Тяжке захворювання підшлункової залози або панкреатит у кішок

В останнє десятиліття у ветеринарній практиці випадки виявлення такого серйозного захворювання, як панкреатит, у домашніх котів значно почастішали. Підступність його полягає у стертій клінічній картині та запізнілим у зв`язку з цим зверненням за кваліфікованою допомогою.

Причин розвитку патології безліч – від вроджених аномалій до похибок у годуванні. Грамотно складене лікування, строга дієта - запорука поліпшення самопочуття вихованця, а при гострій формі - і збереження життя.

Причини, чому розвивається панкреатит

У нормі ферменти підшлункової залози активізуються лише потрапивши у тонкий кишечник. У дванадцятипалій кишці під їх впливом відбувається розщеплення жирів їжі. При патології ферментативна функція відбувається всередині органу, що призводить до його руйнування та порушення травлення.

Інтоксикації різного роду, у тому числі алкогольні (спиртові розчини валеріанки). Отруєння побутовими отрутохімікатами, особливо фосфорорганічними сполуками, нафтопродуктами нерідко призводить до запалення підшлункової залози.

Небезпеку для органу становлять і медикаментозні засоби, зокрема антибактеріальні препарати тетрациклінового ряду, сульфаніламіди. Безконтрольне застосування діуретиків (Фурасеміду), гормональних препаратів має руйнівну дію на підшлункову залозу. Небезпечно у зв`язку з цим давати кішкам аспірин.

Власнику слід знати про різноманітність причин, що призводять до розвитку недуги, щоб вчасно помітити зміни у здоров`ї вихованця.

Блювота. Розвивається, як правило, при загостренні процесу та у занедбаній формі. При панкреатиті блювання носить постійний, нестримний характер.

Нерідко може спостерігатися хронічний запор як наслідок дефіциту ферментів.

• Ознаки зневоднення внаслідок невгамовного блювання і проносу: сухість шкірних покривів, зниження тонусу, тьмяна шерсть.
• Больовий синдром. Запалення органу супроводжується сильними болями. Кішка може кричати, нявкати, виявляти занепокоєння. При спробі погладити живіт вихованка виявляє агресію, може вкусити.
• Твердий на дотик живіт.
• млявість, апатичність вихованця. Хвора кішка намагається сховатись у темне місце, уникає спілкування з домочадцями, не бере участі в активних іграх.
• Гіпертермія у гострій формі хвороби.
• При ураженні жовчних проток у кішки може спостерігатися жовтушний колір слизових оболонок.
• Втрата апетиту, зниження ваги.

Ступінь вираженості симптомів залежить від тяжкості та форми патологічного процесу. У разі хронічного перебігу хвороби клінічна картина змащена. При гострій формі недуги симптоматика має яскраво виражений характер.

Види захворювання

За перебігом патологічного процесу у ветеринарній практиці прийнято розрізняти хронічну та гостру форми хвороби. Крім цього, залежно від причини та механізму розвитку лікарі-терапевти розрізняють первинний та вторинний панкреатит.

Гострий та хронічний

Поділ недуги на гостру та хронічну форму заснований на стрімкості розвитку клінічних ознак та ступеня їх виразності. Найбільш несприятлива форма перебігу хвороби – гостра. Симптоми розвиваються, як правило, відразу після їди: невгамовне блювання, пронос, больовий синдром, пригнічений стан.

Гостра форма вимагає негайної професійної допомоги внаслідок розвитку шокового стану тварини, необоротних наслідків у хворому органі.

Первинна форма розвивається внаслідок пошкодження самого органу. Це відбувається при травмах, хірургічних втручаннях, впливі на залозу лікарських препаратів.

Спадкова схильність, а також порушення правил харчування тварин призводять до розвитку первинного панкреатиту.

Вторинна форма захворювання розвивається внаслідок патології прилеглих органів травлення. Вірусні гепатити, глистні інвазії в печінці, холецистити, жовчнокам`яна хвороба – основні причини вторинного панкреатиту.

У чому небезпека захворювання

Підступність недуги полягає насамперед у тому, що розвиток характерних симптомів спостерігається при значному ураженні підшлункової залози. Складність діагностики ускладнює раннє виявлення патології.

Найбільшу небезпеку для тварини становить гостра форма захворювання. Несвоєчасність надання кваліфікованої допомоги призводить до загибелі вихованця. Ускладненням хронічної форми недуги нерідко є системне захворювання - цукровий діабет.

Аналізи для встановлення діагнозу

У спеціалізованій клініці з метою встановлення діагнозу застосовують сучасні методи, зокрема ультразвукове обстеження органів черевної порожнини. Метод дозволяє виявити набряк ушкодженої залози, зміну ехогенності органу, запальні явища. Крім цього, УЗД застосовується з метою диференціальної діагностики, а також для виявлення супутніх захворювань органів травлення.

У деяких випадках при гострій формі недуги вихованцю застосовують атропін для зменшення секреції травних ферментів. Ефективне використання протинабрякових засобів.

З метою попередження септичних явищ, а також при загрозі бактеріальної інфекції хворій тварині призначають курс антибактеріальної терапії.

Правила харчування

Лікувальним фактором у терапії запалення підшлункової залози є дієта. Після голодування, призначеного ветеринарним лікарем з метою усунення запального процесу в органі, тварині призначається лікувальне харчування.

У перші дні рекомендуються лише рідкі слизові оболонки (рисові, вівсяні, гречані), зварені на воді. Допустимо включення до раціону парового омлету з яєчних білків. Корисні для хворої кішки овочеві пюре з моркви, кабачків. До дієтичного харчування при панкреатиті належать також молочнокислі нежирні продукти - сир, кефір, натуральний йогурт.

Заборонені продукти

До групи вкрай небажаних для хворих на панкреатит тварин входять такі продукти:

• жирні сорти м`яса та риби;
• сирі овочі та фрукти;
• міцні м`ясні бульйони;
• копчені, солоні, консервовані продукти;
• солодощі;
• молочні продукти з високим вмістом жиру, у тому числі незбиране молоко;
• круп`яні та хлібобулочні вироби;
• дешеві корми класу мас-маркет.

При виборі промислового корму необхідно уникати присутності у складі кукурудзи.

Дотримання графіка дегельмінтизації та вакцинації вихованця.

Запалення підшлункової залози – важка незворотня патологія, що характеризується порушенням ферментативної функції органу. Особливо небезпечна для життя вихованця гостра форма захворювання. Прихована симптоматика хронічної течії ускладнює ранню діагностику.

Крім УЗД органу для встановлення діагнозу застосовуються спеціальні лабораторні методи дослідження. У терапії недуги чільне місце займає дієта, виявлення та ліквідація причини запалення, симптоматичне лікування.