитує тромбідіформний кліщ виду Демодекс саніс. Існуючі види кліщів, що відносяться до роду Demodex і паразитують на домашніх собаках, відрізняються своїми основними морфологічними особливостями:

• збудник демодекозу Demodex саnis характеризується сигароподібною формою, а також поперечно-смугастою кутикулою світлого сірого фарбування. Максимальна довжина тіла дорослого самця становить не більше 0,3 мм, а самки – не більше 0,2 мм. Стандартна ширина тіла – близько 0,06 мм. Доросла особина тромбідіформного кліща має чотири пари кінцівок. Дана форма паразитує на волосяних фолікулах, а також у сальних залозах та протоках;
• збудник демодекозу Dеmodех соrnei характеризується практично правильною, овальною формою тіла. Максимальна довжина тіла дорослого самця та самки становить не більше 0,1 мм. Ця форма тромбідіформного кліща є широко поширеним поверхнево паразитом, що живе;
• збудник демодекозу Демодех injаi характеризується дещо витягнутою, подовженою формою тіла. Максимальна довжина тіла дорослого самця та самки не перевищує 0,6 мм. Дана форма тромбідіформного кліща локалізується в області спини, де паразитує на тлі вираженої жирної себореї.

В даний час відомо кілька найбільш поширених різновидів кліщів, якими уражаються собаки, але в нашій країні домашні вихованці найчастіше страждають від таких видів, як демодекс, нотоедроз та саркоптоз.

Демодекоз викликається внутрішньошкірним кліщем, який мешкає в сальних залозах, а також у цибулинах шерстного покриву домашнього вихованця. Юнацькі демодекози виникають найчастіше раптово, і характеризуються позитивним прогнозом на повне одужання.

Нотоедроз і саркоптоз, більш відомі, як короста, викликаються внутрішньошкірним паразитом. Поява класичної корости або саркоптозу провокує кліщ Sarсорtes sсаbiei. Перебіг хвороби, як правило, носить дуже агресивний характер і має схожість із демодекозом, а основна відмінність представлена ​​запаленнями осередкового типу. Дуже часто собака-носій викликає зараження у інших тварин.

На ранній стадії відзначається виражене облисіння і сильне свербіння, а для хронічної форми характерно помітне зроговіння шкірних покривів, поява численних шрамів та різних за розмірами пігментних плям. Вушна форма або нотоедроз викликає кліщ Nоtоеdrоsis, який вражає зовнішні шкірні покриви вушних раковин. Захворілий домашній вихованець дуже активно розчісує не тільки вуха, а й область голови.

Ознаки підшкірного кліща

Відповідно до клінічних ознак, що супроводжують ураження демодекозом, у собак розрізняються локалізована та генералізована форми захворювання. Перша форма, нині, зустрічається значно частіше:

• при локалізованій формі демодекозу, на ранній стадії ураження відзначається наявність невеликих за площею та абсолютно безбарвних вогнищ алопеції при повній відсутності сверблячки. На пізнішій стадії відзначається поява вираженої гіперемії та гребінців. Локалізована форма підемодекозу супроводжується ураженням однієї кінцівки, а отодемодекоз характеризується надмірним виділенням вушної сірки та шкірним свербінням різного ступеня вираженості;
• при генералізованій формі демодекозу, перші ознаки можуть проявлятися не тільки в ювенальний період, а й у дорослих або, так званих вікових домашніх тварин. Генералізовані демодекози, як правило, розвиваються з локалізованої форми за відсутності повноцінного лікування або внаслідок використання в терапії глюкокортикостероїдних препаратів. У цьому випадку відзначається наявність множинних вогнищ ураження, особливо виражених на голові, кінцівках та тілі.

Важливо! Особливу увагу слід звернути на появу у домашнього вихованця таких ознак, як утворення струпів та кірок, виділення ексудату на шкірних покровах, дуже виражене підвищення щільності та зморшкуватості шкіри, зниження апетиту та втрата ваги, поява слабкості, апатичності та анемії.

Тяжка генералізована форма супроводжується розвитком еритеми та алопеції, фолікуліту та фурункульозу, появою вираженої себореї та камедонів, а також множинних скорин, представлених засохлим ексудатом та сильно кровоточивими ураженнями. При генералізованій формі підемодекозу, у домашнього вихованця уражаються дві або більше кінцівок.

Джерела зараження

Інвазія, як правило, передається через самок. Зараження цуценят від матерів відбувається в перші дні їх життя. Проте, основні клінічні ознаки найчастіше виявляються у тварин віком трьох місяців.

Важливо! Американським ученим в ході численних наукових досліджень вдалося довести генетичну схильність у собак до ураження демодекозом, і саме тому хвора або перехворіла тварина категорично забороняється використовувати в породному розведенні.

Відзначається породна схильність домашніх собак до ураження демодекозом. Особливою сприйнятливістю характеризуються саме чистопородні тварини, що належать до категорії короткошерстих порід, включаючи:

• шарпея;
• бордоського дога;
• англійського, французького та американського бульдога;
• бультер`єру;
• американського та стаффордширського тер`єра;
• німецьку вівчарку;
• короткошерстий таксу;
• мопса;
• лабрадора та золотистого ретрівера;
• курцхаара;
• кокер-спанієля;
• ротвейлера.

Дорослий собака може заразитися при травмованих шкірних покривах, купанні в природних та штучних водоймах зі стоячими водами, контактах з хворими бродячими та домашніми тваринами, а також за допомогою зараженого ґрунту та аксесуарів.

З погляду клінічних проявів, демодекоз може стати помітним лише через кілька тижнів і навіть місяців після того, як відбулося первинне зараження.

Демодекози можуть виявлятися на тлі дуже багатьох захворювань, але найчастіше така поразка реєструється за наявності домашнього вихованця в анамнезі:

• деяких інфекційних хвороб: піодермії, бактеріального дерматиту та чуми м`ясоїдних;
• порушень обмінних процесів, включаючи гіпотиреоз та гіперадренокортицизм;
• аутоімунних патологій у вигляді пемфігус-комплексу, пухирчатки та вовчаку;
• алергічних реакцій, атопічного дерматиту та харчової гіперчутливості;
• психогенних змін, представлених акродерматітом від вилизування;
• гельмінтозів, включаючи токсакароз та дипілідіоз, протозооноз та лямбліоз;
• аліментарно-обумовлених дефіцитом жирних незамінних кислот та цинзалежним дерматозом;
• ятрогенних патологічних змін, представлених синдромом Кушинга.

Щоб лікування було правильним та ефективним, дуже важливо відрізняти ураження підшкірними кліщами, від фолікуліту та фурункульозу, піодермії та дерматомікозу, мікроспорії та трихофітії, дерматиту та харчової гіперчутливості, блошиного аллергодерматиту та деяких паразитарних захворювань.

Лікування підшкірного кліща у собаки

Для призначення грамотної схеми лікування повинен обов`язково проводитися наступний алгоритм діагностики, представлений:

• ретельним анамнезом. Необхідна максимально повна інформація про вік тварини, первинність або вторинність, а також тривалість захворювання, особливості годівлі, наявність і тривалість глюкокортикостероїдної терапії. Якщо у домашнього вихованця відзначається рецидив, дуже важливо уточнити особливості раніше призначеної терапії, загальну тривалість ремісії, а також наявність будь-яких супутніх захворювань;
• мікроскопією зішкріба, взятого зі шкірних покровів хворого домашнього вихованця;
• бактеріальним посівом з метою визначення рівня чутливості виділеної в ході дослідження мікрофлори до найпоширеніших антибіотиків;
• традиційним мікологічним дослідженням;
• виявленням основного захворювання;
• біохімічним дослідженням крові;
• дослідженням крові на основне гормональне тло;
• клінічним загальним аналізом сечі;
• копрологічним дослідженням;
• стандартною рентгенографією або ультразвуковим дослідженням.

Поліетіологічність виявлених демодекозів передбачає обов`язкову комплексність будь-якої схеми лікування, що призначається. При лікуванні локалізованої форми може спостерігатися процес самокупування захворювання протягом півтора місяця, що зумовлено нормалізацією імунного статусу до достатніх показників.

Хороший результат дає призначення акарицидних препаратів один раз на тиждень у вигляді сірчано-цинкової ветеринарної мазі, «Акаробори», «Тактика», «Амітана» і «Мітабана». Щоденна обробка уражених шкірних покривів здійснюється антисептичними засобами у вигляді саліцилового лосьйону та аптечного фукорцину.

Це цікаво! Дуже високою та гарантованою результативністю має досить новий німецький препарат від фірми «Bayer» під назвою «Адвокат».

«Адвакат» – це високоефективний засіб широкого спектру протипаразитарної дії, що характеризується ефективністю по відношенню до блошиної інвазії, саркоптозу, отодектозу, триходектозу та нематодозу, а також ентомозів. Препарат випускається у дуже зручних для використання поліпропіленових піпетках. Однак такий сучасний протипаразитарний засіб протипоказаний для застосування у цуценят та собак у період вагітності.

При лікуванні генералізованої форми також широко застосовується високоефективний та сучасний препарат системного впливу «Адвокат», який наноситься не більше ніж чотири рази з обов`язковим інтервалом у чотири тижні. Важливо пам`ятати, що глюкокортикостероїдна системна та місцева терапія категорично заборонена.

Слід зазначити, що генералізована форма є важко виліковним захворюванням, тому схема лікування домашнього вихованця має бути комплексним, на основі дослідження всіх внутрішніх органів, оцінки функціонування ендокринної системи та рівня імунного статусу домашнього вихованця.

Для полегшення проникнення в шкірні покрови лікарських мазей та розчином, перш ніж приступити до лікування, виконується видалення шерстного покриву з уражених ділянок та обробка антисеборейними миючими засобами або шампунями.

В даний час відсутні ліцензовані препарати, що дозволяють виконати системне лікування демодекозу. Допускається застосування «Імунопаразитану» за рекомендованою виробником схемою та з доповненням ін`єкцій «Дектомакса».

Важливо! Пам`ятайте, що «Дектомакс» не можна використовувати в лікуванні таких порід, як шелті, коллі та бобтейл. Зовнішня обробка уражених ділянок виконується протипаразитарними препаратами у вигляді «Гемітразу», «Неостомозану», «Стомозану» та «Мітабана». Мінімізувати побічний ефект можна за допомогою гепатопротекторів, пребіотиків, пробіотиків та синбіотиків, які прописуються домашньому вихованцю місячним курсом.

Особливого значення на стадії лікування надається загальнозміцнюючої терапії. З цією метою використовуються сучасні та високоефективні вітамінно-мінеральні добавки, а також комплекси жиророзчинних вітамінів з додаванням жирних незамінних кислот, які сприятливо впливають на процеси регенерації шкірних покривів та шерсті. Обов`язковою також є застосування імуностимулюючої терапії, представленої препаратами «Тималін» та «Тактивін».

Методи профілактики

До факторів ризику зараження підшкірними кліщами належать складові ендогенного та екзогенного типу. У першому випадку ризик ураження домашнього вихованця значно зростає при зниженій резистентності у новонароджених собак та старих, вікових тварин, у період вагітності та стресу, а також за наявності в анамнезі вродженого або в умовах набутого імунодефіциту.

Екзогенні фактори можуть бути представлені порушеннями гігієнічних параметрів, безпосередніми контактами зі збудником, кліматичними особливостями, а також хімічними та фізичними впливами.

Основні профілактичні заходи, що запобігають поразці домашнього вихованця червоподібним кліщем, представлені:

• повноцінним обстеженням собак безпосередньо перед проведенням планової в`язки;
• стерилізацією перехворілих тварин або собак-носіїв;
• обмеженням спілкування домашнього вихованця з іншими, особливо безпритульними собаками;
• дотриманням гігієнічних заходів при домашньому утриманні тварини;
• використанням спеціальних антибактеріальних шампунів;
• забезпеченням домашнього вихованця повноцінним та збалансованим раціоном харчування;
• регулярними профілактичними оглядами у ветеринарній клініці;
• підтримуванням імунної системи домашнього вихованця на високому рівні;
• суворим дотриманням режиму профілактичної вакцинації.

Слід пам`ятати, що лікування демодекозу та прийом лікарських препаратів здійснюється лише після консультації професійного ветеринара та під його суворим контролем, тому що не доліковані та найважчі форми такого паразитарного захворювання можуть бути небезпечні для здоров`я людини.

Відео про підшкірні кліщі у собак