Є підозра про ниркову недостатність у собак: ознаки та варіанти терапії хворого

Складна функція виділення нирок відносить практично будь-яку патологію парного органу в розряд важких і небезпечних для життя вихованця. Неможливість або утруднення виведення з крові організму токсичних речовин призводять до самоотруєння. Ниркова недостатність є не окремою хворобою, а цілим комплексом симптомів. У ветеринарній практиці розрізняють гостру та хронічну форму недуги.

Причини розвитку ниркової недостатності

Ниркова недостатність у собак має множинну етіологію. Ветеринарні фахівці, ґрунтуючись на багаторічній терапевтичній практиці, виділяють такі основні причини виникнення ренальної патології:

• Спадкові захворювання. Генетично обумовлені аномалії у розвитку та функціонуванні нефронів є частою причиною розвитку ниркової недуги у молодих тварин. Так, при амілоїдозі відбувається порушення азотистого обміну та акумуляція білкових структур у тканинах нирок. Генетично обумовлений полікістоз супроводжується утворенням патологічних порожнин з рідиною, що призводить до порушення функції органу.
• Інфекційні фактори. Такі заразні хвороби, як лептоспіроз, вірусний гепатит, чума м`ясоїдний, вірусний ентерит, можуть супроводжуватися впровадженням патогенних мікроорганізмів у ренальні тканини, що супроводжується випаданням органу з фізіологічної функції.
• Кровепаразитарні інфекції. Мікоплазми, що викликають у собак гемобартонельоз, збудники піроплазмозу спричиняють глибокі пошкодження тканини нирок.

Рекомендуємо прочитати про перитоніті у собак. Ви дізнаєтеся про причини розвитку перитоніту, його ознаки та симптоми у собак, діагностику, лікування, догляд за вихованцем після операції.
А тут докладніше про холецистит у собак.

Стадії перебігу захворювання

У ветеринарній практиці синдром ниркової недостатності розвивається за такими стадіями:

• Латентна. У цю фазу явних клінічних ознак власник, як правило, не спостерігає. У поодиноких випадках виявляється загальна слабкість, підвищена стомлюваність, млявість. Клінічні дослідження сечі та крові, проведені у цю фазу, можуть виявити характерні зміни параметрів при основній патології.
• Фаза компенсованої недостатності. Стадія характеризується клінічним проявом проблем із системою виділення. Власник спостерігає підвищену спрагу у собаки та часте сечовипускання. На цей момент відбувається загибель 50 - 55% нефронів. Рівень сечовини у крові може досягати 20 ммоль/л, показник креатиніну – 200 мкмоль/л.
• Стадія декомпенсованої недостатності. Кількість виведених з ладу структурно-функціональних одиниць нирок досягає 80%. У тварини спостерігаються не тільки проблеми з сечовипусканням, а й загальні симптоми: погіршення апетиту, блювання, запори, втрата ваги. В аналізах крові реєструють стійке підвищення сечовини та креатиніну, що свідчить про серйозне порушення обміну білка в організмі.
• Термінальна. У цю стадію здатність нефронів фільтрувати кров знижується до мінімуму. Коефіцієнт функції нирок знижується до 15%, тобто смерть нефронів становить 85%. У крові різко порушується електролітний баланс, розвивається уремічна інтоксикація. У тварини відзначається ураження органів дихання, серцево-судинної та нервової систем. Патологічні процеси на цій стадії нефропатології мають незворотний характер.

• Нудота, блювання, що часто повторюється.
• Видимі слизові оболонки анемічні.
• У хворої тварини спостерігаються набряки в області підгрудка, передніх та задніх кінцівок, в області живота.
• Ознаки зневоднення: сухість шкірних покривів, тьмяна шерсть, в`язка слина, захід очного яблука.
• Порушення азотистого обміну призводить до неприємного аміачного запаху з ротової порожнини.
• У ряді випадків у собак відзначається порушення травлення у вигляді діареї.
• Температура тіла, як правило, трохи знижена. У собаки відзначається порушення серцевого ритму.

У термінальну фазу власник спостерігає неврологічні порушення, судоми, дезорієнтацію у просторі, шоковий стан та кому.

Методи діагностики

Збір анамнезу дозволяє ветеринарному лікарю запідозрити розвиток ниркової недостатності після перенесеного інфекційного або незаразного захворювання системи виділення. У ході клінічного огляду можуть бути виявлені набряки, явища зневоднення, ознаки серцевої недостатності. Важливою діагностичною складовою є лабораторний аналіз крові та сечі.

Підвищення сечовини та креатиніну свідчить про серйозне порушення фільтруючої здатності нефронів та порушення азотистого обміну в організмі вихованця.

У нормі показник сечовини у собак становить 3,5 – 9,2 ммоль/л, а концентрація креатиніну – 26 – 120 мкмоль/л. При помірній нирковій недостатності показник сечовини у крові хворої тварини досягає 28 ммоль/л, а термінальну фазу – 50 і вище.

Концентрація креатиніну у стадії компенсованої недостатності підвищується до 400 мкмоль/л, у термінальній – 600 мкмоль/л. Такі високі значення свідчать про повне припинення фільтраційної функції нирок, отруєння організму азотистими продуктами обміну та означають летальний кінець для вихованця.

Лікування чотирилапого друга

У ветеринарній практиці не існує принципової відмінності тактики лікування гострої та хронічної ниркової недостатності. В обох випадках застосовуються однакові схеми лікування. При гострій формі терапія спрямована на ліквідацію фактору, що провокує. При розвитку хронічної недостатності терапевтичні сили носять компенсаторний характер і спрямовані на покращення якості життя вихованця та його продовження.

Зразкова схема лікування, яка призначається хворій тварині, така:

• Інфузійна терапія з метою усунення явищ зневоднення та нормалізації електролітного та кислотно-лужного балансу. Внутрішньовенні крапельниці допомагають знизити навантаження на нирки, сприяють детоксикації організму. З цією метою застосовують фізіологічні розчини, розчин Рінгера, Поліглюкіна, Реоглюмана, Реосорбілакту і т.п.д.
• Нормалізація процесу сечовиведення. Хворому собаці прописують діуретики: Фурасемід, Маннітол, Леспенефріл. У деяких випадках ветеринарний лікар застосовує механічне відведення урини за допомогою установки катетера.
• При явищах гнійної інфекції хворому собаці призначаються антибактеріальні засоби цефалоспоринового ряду.
• Сильне блювання купують протиблювотними засобами, наприклад, Церукалом, Папаверіном, Ентеросгелем.
• За високих показників фосфору в крові необхідно його зв`язати. З цією метою застосовується Алмагель, Маалокс, Алюдрокс. Хороший ефект відмічений при використанні для зв`язування фосфору та збільшення кальцію у крові калію ацетату.
• Наявність симптомів анемії усувають за допомогою вітаміну В12, Ферроглюкіна, Урсоферана.
• При нирковій недостатності страждає і серце. Для нормалізації роботи міокарда хворому собаці призначають Кордіамін, Рибоксин, Кокарбоксилазу.
• Якщо недуга обумовлена ​​аутоімунними процесами в нирках, у ветеринарній практиці успішно застосовується системна глюкокортикоїдна терапія.

Дієтичне харчування при патології

Лікувальна дієта при нирковій недостатності відрізняється мінімальним вмістом білка. Основну частину раціону хворого вихованця повинні становити жири та вуглеводи. Продукти повинні містити мінімальну кількість фосфору, сіль виключається повністю. Ветеринарні фахівці, як правило, рекомендують на час лікування перевести вихованця на лікувальні корми, спеціально розроблені при проблемах із видільною системою.

Рекомендуємо прочитати про пухлини молочної залози у собак. Ви дізнаєтеся про причини появи новоутворення, види пухлини молочної залози, симптоми, методи діагностики, лікування.
А тут докладніше про лікування гриж у собак.

Ниркова недостатність у собак – важка патологія системи виділення, що супроводжується порушенням азотистого обміну та функцій інших органів. Обережний прогноз ветеринарні фахівці дають у разі розвитку хронічної форми недуги. Лікування спрямоване на детоксикацію організму, відновлення фільтруючої здатності нирок, призначення симптоматичної терапії. У ряді випадків призначається довічна лікувальна дієта.

Корисне відео

Про дієту при хронічній нирковій недостатності дивіться у цьому відео: