Симптоми лейкозу у собак та способи лікування

З появою в тілі собаки подібного новоутворення відбувається мутація клітин, після чого вони перестають справлятися зі своїми специфічними обов`язками. Згодом бласти потрапляють у тканини печінки та кістковий мозок. Як наслідок, процес кровотворення повністю порушується, а головні захисники імунітету собаки – лімфоцити, що припиняють вироблятися. Тварина стає вразливою до вірусних інфекцій, а її органи перестають повноцінно працювати.

Причини виникнення

До основних факторів, завдяки яким виникає патологія, слід відносити:

1. Генетичну схильність. Тварина може бути вразливою до раку крові, будучи ще цуценям, якщо в клітинах організму його батьків були якісь дефекти.
2. Іонізуюче випромінювання. Радіоактивні частки зовсім не рідкість у стрімко прогресуючому світі техніки та атомних технологій.
3. Хімічні речовини. Вони можуть впливати на собаку через продукти харчування або засоби гігієни.
4. Онкогенні віруси. Теорія, що доводить, що онкологію здатні викликати віруси, з`явилася у ветеринарній медицині нещодавно, але вже знайшла собі прихильників.

Різновиди та форми хвороби

Фахівці виділяють у лейкозу два різновиди:

1. Лімфосаркому. Діагностується в 75% випадків, призводить до сильних уражень лімфосистеми та печінки.
2. Лімфолейкоз. Зустрічається у собак вкрай рідко, при ньому лімфоїдні клітини синтезуються у кістковому мозку, потім потрапляючи у кров. Серед ветеринарів ця хвороба ще носить назву лейкемії.

Крім цього, лікарі поділяють лімфобластний лейкоз за формами протікання, що залежать від клінічних симптомів та виду клітин, що провокують патологію:

1. Гострий лейкоз. Незрілі бластоми активно впроваджуються в кістковий мозок, поступово витісняючи здорові клітини.
2. Хронічна форма. Новоутворення, що дислокуються в кістковому мозку, повністю складаються із зрілих бластів, кількість лейкоцитів у крові значно підвищується.

Статистичні дані показують, що до лейкозу схильні середні та великі породи собак, такі як кавказькі вівчарки, сенбернари, добермани, ротвейлери. У мініатюрних особин патологія практично не зустрічається. Важливим фактором є і вік собаки, на особливу вразливість страждають ті вихованці, що досягли 5-6 років.

Симптоматика

На самому початку розвитку захворювання його ознаки практично не виявляються. Тварина стає млявою і апатичною, перестає любити довгі прогулянки, воліючи просто лежати або спати. Поступово собака втрачає апетит, уважний власник може помітити, що в калі є погано перетравлені і не засвоєні організмом шматки їжі. Виникають запори та проноси, що свідчить про дисфункцію ШКТ. Зокрема, до запорів призводить збільшення у собаки селезінки.

На наступній стадії до патологічного процесу залучаються основні системи життєзабезпечення собаки. Це провокує такі симптоми, як пожовтіння шкірних покривів та білків очей, що говорять про проблеми з печінкою, а також серцеву недостатність, через що пес швидко втомлюється під час вигулу. Збільшення лімфатичних вузлів в області легенів призводить до сильної задишки після бігу або підйому сходами.

У занедбаних випадках лейкозу у чотирилапого друга явно промацуються сильно опухають лімфовузли. Причому сама пальпація не завдає собаці болючих відчуттів, що дозволяє диференціювати білокрів`я від інших недуг. Вищеперелічені симптоми відносяться до загальної клінічної картини хвороби, проте вони можуть змінюватись в залежності від кожної конкретної форми розвитку патології.

Гострий лейкоз проявляється у таких ознаках:

• внутрішні кровотечі, спричинені тим, що кров перестає нормально згортатися;
• значне зниження захисних функцій імунітету;
• знижений вміст у крові тромбоцитів та лейкоцитів;
• анемія та подальша повна відмова органів.

Скажімо відверто, тварина з гострим лейкозом довго не проживе. Прогноз найгірший і виключає будь-яку терапію, тому власник повинен зробити залишок життя пса максимально комфортним.

Лейкоз у хронічній формі можна визначити за такими симптомами:

• прискорене сечовипускання;
• збільшення у розмірах лімфатичних вузлів та селезінки;
• постійне бажання пити воду;
• недокрів`я.

Господарю, при появі у собаки перших тривожних дзвіночків, які можуть свідчити про рак крові, потрібно негайно звертатися до ветеринарної клініки за допомогою.

Діагностика

Фахівці переконані, що раннє діагностування лейкозу суттєво полегшує лікування патології. Для диференціації діагнозу використовуються такі види досліджень, як загальний клінічний та біохімічний аналізи крові. Причому при лімфосаркомі склад крові вихованця значно не змінюється, але досвідчений лікар може помітити у ньому появу «незрілих» клітин. У тяжких випадках зниження у крові рівня лейкоцитів та тромбоцитів значно, що спрощує постановку діагнозу. Лімфолейкоз, навпаки, можна визначити за тією ознакою, що кількість лейкоцитів перевищує допустиму норму.

Крім цього, допустима додаткова діагностика собаки за допомогою рентгена та УЗД, цитологічного дослідження уражених клітин та гістологічного аналізу лімфатичного вузла, який опух. Застосовують їх за всіх видів перебігу патології.

Лікування захворювання

Слід відразу обмовитися, що повне одужання можливе лише в 15-20% випадків. Але це не привід впадати у відчай, тому що медицина не стоїть на місці і кожен день лікарі докладають усіх зусиль, щоб підвищити прогноз на одужання вихованців від лейкозу. Терапії піддаються лише хронічні форми захворювання, гострий лейкоз невиліковний і, напевно, призводить до загибелі тварини. Причому цілі терапевтичного втручання складаються не так у тому, щоб вилікувати пса, скільки в задачі максимально продовжити йому життя, позбавивши процесу появи нових пухлин і досягнувши стійкої ремісії.

Медикаментозне лікування передбачає використання таких ефективних препаратів, як цитотоксини. До них належать:

1. Преднізолон та Вінкрістин. В їх основі лежать синтетичні глюкокортикоїди, які перешкоджають попаданню лейкоцитів в область, де протікають запальні процеси.
2. Хлорамбуцил. Порушує процес синтезу клітин ДНК, перешкоджаючи хаотичному поділу клітин, що дозволяє дещо загальмувати швидкість поширення лейкозу по тілу вихованця.

Крім прийому вищеперелічених препаратів лікар призначає тварині хіміотерапію. Ця процедура досить добре справляється з різними онкологічними захворюваннями та непогано переноситься собаками. Проте треба враховувати, що занадто ослаблені та літні пси можуть її просто не пережити.

У європейських країнах проводяться досліди, у яких собакам намагаються пересаджувати кістковий мозок. Але їх ефективність ще не доведена, а вартість такого оперативного втручання буде дуже високою. Щодо прогнозів, то повторимося, гострий лейкоз — не піддається лікуванню, а при хронічній формі сприятливий результат можливий лише у 25% випадків і це залежить від того, наскільки рано буде виявлено патологію.

Насамкінець хочеться сказати, що власники в силах попередити розвиток цієї страшної недуги у собак. Просто потрібно уважно спостерігати за твариною, помічаючи зміни у її поведінці та здоров`я. Якщо якісь незвичайні симптоми помічені, необхідно відразу вести пса на прийом до лікаря. Після встановлення діагнозу неухильно виконуйте рекомендації щодо виконання приписаної лікарем схеми лікування. І найголовніше, оточіть собаку пестощами і турботою, так він швидше впорається з такою тяжкою хворобою, як лейкоз.