Симптоми нецукрового діабету у собак та методи лікування

• Абсолютний дефіцит АДГ утворюється в тому випадку, коли існує порушення його вироблення гіпоталамусом. Нецукровий діабет у цьому випадку зветься центральним.
• При відносному дефіциті задній відділ гіпофіза виробляє достатню кількість АДГ, але ниркові рецептори не чутливі до його дії. В результаті, нирки втрачають можливість концентрувати сечу. Вся рідина, що надходить в організм, не живить його тканини, а виводиться назовні. Тварина може багато пити, але небезпека зневоднення не зникає.

Класифікація видів та причини хвороби

Нецукровий діабет має кілька різновидів, характерних для абсолютного або відносного дефіциту АДГ.

Центральний нецукровий діабет

Причини виникнення центрального діабету не наступні:

• патології гіпоталамусу, що призводять до порушень секреції гормону АДГ;
• порушення процесу виділення гормону в кров`яне русло.

Крім того, центральна форма хвороби поділяється на ідіопатичну або симптоматичну:

• Ідіопатичний вид недуги найчастіше має спадковий характер та характеризується вродженим порушенням синтезу АДГ. Причиною ідіопатичної форми хвороби може бути вроджена аутоімунна реакція організму на клітини гіпоталамуса, які продукують АДГ.
• Симптоматичний нецукровий діабет може виникнути як наслідок іншого серйозного захворювання, що веде до деструкції відділів головного мозку, які відповідають за синтез АДГ. Захворювання може мати вроджений характер (мутація гена, який відповідає за синтез антидіуретичного гормону) та набутий характер (черепно-мозкові травми, пухлинні захворювання мозку, енцефаліт, собача чумка).

Порушення вироблення гормону АДГ, функцією якого є регулювання водно-сольового обміну, веде до порушення цього балансу в організмі. Розладнаний водно-сольовий обмін позбавляє нирки здатності концентрувати сечу, що призводить до підвищеного її виділення, непомірної спраги та зневоднення організму.

Нирковий діабет

При нецукровому діабеті нефрогенного характеру порушено сприйняття гормону рецепторами нефротичних канальців. Канальцеві рецептори повинні активізуватися під дією гормону АДГ і здійснювати реабсорбцію (зворотне захоплення) рідини, що надходить у нирки. Але, внаслідок анатомічної неповноцінності нефронів, уродженої чи набутої нечутливості рецепторів, ця функція порушена.

Причиною нефрогенної форми є захворювання видільної системи різної етіології – інфекційні патології, нефрози. Ризик захворіти у собаки збільшується, якщо робота нирок порушувалася внаслідок численних отруєнь, інтоксикацій, зловживання сечогінними засобами, тяжких навантажень.

Симптоми патології

У собак симптоми захворювання зазвичай наростають поступово. Існує три основні ознаки нецукрового діабету:

• поліурія - великий обсяг сечі, що виділяється;
• полідипсія - великий обсяг споживаної води;
• поллакіурія - часті позиви на сечовипускання.

Ступінь абсолютної або відносної нестачі АДГ визначає, наскільки виражені дані ознаки.

Існують і ще деякі особливості фізичного стану, за якими можна діагностувати хворобу:

• Інтоксикація, зниження температури тіла, хвороби суглобів виникають через гіпофункцію нирок.
• Зневоднення організму свідчить про недостатнє поповнення дефіциту рідини. Цей симптом може мати місце навіть тоді, коли тварина активно та у великих кількостях п`є воду.
• Стрибки артеріального тиску виникають через низьку чутливість рецепторів.
• Сухі слизові оболонки, запори, густа слина, відмова від вживання сухих кормів – це наслідок дегідратації організму.
• Серцева недостатність, передчасне зношування серцевого м`яза свідчать про хронічне перевантаження серця.
• Зниження ваги, порушення складу крові, недостатня її кількість - свідчення наростаючого виснаження та зневоднення організму.

Діагностика хвороби

Попередній діагноз тварині ставлять після отримання результатів лабораторних аналізів крові та сечі:

• За результатами аналізу сечі визначають наявність патології, зафіксувавши її низьку відносну щільність, а також наявність гіперкальціємії та гіпокаліємії.
• Аналіз біохімічного складу крові дозволяє диференціювати цукровий та нецукровий діабет, а також визначити кількість гормону АДГ у крові. У разі патології воно буде зниженим.

Причину нецукрового діабету визначають інструментальними методами:

• обстеження стану нирок здійснюють методом УЗД або за допомогою рентгенографії із застосуванням контрастної речовини;
• виявляють патології гіпофіза методом магніторезонансної або комп`ютерної томографії.

Уточнююча діагностика полягає у застосуванні спеціального тесту. Він полягає в тому, що протягом 12-годинного сухого голодування, собаку кілька разів зважують і визначають кількість і склад сечі, що виділяється. Якщо з часом відбувається значне зниження ваги при низькій концентрації сечі, що зберігається, роблять висновок про наявність у собаки патології.

Лікувальна тактика

У ході терапії велике значення надається симптоматичному лікуванню, що полегшує тяжкість перебігу симптоматики. Схема основного лікування залежить від форми захворювання.

Симптоматичне лікування

• Щоб уникнути сильного зневоднення тварині забезпечують постійний доступ до свіжої фільтрованої води.
• Відповідно, з такою твариною необхідно збільшити кількість прогулянок, щоб не змушувати його сечовий міхур перенапружуватися і перетягуватися.
• Для серцевого м`яза здійснюється підтримуюча терапія, що полягає у призначенні препаратів кальцію та магнію.
• Протягом життя пес потребує особливого раціону. Їжа повинна містити малу кількість білків, при достатній кількості жирів та вуглеводів. Необхідно обмежити споживання м`яса та збільшити відсоток рослинної їжі.

Основне лікування

Основне лікування нецукрового діабету у собак (його центральної форми) полягає у довічній гормонозамісній терапії. Синтетичний аналог АДГ – препарат Десмопресин випускає у вигляді очних крапель або розчину для підшкірних ін`єкцій. Його вводять тварині, суворо стежачи за тим, щоб не було передозування, яке смертельно небезпечне, оскільки може викликати водну інтоксикацію. Можна стимулювати синтез гормону АДГ шляхом призначення тварині препаратів Карбамазепін або Фінлепсин.

Ниркова форма нецукрового діабету має іншу тактику терапії. Вона полягає в тому, що собаці призначають лікувальний курс сечогінного препарату Гідрохлоротіазид для контролю поліурії.

Лікування симптоматичної форми нецукрового діабету полягає в усуненні причини його викликає.

Прогноз

Прогноз захворювання обережний. Без лікарської допомоги вихованець, хворий на нецукровий діабет приречений на швидку загибель від зневоднення. Своєчасно розпочата гормонозамісна терапія здатна усунути прояви хвороби і дати тварині кілька років повноцінного життя. Повне одужання можливе лише в тому випадку, якщо тварина буде повністю вилікована від патологій, що спричинили симптоматичну форму нецукрового діабету.

Захворілі тварини повинні мати ретельний довічний догляд та контроль за станом здоров`я.

Профілактика недуги

Профілактика хвороби полягає у здійсненні професійного догляду за вихованцями. Основні заходи - фіксування всіх змін у поведінці та самопочутті, контроль якості раціону, забезпечення безпечних умов утримання, дотримання гігієни, періодичні планові огляди у ветеринара.