Захворювання на парапроктит до собак: що варто знати господарю

Парапроктит у собак - це запалення синусів (порожнин з пахучим вмістом), розташованих навколо заднього проходу. Його викликає інфекція та застійні процеси (запор, низька рухова активність), зниження імунного захисту. Ознаки: собака третьиться анусом об підлогу, не виляє хвостом, облизує та викушує анальний отвір.

Парапроктит небезпечний ускладненнями: зараження крові, рубці, що порушують спорожнення кишечника, перехід в пухлину при тривалому запаленні. Лікування проводиться за допомогою препаратів (свічки з Іхтіолом, уколи Циклоспорину, Амоксициліну) або оперативним способом.

Попередити парапроктит можна шляхом виключення грубої їжі та кісток, різноманітності раціону (відмова від високого вмісту білка), лікувальними кормами (наприклад, Роял канін гастро інтестинал), щоденними тривалими прогулянками на свіжому повітрі.

Парапроктит у собак: що це, механізм розвитку

Парапроктит у собак – це запалення навколо прямої кишки. Воно зачіпає порожнини (паранальні синуси), які накопичують пахучі речовини та спорожняються під час випорожнень. Заліза, що виробляють вміст синусів, потрібні для:

• ідентифікації тварини іншими собаками (при зустрічі вони винюхують один одного саме в області заднього проходу);
• відлякування ворогів;
• позначення своєї території;
• залучення протилежної статі;
• змащування анального отвору при дефекації.

Збудником захворювання найчастіше стає кишкова паличка, оскільки параанальні синуси контактують із вмістом кишечника. Вона в нормі є у просвіті товстої кишки, а при порушенні мікрофлори або падіння опірності стає патогенною, тобто викликає запалення. Такий варіант називається колібактеріозом.

Парапроктит залежно від виду бактерій також буває:

• стафілококовим,
• стрептококовим,
• протейним,
• клостридіальним,
• змішаним.

Породна схильність

Найчастіше парапроктит знаходять у німецьких вівчарок, що пов`язано з особливостями їх імунної реакції. Схильні до хвороби також:

• коллі,
• лабрадори,
• спанієлі,
• ірландські сеттери,
• бульдоги,
• англійські вівчарки.

Чим небезпечне захворювання

Парапроктит небезпечний тим, що:

• вкрай рідко усувається повністю через постійне травмування синусів калом, довго відбувається загоєння;
• найчастіше гостра форма перетворюється на хронічну з постійними загостреннями;
• при запущеному захворюванні виникають нориці (хід для виходу гною), вони можуть відкриватися в пряму кишку або на шкіру, що довго не затягуються;
• дома запалення утворюється груба рубцева тканина, вона заважає спорожненню кишечника;
• без лікування мікроби можуть проникати у кров, викликаючи її зараження (сепсис) зі смертельним наслідком;
• тривале хронічне запалення може стати причиною розвитку пухлинного процесу.

Нерідко господар виявляє незвичайну поведінку собаки - їздить задом по підлозі або полює за хвостом, раптово схоплюється при сидінні або третьою спиною об предмети. При погладжуванні поблизу задніх лап тварина стає агресивною.

Діагностика парапроктиту

Ветеринар встановлює діагноз шляхом зовнішнього огляду та ректального дослідження (вводить палець у пряму кишку) за такими ознаками:

• збільшення анальних мішків (більш типово двостороннє, тоді як ураження лише з одного боку підозріло щодо пухлини або гнійника);
• шкіра почервоніла, мокнуча;
• до розкриття нагноєння є набряклість, синюшність, а після формування свища є отвір з кров`яним або гнійним відокремленим.

Для виключення пухлинного процесу беруть біопсію. Щоб виявити збудник та правильно підібрати лікування, роблять посів мазків.

Дивіться у цьому відео про симптоми та діагностику парапроктиту у собак:

При недостатній ефективності до лікування додають антибіотики (Амоксицилін), цитостатики (Циклоспорин). Терапія при запаленні середньої тяжкості та тяжкому може тривати до 2 місяців.

Очищення та дезінфекція

При закупорці синусів важливо очистити їх від надлишків вмісту. Для цього на ранній стадії захворювання призначають щотижневе спорожнення. Цю процедуру проводить лікар і після очищення промиває анальну зону дезінфікуючими розчинами (Хлоргексидин, Мірамістін, Фурацилін).

Скільки живуть собаки з діагнозом парапроктит

При діагнозі парапроктит собаки живуть не менше, ніж здорові тварини, за умови раннього виявлення, повного курсу терапії та регулярного спостереження ветеринара надалі. Несприятливий прогноз буває лише при запущеному тривалому процесі або розвитку ускладнень у разі відмови від лікування.

Заходи профілактики

Найефективнішим методом профілактики вважається очищення параанальних залоз. Також важливо:

• робити тривалі прогулянки, давати вихованцю регулярні фізичні навантаження;
• виключити грубу їжу з раціону під забороною кістки;
• додавати вітамінні та мінеральні комплекси в їжу, корисні запарені житні висівки;
• стежити за спорожненням кишечника, звертатися до лікаря при запорах чи проносах.