Лікування та профілактика виникнення лямбліозу у собак

Вплив лямблій на організм вихованця

Лямбліоз у домашніх тварин розвивається при ураженні двома формами лямблій:

• цисти – паразити, оточені захисною оболонкою. Через це вони не можуть рухатися і завдавати шкоди організму. Така форма може існувати досить довго. Небезпека полягає в тому, що цисти з фекаліями потрапляють до зовнішнього середовища і можуть заражати інших тварин, у тому числі домашніх тварин;
• трофозоїти. Активна форма паразиту. Вони виходять із цисти, оболонка якої розчиняється під дією шлункового соку. У шлунок циста потрапляє під час зараження собаки. Після звільнення трофозоїти атакують кишкову стінку та ушкоджують її. У процесі життєдіяльності вони виділяють речовини, токсичні для тварини. В результаті відбувається порушення процесу травлення, що призводить до виснаження пса. У зовнішньому середовищі трофозоїти дуже швидко гинуть.

У поодиноких випадках паразит, перебуваючи в організмі тварини, не викликає жодних симптомів. Однак така ситуація вкрай рідкісна, оскільки можлива лише у собаки з сильним імунітетом та відмінним здоров`ям. При цьому такий пес залишається заразним для свого оточення.

Відео «Чим небезпечні лямблії для собак»

У цьому відео експерт розповість, чим небезпечні лямблії для домашніх тварин.

Форми хвороби

Лямблія при попаданні в організм собаки здатна викликати такі форми недуги:

• гостра;
• ремісія;
• хронічна.

Розглянемо кожну форму докладніше.

Гостра

Виникає внаслідок пошкодження стінок кишечника паразитами. Це призводить до порушення секреторної діяльності органу та розвитку запального процесу. Активно розмножуючись, найпростіші знищують ворсинчастий епітелій, який відповідає за всмоктування у травному тракті поживних речовин. В результаті процес всмоктування порушується і потім зовсім припиняється.

У ході розвитку порушення собака стає млявою і у неї виявляються класичні симптоми цієї недуги.

Ремісія

Ця форма розвивається як поліпшення гострого перебігу хвороби. Після інкубаційного періоду (триває близько 20 днів) та розвитку класичної клінічної картини симптоми повністю зникають. Це і є заспокоєння чи ремісія. У цей час лямблії активно розмножуються та виділяються у навколишнє середовище.

Хронічна

Приблизно через 2-3 тижні після початку ремісії настає загострення, яке характеризується появою нових симптомів (з пащі починає смердіти). Ці найпростіші у процесі своєї життєдіяльності виділяють сірководень (газ пахне тухлими яйцями або каналізаційними стоками).

Якщо тварина не отримує потрібне лікування, то розвиваються серйозніші деструктивні процеси. Це може спричинити значне зниження резистентності організму, що призведе до зараження різними інфекційними недугами.

Симптоми та ознаки

Лямбліоз у домашніх тварин небезпечний тим, що його досить складно визначити на початковій стадії. Симптоми хвороби починають проявлятися поступово, залежно від форми.

Так, для гострого перебігу недуги характерні такі ознаки:

• млявість;
• погіршення апетиту аж до відмови від їжі;
• пригнічення.

У цуценят через їхню чутливість на цій стадії з`являється здуття живота і болючість при його пальпації. При цьому запор чергуватиметься з проносом.

При переході захворювання на хронічну форму з`являється наступна клінічна картина:

• неприємний запах із пащі;
• мовою розвивається білий наліт;
• гіперсалівація (підвищене виділення слини). Такий симптом проявляється досить рідко;
• різні порушення у роботі ШКТ (діарея, метеоризм, блювання). Вони розвиваються у 1/3 інфікованих тварин.

Як бачимо, всі перераховані симптоми характерні для харчового отруєння, що й ускладнює діагностику лямбліозу. При переході недуги у важку форму симптоми виявляються яскравіше і стають схожими на хвороби травного тракту або алергічні прояви. У цьому випадку спостерігається діарея, що чергується із запорами, втрата апетиту, зниження маси тіла, поява екзем на шкірі, випадання вовни, біль у животі, глибокі губні тріщини, отит та кон`юнктивіт.

Лікування

Яка схема лікування лямбліозу у домашніх собак буде найефективнішою, визначає ветеринар на підставі огляду вихованця та лабораторних аналізів. Яка б схема не була обрана, основний наголос робиться на запобігання зараженню навколишнього середовища.

Часто для лікування цієї недуги призначається «Метронідазол», але якщо медикаментозний засіб такого плану раніше не використовувався. Інша схема лікування передбачає використання протигельмінтних препаратів, що даються псу одночасно з антимікробними ліками.

Курс лікування становить 1-2 тижні. Завершується він додатковим аналізом калу щодо виявлення у ньому паразитів.

Як уберегти тварину

Щоб запобігти розвитку цього захворювання, собаківник повинен дотримуватися наступних правил:

• підтримувати здоров`я та імунітет свого вихованця на високому рівні;
• не давати собаці купатися у брудних водоймах, а також спілкуватися з бродячими псами. Тому самовигул виключається;
• виховувати вихованця їсти та пити лише зі спеціальних мисок. Не можна допускати, щоб пес їв із землі та пив воду із забруднених джерел;
• добре ховати взуття від улюбленця.

Пам`ятайте, що повністю захистити тварину від цих паразитів не можна. Але профілактичні дії дозволять значно знизити ризик зараження.

Як бачимо, при паразитизмі найпростіші собаки викликають серйозні порушення. Тому при появі перших ознак захворювання потрібно негайно відвести тварину до ветеринара.