Гастроентерит у собак: симптоми та лікування

Травні захворювання часто зустрічаються серед свійських тварин. Особливо це стосується чотириногих вихованців, які підбирають їжу із землі. Найпоширенішими вважаються хвороби, спричинені паразитами, рідше зустрічається гастроентерит. У собак ця патологія протікає у тяжкій формі, тому важливо її розпізнати на початковому етапі. У статті розглядаються симптоматика та прогресивні методи терапії цієї недуги.

Проникаючи в слизові, білковий ексудат сприяє стрімкому зростанню шкідливих мікроорганізмів. Інтоксикація організму, що виникає внаслідок дії продуктів життєдіяльності бактерій, провокує погіршення роботи серця, нирок та печінки.

Найбільше патології схильні представники компактних порід чихуахуа, пінчери, тойтер`єри. У групі ризику перебувають молоді особи. У вікових тварин недуга зустрічається рідше.

Причини виникнення

Крім природної та вікової схильності, захворювання розвивається в результаті різних наступних факторів.

Таблиця. Причини виникнення гастроентериту

Низькоякісний кормПохибки в системі харчування, підібрана із землі їжа, регулярне перевищення норм годівлі та нестача поживних елементів сприяють утворенню реакцій бродіння в органах травної системи. В результаті ушкоджуються слизові оболонки, потім розвивається гастроентерит Інфекції вірусної етіологіїВплив інфекційних агентів призводить до розвитку парвовірусної та коронавірусної різновидів хворобиОтруєнняХарчові та хімічні отруєння сприяють виникненню запальних процесів в органах шлунково-кишкового трактуГлистні інвазіїПаразити негативно впливають на слизові. Це викликано як фізичним впливом гельмінтів на оболонки, так і токсичними речовинами, що утворюються в процесі їхньої життєдіяльностіХронічна інтоксикаціяХарактерна при патологіях печінки та нирок, а також при розвитку онкологічних захворювань. Одним із наслідків цих захворювань є прояв симптоматики гастроентеритуВживання медикаментозних засобівПісля курсу нестероїдних протизапальних засобів або цитостатиків можуть виникнути деформації слизової оболонки шлунка

При перекручуванні кишечника утворюється вторинна форма патології.

Види гастроентериту

Виділяють первинний та вторинний, гострий та хронічний види патології. За особливостями клінічної картини класифікують такі різновиди недуги:

• травматичний;
• дифтеритичний;
• змішаний;
• гнійний;
• медикаментозний;
• геморагічний;
• крупозний;
• слизово-мембранозний;
• парвовірусний;
• коронавірусний.

Парвовірусний гастроентерит

Небезпечна патологія інфекційної етіології, відкрита порівняно недавно. Джерелом зараження вважаються калові та блювотні маси особи, що захворіла. Збудник патології - стійкий вірус, що гине лише у кип`яченій воді.

Найбільш чутливі до захворювання малюки до 1 року та вікові тварини.

Статистики одужання серед дорослих тварин. Однак інфіковані цуценята в більшості випадків гинуть або продовжують жити з тяжкими ускладненнями з боку органів травлення.

Коронавірусний гастроентерит

Висококонтагіозна патологія, що супроводжується геморагічним запаленням органів шлунково-кишкового тракту та дегідратацією. Передається від інфікованого вихованця до здорового.

Протікає у прихованій та гострій різновидах:

1. Гостра. Зустрічається переважно у молодняку. До смертельного результату призводить протягом 3 днів. Головні симптоми - вкраплення крові у фекаліях і блювання, що безперервно.
2. Прихована. Симптоматика слабко виражена. Відзначається млявість та підвищення температури тіла.

Патологія характерна для тварин зі зниженим імунітетом.

Симптоматика хвороби

Недуга розвивається стрімко. Прояви відрізняються залежно від різновиду хвороби. Переважно спостерігаються такі симптоми:

1. Блювота. Виникає відразу після годування. У занедбаних формах патології може тривати до кількох годин. Спазми призводять до пошкоджень стінок шлунка та стравоходу. З рота з`являється гнильний запах.
2. Пронос. Кал за структурою від слабо оформленого до рідкого. Супроводжується сильним газоутворенням та судомами.
3. Больовий синдром. Виражений слабо. Живіт щільний, напружений. Запальний процес супроводжується бурчанням у черевній порожнині.
4. Втрата апетиту. Тварин або повністю відмовляється від їжі, або їсть менше звичної норми.
5. Пригнічений стан. Знижується загальний тонус організму.
   

   При цьому захворюванні собака стає млявою та апатичною

6. Зменшення маси тіла. Внаслідок зниження потреби в їжі вихованець худне. Погане вироблення ферментів призводить до неякісного засвоєння продуктів, що також негативно відбивається на вазі тварини.
7. Температура. Збільшується, але при прогресуванні патології різко знижується.
8. Дегідратація. Зневоднення організму спричинене втратою води, що виходить під час блювоти або при розладі випорожнення. Небезпека становить не тільки витік рідини, а й електролітів. Без відповідного лікування ці процеси призводять до гіповолемічного шоку.

Вкраплення слизу і крові в стільці сигналізують про зосередження патологічного процесу в прямому відділі кишечника, рідкі фекалії коричневого кольору - про патології, що проходять у тонкому кишечнику.

Діагностика захворювання

Хвороба діагностується на підставі комплексного обстеження вихованця. Під час огляду тварини ветеринар використовує такі методи обстеження:

1. Збір анамнезу. Зміни в раціоні, місця вигулу тварини, проведені вакцинації - будь-яка інформація може пролити світло на причини виникнення патології.
2. Клінічний огляд. Лікар проводить пальпацію, аускультацію, термометрію та робить висновок про стан здоров`я собаки.
3. Аналізи крові та калу. Останнє дослідження вважається найбільш змістовним. Воно дає можливість проаналізувати процеси травлення та виявити присутність паразитів.
   

   Аналіз калу є найбільш інформативним діагностичним методом

4. Тест на вірусні інфекції. При підозрі на коронавірус або парвовірус задіють метод ПЛР.
5. УЗД черевної порожнини. Дозволяє вивчити фізіологію стінок шлунка, кишечника, виявити ступінь патологічного процесу та вивчити перистальтику. Інформативність, малоінвазивність та безболісність зумовили його популярність у ветеринарній практиці.
   

   Підготовка до УЗД

6. Рентгенографія. До цього обстеження вдаються при підозрі на кишкову непрохідність внаслідок влучення в орган стороннього предмета. Процедура небезпечна для тварини, оскільки вимагає введення контрастної речовини. Цей елемент дозволяє візуалізувати сторонні тіла у кишечнику.
7. Гастроскопія. Є уточнюючим способом візуальної діагностики. Під час цієї маніпуляції можливе вилучення сторонніх предметів без оперативного втручання. Також надається взяття тканин для проведення гістологічного дослідження.

Лікування гастроентериту

Боротьба з патологією спрямована на усунення першопричини та симптоматичну терапію, що нівелює системні збої в травному процесі.

Усунення провокуючого фактора обумовлено етіологією захворювання:

1. Вірус. Вихованцю призначають противірусні медикаменти та імуностимулятори, що допомагають імунній системі боротися з інфекцією.
2. Глистні інвазії. Антигельмінтні та антипротозойні засоби.
3. Отруєння. Промивання шлунка та застосування антидотів у разі впливу на організм хімікатів та отрут.
4. Присутність стороннього предмета. Вилучення стороннього тіла гастроскопом або під час розтину кишечника. У поодиноких випадках травмуючі об`єкти виходять природним шляхом після вживання вазелінової олії.
5. Хронічні патології внутрішніх органів. Хвороби нирок та печінки негативно відбиваються на травній системі. Терапія основної хвороби сприяє зникненню симптоматики, властивої гастроентериту.
6. Прийом медикаментозних засобів. Якщо недуга спровокована дією лікарського препарату, її замінюють аналогом або знижують концентрацію активної речовини. Якщо немає можливості відміни таких ліків, додатково призначають гастропротектори.

Паралельно проводять комплексне симптоматичне лікування. Під цим різновидом терапії мають на увазі методи лікування, що сприяють усуванню неприємних симптомів. Ґрунтуючись на присутніх проявах, лікар прописує одну або кілька груп лікарських препаратів. Очисні клізми призначаються за будь-якого різновиду патології. Вони допомагають вивести застійні фекалії, знижують м`язовий тонус і зменшують больовий синдром.

Використовувані групи препаратів:

1. Антимікробні. «Фталазол», «Бісептол», «Фурацилін», препарати тетрациклінового та пеніцилінового ряду. Для виведення шкідливих мікроорганізмів прописують «Цифран» та «Левоміцетин».
2. Адсорбенти. «Поліфепан» та активоване вугілля.
3. Обволікаючі. Настій насіння льону та «Фосфалюгель».
4. Ферментовмісні. «Мезим» та «Фестал».
5. Вітаміни. "Гелакан бейбі", "Канвіт юніор" та Excel Multi Vitamin Senior 8 in1.
6. Знеболюючі. "Но-шпа", "Белластезін", "Бесалол".
7. В`яжучі. «Вісмут», «Танін», відвар череди.
8. Антигістамінні. «Супрастин» та «Діазолін».

На підставі діагностичних даних лікар підбирає необхідні препарати та дозування.

Боротьба з дегідратацією

Під час харчових розладів відзначається сильне зневоднення організму. Якщо своєчасно не вжити відповідних заходів, тварина може загинути.

При гострій дегідратації рекомендують введення через пряму кишку розчину Рінгера. Якщо вихованець відмовляється їсти, допустимо вливання м`ясного бульйону та рисового відвару. Також застосовують крапельниці, що містять електролітні та вітамінні розчини.

Крім медикаментозних препаратів можна відшкодувати втрату рідини, приготувавши засіб самостійно. Для цього знадобляться такі компоненти:

• 1 л питної води;
• 20 г цукру;
• 3,5 г кухонної солі;
• 1,5 г хлориду калію;
• 2,5 г харчової соди.

Розчин випаюють тварині з розрахунку 40 мл на 1 кг ваги. Вливання роблять до нормалізації випорожнення.

Прогноз хвороби

Імовірність повного лікування зумовлена ​​своєчасним виявленням патології. Чим раніше була діагностована недуга, тим вищі шанси на сприятливий результат. Пізно розпочате лікування може призвести до смерті.

Гастроентерити вірусної етіології успішно запобігають спеціально розробленій вакцині. Періодичність вакцинації – 1 раз на рік.

Дієтичне харчування

Медикаментозну терапію слід проводити паралельно з лікувальною дієтою. Вона дозволить зменшити навантаження на уражені органи та стабілізує процеси травлення. Періодичність годівлі - 5 разів на день.

Основні правила:

1 день. Будь-яка їжа виключена, тільки питна вода. Можливе випаювання регідраційним розчином.

2 день. М`ясний бульйон та відвари лляного насіння.

3 день. Декілька варених або сирих яєць. Цей продукт дають вихованцю до повного одужання. Перед згодовуванням слід врахувати можливість непереносимості білка.

4 день. Рисова каша.

5 день. Крім каш і яєць, у схему харчування підключають кисломолочну продукцію - знежирений кефір і кисле молоко.

Через 1 тиждень можна збагатити раціон перетертими вареними овочами. Повернення до стандартної схеми живлення можливе на 10 день.

Протягом 1 місяця не слід давати вихованцю сирі овочі, кістки та бобові. Також необхідно простежити, щоб під час вигулу тварина не харчувалася травою. Це чревато рецидивом патології.

Під час лікування собаку необхідно регулярно обстежувати у ветеринара. Це дозволить своєчасно виявити можливі ускладнення травної або серцево-судинних систем.

Профілактика захворювання

Щоб запобігти розвитку патології, власник собаки повинен дотримуватися низки профілактичних заходів:

• регулярно проводити антипаразитарні чищення, зовнішні та внутрішні;
• не залишати собаку без нагляду під час ігор із невеликими предметами;
• дотримуватись графіка вакцинації;
• забезпечити тварину збалансованим раціоном;
• не допускати поїдання продуктів із землі.

Незважаючи на тяжкість клінічних проявів, при грамотно підібраному лікуванні та дотриманні дієтичного режиму харчування велика ймовірність успішного лікування тварини.

Відео — Гастроентерит у собак: симптоми та лікування