Як розмножуються риби: особливості та способи

Життя риб досить дивне і різноманітне. Деякі їх види розмножуються, кидаючи ікру. При цьому існує безліч способів такого розмноження. В одних випадках ікринки розвиваються без запліднення їх самцем, в інших - запліднення необхідно. Також існують живородні види особин. Риби можуть розмножуватися за різних умов та різними методами. З`явившись на світ, маленькі дитинчати по-різному підготовлені до самостійного життя. Отже, як розмножуються риби?

Особливості розмноження риб

«Як розмножуються риби?» — питання, на яке неможливо дати однозначної відповіді. Всі види риб розмножуються різними способами та у різному віці. У більшості випадків розмноження відбувається статевим способом. Проте, деяким видам властиві партеногенез та гіногенез – способи розмноження без запліднення самцем.

Що таке партеногенез та гіногенез?

Партеногенез є одним із способів розмноження, при якому запліднення самцем не потрібно. Ікринки розвиваються до моменту дроблення, після чого, сусідуючи в нерестових пагорбах із заплідненими икринками, починають свій розвиток у такий спосіб. Тільки з повністю розвинених ікринок з`являються мальки. При такому способі рибам вдається зберегти всю кладку яєць, не допускаючи загнивання ікринок. Партеногенез розмножуються наступні види особин:

• оселедець;
• осетрові;
• лососеві;
• коропові та деякі інші види.

Варто відзначити, що більшість ікринок, розвиваючись партеногенезом, все ж таки гинуть, лише невелика частина доживає до стадії вилуплення. Лише у ісиккульського чебачка такий спосіб розмноження призводить до появи великої кількості життєздатного потомства.

Гіногенез є метод народження мальків без запліднення їх самцями цієї особи. При такому способі народжуються мальки лише жіночих особин. Запліднення ікринок відбувається за рахунок сперматозоїдів самців інших видів риб, які проникають в ікринку, перебуваючи поблизу. Після того, як запліднення відбулося, ікринка починає свій розвиток.

Статевий спосіб розмноження

Як правило, багато видів риб є одностатевими. Однак, серед таких особин зустрічаються види, які називають гермафродитами. Гермафродити – це особини, здатні розвивати як ікру, так і сперматозоїди. Хоча такі особини не можуть виробляти самозапліднення своїх ікринок, оскільки їхні статеві продукти (ікринки або сперматозоїди) дозрівають не в один час, а по черзі. Наприклад, червоний пагел протягом життя здатний міняти стать: молоді особи пагела, як правило, самки, у міру дорослішання риби яєчники змінюються на сім`яники.

Така здатність - гермафродитизм, властива також оселедцевим, лососевим, короповим, окуневим видам.

Запліднення ікринок також відбувається у різний спосіб:

• внутрішнім;
• зовнішнім.

Більшість видів риб розмножуються зовнішнім способом запліднення, у якому яйця запліднюються, перебуваючи у питній воді. Внутрішнім способом розмножуються, як правило, хрящові, хоча такий вид збільшення популяції характерний і для костистих (морський окунь, бельдюга) та карпозубоподібних (мечоносці, гуппі, гамбузія) видів особин.

Залежно від розвитку ікринок, всі види риб умовно розрізняють за такими категоріями:

• живородячих;
• яйцеживородним;
• яйцекладним.

Яйцекладний спосіб розвитку є найбільш поширеним і є відкладенням ікринок (яєць) безпосередньо у воду. При яйцеживородному способі, запліднені ікринки прикріплюються до заднього відділу яйцевода самки і там продовжують розвиток до народження мальків. Одним словом, у момент вимету ікринка розривається і народжуються мальки.

Яйцеживородний спосіб розмноження застосовується до більшості хрящових видів риб: катрану, білої акулі, лисячої акулі, пілоносу та іншим. Деякі види, наприклад, скат-хвостокол, на стінках заднього відділу яйцевода, що виконує роль матки, мають спеціальні вирости, завдяки яким вони можуть годувати своїх дитинчат живильною рідиною.

Живородний спосіб полягає в утворенні у самки в задньому відділі яйцеводи структури, що нагадує плаценту ссавців. Вона необхідна для того, щоб мати могла годувати ембріона поживними речовинами. Живонародження притаманне деяким видам глибоководних акул.

Головною перевагою яйцеживородного і живородного способів полягає в досягненні найбільшого виживання дитинчат, завдяки внутрішньоутробному розвитку.

За характером розмноження всі риби поділяються на такі групи:

• моноциклічні;
• поліциклічні.

Моноциклічним видам характерне єдине розмноження протягом життя. При одноразовому ікрометанні всі ікринки особи можуть загинути. Річкового вугра, тихоокеанську лосось, річкову міногу, байкальську голом`янку та інших риб називають моноциклічними, завдяки одиничній кратності розмноження.

Проте, більшість видів розмножуються кілька разів протягом свого існування, тому вони відносяться до поліциклічних осіб.

Наступ статевої зрілості

Вік статевого дозрівання у всіх видів особин також різний. При цьому проміжок від раннього до пізнього статевого дозрівання у риб значний. Так, дрібні види особин, такі як гамбузія та інші можуть досягти статевого дозрівання вже через 1 - 2 місяці після народження. Осетрові, у свою чергу, досягають статевої зрілості лише у 15 - 30 років.

Риби з коротким життєвим циклом розвиваються швидше, відповідно раніше досягають статевої зрілості. У особин з більш тривалим життєвим циклом статеве дозрівання настає набагато пізніше. У атлантичної тріски, наприклад, статева зрілість настає у 8 - 9 років. Морський окунь дозріває лише ближче до 15 років.

Але на вік статевої зрілості особи впливає не тільки життєвий цикл та видова приналежність. Велику роль для віку дозрівання відіграють умови проживання риб та їх харчування. Чим краще і рясніша особина харчується, тим швидше вона досягає необхідних розмірів, а значить, швидше настає її статева зрілість. Самці більшості видів риб швидше за самок досягають статевої зрілості.

Велике значення на швидкість статевого розвитку риб надають кліматичні особливості їх існування. Так, наприклад, лящі, що мешкають в Аральських морях, дозрівають ближче до 3 років, у Північному Каспії - ближче до 6, а особини, що заселяють Середню Волгу, досягають статевої зрілості в семирічному віці.