Вірус імунодефіциту кішок: симптоми та лікування

Наш організм мало чим відрізняється від котячого. І, якщо у них виникає збій у роботі імунної системи, це сильно послаблює їх захист, що дає можливість проникнути в організм тварини різним вірусам і викликати серйозні і не дуже захворювання. Вірусний імунодефіцит є одним з небезпечних станів, який може виникнути у кішок, причому це захворювання має аналогічний механізм перебігу, що й у людини.

Що таке вірусний імунодефіцит котів?

Вірус імунодефіциту кішок досить часто доводиться діагностувати у цих тварин. Однією з головних його рис є те, що його виникнення не залежить від конкретного регіону. Випадки зараження їм сьогодні відзначаються у різних точках нашої планети. Це захворювання має схожі симптоми, структуру, біохімічні зв`язки, як і в людського СНІДу.

Якщо після чергового візиту до ветеринара лікар повідомить вам, що у вашої улюблениці виявлений вірус імунодефіциту, то вам не варто турбуватися з приводу власної безпеки. Фахівці провели достатньо часу за вивченням механізму розвитку цього захворювання та з упевненістю говорять про те, що людина не може заразитися від кішки, у якої діагностовано ВІК. Вперше котячий вірус був виявлено ще наприкінці дев`яностих років XX століття в одному з американських розплідників, коли в ньому було зареєстровано надзвичайно велику кількість випадків зараження кішок незрозумілою хворобою.

На той момент у цьому притулку розводили американську короткошерстий породу. У процесі спостереження за хворими тваринами у них вдалося виявити ті ж симптоми, які відзначаються у людей із синдромом набутого імунодефіциту, спричиненого вірусом ВІЛ.

Фахівці з`ясували, що небезпечне захворювання у кішок було спровоковано особливим видом лентивірусу. Про мікроорганізми, що належать до цієї групи вірусів, було відомо, що вони можуть викликати захворювання, що відрізняються повільним перебігом. Примітно, що тварина протягом багатьох років може залишатися повністю здоровою і не мати яскраво виражених ознак нездужання.

Фахівцями доведено, що людина не може заразитись ВІК. Це тим, що котячий вірус, як і ВІЛ, має власну специфіку. Проникнути в організм тваринного вірус може через ранки укусів, оскільки цей вірус має максимальну концентрацію у слині інфікованих особин. Якщо інфекції вдасться проникнути в організм, то вона залишається в ньому назавжди і починає розвиватися, поступово поширюючись на нові ділянки.

На сьогоднішній день дати однозначну відповідь на питання, чи можна заразитися вірусом імунодефіциту від укусів кровососних, не можуть дати навіть фахівці. Котячий імунодефіцит може поширитися лише внаслідок безпосереднього контакту з жертвою. Пояснюється це непереносимістю вірусами висушування, а також прямого сонячного світла. Також вони легко гинуть, якщо потрапляють під дію дезінфікуючих засобів.

Враховуючи статистику захворюваності останніх років, можна говорити, що найчастіше вірус імунодефіциту виявляється у котів з більш агресивним характером, які часто беруть участь у бійках. В основному, це особи віком від 5 років і старше. Ще одна особливість, яку вдалося виявити фахівцям при дослідженні котячого вірусу - набагато вища ймовірність заразитися небезпечним інфекційним захворюванням у кішок, які проживають у розплідниках і надворі, ніж тварин, які у домашніх умовах.

Ще вірус імунодефіциту кішок може проникнути в організм внаслідок трансплацентарного зараження плода та проникнення в організм новонароджених кошенят через материнське молоко.

Ознаки імунодефіциту у котів

Вперше хвороба дається взнаки приблизно через місяць після проникнення інфекції. Про це можна судити з втоми тварини, що, звичайно ж, не викликає побоювань у власників. Як правило, цей симптом недостатньо виражений, тому власники залишають його поза увагою.

З часом симптом, що виник на початковій стадії, сходить нанівець, і в наступні роки вірус не демонструє особливої ​​активності. Але коли тварина досягає віку 5-7 років та виникають сприятливі умови у вигляді стресу, зниження імунітету, у тварини можна виявити ВІК зумовлені симптоми. Причому не завжди кішки гинуть саме через вірусний імунодефіцит. ВІК може тільки посилити перебіг основного захворювання, яке якраз і призводить до летального результату.

Симптоми

Якщо порівняти аналізоване захворювання кішок з людським СНІДом, можна виявити подібні ознаки. Якщо говорити про котячу форму імунодефіциту, то після того, як тварина починає хворіти, ВІК виявляє себе такими симптомами:

• порушення дихальної системи;
• захворювання очей (кон`юнктивіти, глаукоми)
• стоматити, гінгівіти;
• виснаження організму;
• збільшення лімфовузлів;
• недокрів`я;
• підвищення температури, гарячка;
• шкірні висипання у легкій формі;
• збої у роботі шлунково-кишкового тракту;
• збої у роботі центральної нервової системи (агресія чи депресія).

Оскільки з віком шкіра та імунітет тварини починають все гірше протистояти зовнішнім загрозам, підвищується ризик розвитку грибкових захворювань, вторинних інфекцій, які за наявності здорової імунної системи не мають жодного шансу проявити себе. Проведені кілька років тому дослідження допомогли встановити, що ВІК може викликати вірусну лейкемію. Але діагностувати одночасно ці хвороби доводиться дуже рідко, оскільки здебільшого лейкемією страждають кошенята та молоді особини, а вірус імунодефіциту в основному вражає тварин у віці старше 5 років.

Діагностика

Дуже важлива роль у лікуванні ВІК приділяється діагностиці. В її основі лежить проведення кількох досліджень. Обов`язковим є клінічний аналіз, але отримати з його допомогою інформацію можна лише через 10 тижнів. За допомогою первинного тесту можна встановити лише наявність антитіл. Якщо подібне дослідження дало позитивний результат, то призначається додаткове діагностичне обстеження – імуноблотинг.

Як лікувати СНІД у кішки?

Під час лікування ВІК у кішок переслідується ті ж цілі, що й у людей із симптомами ВІЛ:

• пригнічення симптомів вторинних інфекцій;
• запобігання переходу захворювання на більш небезпечну форму.

Для цього тварині призначають сильнодіючі антибіотики широкого спектру дії. Це дуже ефективний захід, доцільність використання якого підтверджена численними дослідженнями.

Щоб швидко придушити вторинні інфекції, тварині можуть бути призначені кортикостероїди. Але у цих препаратів є серйозний недолік - хоча вони і є дуже ефективними, але ефект, що досягається з їх допомогою, зберігається недовго. Через це залишається можливість, що після припинення їх використання у тварини може серйозно погіршитися самопочуття.

З метою придушення неприємних симптомів ветеринари часто призначають хворим тваринам противірусні препарати, призначені для хворих людей на СНІД. Але ефект вони дають лише при постійному застосуванні. Найкращі результати вони показують при використанні на ранніх стадіях захворювання. Якщо ж їх у певний момент скасувати, то незабаром симптоми хвороби повернуться і виявлять себе ще більшою силою.

Також ці препарати мають інший недолік - у них є безліч побічних ефектів. Так, відомі випадки, коли ці медикаменти викликали у тварин гепатит та анемію.

Догляд за твариною

Хоча фахівці досить давно вивчають це питання, досі їм не вдалося створити ефективні ліки проти вірусу імунодефіциту котів.

Якщо власник почув від ветеринара страшний діагноз, це не означає, що шанси тварини на одужання повністю втрачені. Кішки мають невисоку тривалість життя, яка в середньому становить 10 років. А цього часу замало для того, щоб вірус вразив повністю весь організм тварини.

Після підтвердження небезпечного діагнозу тварині необхідно забезпечити відповідний догляд, який припускає:

• ізоляцію та створення особливих умов, за яких ризик зараження іншими вірусами буде зведений до мінімуму;
• в рамках догляду за хворою твариною необхідно на постійній основі обробляти шерсть від кліщів та бліх;
• власнику хворої тварини необхідно регулярно проходити медичні огляди з метою своєчасного виявлення нових захворювань. Причому це необхідно робити не рідше одного разу на квартал.

Профілактичні заходи проти імунодефіциту

Насправді сьогодні є ліки, які можуть ефективно боротися із ВІК. Але вдаються до них лікарі в дуже поодиноких випадках, тому що ними проводилося дуже мало досліджень, які не дозволяють судити про те, чи ефективні вони в лікуванні всіх відомих вірусів.

Щоб обмежити поширення котячого вірусу, фахівці рекомендують контролювати їх популяцію та підвищувати якість догляду в розплідниках, домагаючись того, щоб кількість безпритульних особин не тільки не зростала, а й зменшувалась.

Слід забезпечити належні умови для тварин, які містяться в розплідниках. Особливо це стосується кошенят. Необхідно на регулярній основі проводити спеціальні заходи щодо підтримання чистоти. Якщо в закритих приміщеннях буде утримуватися більше допустимої кількості тварин, це може спровокувати спалах захворювання. Достатньо наявності в розпліднику лише однієї зараженої тварини, щоб суттєво виріс ризик інфікування здорових особин, з якими постійно контактує хвора кішка.

Відсутність належних умов та тіснота є хорошими передумовами для того, щоб тварини частіше вступали у бійки, кусали один одного та демонстрували агресію. Якщо так станеться, що одна з тварин буде укушена, це створює реальну небезпеку його зараження ВІК.

Часто власникам, які вперше опиняються в такій ситуації, стає складно прийняти правильне рішення. Не знаючи, чи може передаватися вірус людям, вони можуть навіть погодитись на евтаназію для свого вихованця. Проте ветеринари не радять так чинити. У той же час власникам потрібно розуміти, що залишаючи в будинку інфіковану тварину, вони наражають на великий ризик та інших тварин, які утримуються в будинку. Щоб мінімізувати подібний ризик, необхідно ізолювати хвору тварину і піддати її стерилізації. Це допоможе уникнути поширення інфекції.

Висновок

Кішки, як і людина, можуть іноді уражатися різними хворобами. Деякі з них виліковні, а інші вимагають уваги спеціаліста та особливого догляду за твариною. Одним із таких патологічних станів є вірус імунодефіциту кішок. За багатьма особливостями він дуже схожий із поширеним у людей інфекційним захворюванням на СНІД. Так, відомо, що котячий вірус може передаватися лише тваринам. І щодо таких тварин необхідно використати аналогічний підхід, що і до людей.

Крім того, що необхідно створити для них сприятливі умови, в яких симптоми захворювання найменше проявлятимуть себе, необхідно виключити або звести до мінімуму ймовірність поширення небезпечної інфекції. А це можливо зробити лише за участю ветеринара, який зможе дати цінні рекомендації власнику з урахуванням поточного стану хворої тварини.