Симптоми та лікування котячого герпесвіруса

Категорія Кішки

Зміст

Симптоматика
Небезпека недуги
Терапія
Профілактика

Симптоми та лікування котячого герпесвіруса

Потрапивши в організм кішки, вірус герпесу (ринотрахеїт) вбудовується в нього на клітинному рівні і залишається назавжди. Якщо імунний статус вихованця знаходиться на високому рівні, то ознаки недуги відсутні. Інфікована тварина не хворіє, але, будучи носієм, здатна заражати інших котів.

Симптоматика проявляється при ослабленому здоров`ї чи тлі стресу. Перебіг хвороби може супроводжуватися виникненням запальних процесів. Випадків, коли від кота заразилася людина, не виявлено.

Симптоматика

Ринотрахеїт вражає дихальну систему. Перші ознаки вірусної активності виражаються у появі:

виділень з очей та носа;
лихоманки, що супроводжується підвищеною температурою.

У міру розмноження герпесвіруса в слизових оболонках, симптоми посилюються. Виділення з носа / очей трансформуються - стають каламутними і щільними. У них з`являється домішка гною та слизу, можуть помічатись сліди крові.

На наступному етапі розвитку захворювання спостерігаються:

набряк слизових;
почервоніння носоглотки;
збільшення лімфовузлів у районі щелепи;
слинотеча.

Клінічна картина захворювання на цій стадії схожа на ГРВІ. Якщо лікування відсутнє або препарати підібрані неправильно, то хвороба переходить у наступну стадію. В цей період:

на слизових носоглотки з`являються гнійні кірки;
на губах тварини утворюються рідкі виразки;
приєднується пневмонія та/або бронхіт.

При підозрі на ринотрахеїт слід звернутися до лабораторії. Там візьмуть на аналіз рідину, що виходить із очей / носа, мазок з гортані та кров.

Діагноз, поставлений на підставі лабораторних досліджень, найточніший. Він дозволяє визначити наявність збудника та уточнити стадію розвитку хвороби.

Небезпека недуги

Ознаки герпесу у кішок схожі на симптоми застуди та каліцівірусу. Якщо діагноз визначено неправильно, то тварина отримуватиме неефективну медичну допомогу. Хвороба почне прогресувати.

Якщо протягом тривалого часу не надано адекватної медичної допомоги, то ускладнення можуть призвести до інвалідності або смерті кота.

Вагітні кішки при захворюванні на герпес можуть не виносити потомство. Якщо вагітність завершується окотом, то кошенята народжуються інфікованими, мають патології.

Смертність інфікованих тварин становить близько 10%.

Терапія

Незважаючи на те, що вірус визнаний невиліковним, лікарська терапія при загостренні захворювання необхідна. Вона має відповідати трьом головним вимогам:

сприяти припиненню розмноження шкідливих організмів;
полегшувати симптоматичне перебіг хвороби;
мати імуностимулюючу дію.

До цього часу у продаж не випущено препарат, який відповідає всім вимогам одночасно. Як правило, призначають комбінацію з антибіотиків, вітамінів та імуномодуляторів.

Основна дія антибіотиків полягає у знищенні клітин вірусу котячого герпесу. Найчастіше призначають препарати групи цефалоспоринів. Найбільш популярний цефазолін або синтетичний пеніцилін, такий як синулокс.

Підвищити імунний статус хворого вихованця допомагає застосування імуномодуляторів. Для позитивної динаміки можна використовувати інтерферон, Тімалін або Камедон.

Відновити мінеральний баланс допомагає прийом вітамінів групи В та аскорбінової кислоти. Вводити їх тварині краще у вигляді внутрішньом`язових ін`єкцій. Для цих цілей підійдуть і полівітаміни.

Для зміцнення організму вихованця фахівці призначають підтримуючі препарати, антибіотики місцевої дії у вигляді мазей або крапель.

Для полегшення стану хворому коту можна промивати очі слабким розчином марганцівки та регулярно видаляти гнійні виділення ватним тампоном, змоченим дезінфікуючим засобом.

Для обробки приміщення рекомендується використовувати дезінфікуючі речовини.

При правильно підібраному лікуванні позитивна динаміка помітна на 2-3-й день. Через 7-10 днів настає одужання. Протягом 6-12 днів після цього кішка виділяє активний вірус, що має здатність до зараження.

З урахуванням того, що існує можливість смерті від герпесвіруса, лікування котів народними засобами протипоказано. При лікуванні в домашніх умовах слід проводити терапію призначеними ветеринаром препаратами відповідно до схеми лікування, що рекомендується ним.

Профілактика

Найбільш дієвим профілактичним заходом вважається регулярна вакцинація тварини. Вона повинна проводитися за строгою схемою, затвердженою для кожної окремої вакцини індивідуально.

Коту, що перехворів на недугу, слід приділити особливу увагу. Необхідно:

Зміцнювати імунітет. Вірус вбудовується в ДНК перехворілої тварини, залишається там у стані ремісії доти, доки не з`являться сприятливі умови для її розмноження. Якщо у вихованця хороше здоров`я, захворювання не проявиться протягом усього життя.
Організувати відповідне годування. У спеціалізованих магазинах продаються корми, які включають вітаміни та/або імуномодулятори. Існує безліч різновидів корму, що містить у своєму складі антибіотики. Але таке харчування треба розглядати як винятковий випадок. Якщо тварина отримуватиме всі необхідні для життєдіяльності речовини у легкозасвоюваному вигляді, то організм розучиться вилучати корисні елементи зі звичайної їжі.
Правильно доглядати. При профілактиці рецидивів важливу роль відіграють умови утримання кота. Приміщення має бути теплим, без протягів. Усі поверхні, доступні для тварини, слід обробляти антисептиком. Тканинні предмети прати при температурі 90°.

Герпесвірус здатний до 70 днів перебувати на різних поверхнях предметів, у грунті та воді. Інфекція летюча, вона поширюється повітряно-краплинним, статевим, контактним та безконтактним шляхом. Вірус має високий коефіцієнт зараження, але не передається людині.

Лікування спрямоване не на вигнання патогену з організму, а на підтримання хвороби на стадії ремісії. Терапія має бути тільки медикаментозна, проводитися під наглядом фахівця.