Основні симптоми ліпідозу печінки у кішок та методи лікування

1. Первинна форма. Діагностується у опасистих кішок, або у тих, у яких з якихось причин виникла анорексія. У разі пізнього виявлення, напевно, приведе кота до фатального результату.
2. Вторинна форма. Виникає на тлі основної хвороби, наприклад, панкреатиту, цукрового діабету, патології серця або дисфункції сечостатевої системи. Терапія обтяжена тим, що тварина потребує лікування не тільки ліпідозу, а й тієї недуги, що її спровокував.

Слід відразу обмовитися, що близько 55% виявленої недуги зветься «ідіопатичного ліпідозу», тобто такого, чий істинний патогенез залишився невідомим. Проте основною причиною, серед фахівців, прийнято вважати все ж таки зайве ожиріння у кота. Статистичні дослідження показали, що особливу вразливість до захворювання мають кішки середніх років, що мешкають у квартирах. Ризик виникнення неухильно підвищується, якщо до перерахованих вище факторів ще й додається незбалансований раціон.

Симптоматика недуги

Підступність недуги полягає в тому, що на початкових стадіях вона не має жодних яскравих ознак. Уважний власник може звернути увагу на те, що вага його вихованця стала неухильно знижуватися, а його апетит частково або повністю зник. Згодом симптоми виявляються більш виражено, серед яких:

• млявість, кіт неохоче піднімається зі свого місця, ігнорує спроби господаря пограти з ним;
• шкіра та слизові оболонки жовтіють;
• неконтрольована спрага, аж до блювоти;
• постійна нудота;
• проблеми із травленням, пронос;
• при сечовипусканні власник може помітити, що колір сечі у кішки став темнішим;
• рясне виділення слини у ротовій порожнині;
• гнильний запах, що виходить з рота вихованця;
• м`язи пухнастого улюбленця атрофуються.

На останніх стадіях можливі прояви печінкової енцефалопатії та серйозних порушень, пов`язаних із втратою здатності крові до згортання. Ці ознаки серйозно загрожують здоров`ю кішки і вимагають негайної її госпіталізації до ветлікарні. Важливо розуміти, що оперативна діагностика ліпідозу дає позитивний прогноз на лікування, тому що печінка належить до тих органів, які здатні з часом відновлюватися, якщо патологічні процеси не торкнулися її занадто глибоко.

Діагностика хвороби

Ліпідоз у кішок можна діагностувати лише в умовах ветеринарної клініки. Для цього лікарем проводяться такі процедури, як:

1. Біохімічний аналіз кровоносної рідини. Диференціювати діагноз допоможуть такі показники, як наявність у крові підвищеного рівня білірубіну, лужної фосфатази, а також печінкових ферментів.
2. Загальний аналіз крові. На патологію вказують червоні кров`яні тільця аномальних форм та розмірів та їх руйнування.
3. Аналіз сечі. Для ліпідозу характерний високий рівень білірубіну в сечовині.
4. УЗД та рентгенографія. Перебіг недуги збільшує розмір печінки, що можна виявити за допомогою даних методів дослідження.

В окремих випадках допустиме застосування біопсії. При цьому у кота під наркозом за допомогою аспіраційної голки здійснюється забір невеликого шматочка печінки. Після цього фахівець досліджує його під мікроскопом. Якщо замість гепатоцитів він побачить там жир, то поставити точний діагноз не складе особливих труднощів.

Лікування захворювання

На жаль, найчастіше кіт потрапить на огляд до ветеринара занадто пізно, коли хвороба вже встигла вразити печінку. Це робить повне зцілення неможливим. Проте навіть у таких умовах можна зберегти вихованцю життя і позбавити його найболючіших симптомів.

Загалом лікарі переконані, що ефективне лікування має ґрунтуватися не тільки на прийомі фармацевтичних засобів, але й на складанні правильного меню для хворого кота. У жодному разі в період терапії не можна годувати вихованця їжею, багатою на білки. За повної відсутності апетиту доведеться вводити поживні речовини штучно, тому господар має бути готовий до такої вимушеної міри.

Фахівці виділяють такі етапи терапевтичного впливу:

1. На період, що займає від одного до півтора місяця, доведеться вводити поживні речовини в організм кішки за допомогою внутрішньовенних ін`єкцій. Вони повинні бути багаті на вітаміни та мікроелементи, що сприятиме роботі імунної системи, та захистить кота від виникнення фонових недуг.
2. Годування тварин через трубку, вживлену в стравохід. Процедура виправдана в тому випадку, якщо загальний стан пацієнта здатний витримати пов`язане з нею навантаження, а його організм вимагає поживнішої їжі, ніж та, що може бути отримана в результаті ін`єкцій.
3. Застосування ізотонічної глюкози та розчину Рінгера для усунення ознак інтоксикації та зневоднення у кішки.
4. Припис лікарем полівітамінних комплексів. Під час хвороби уражений орган не справляється зі своїми завданнями з акумуляції та синтезу важливих для організму корисних речовин, тому їх потрібно заповнювати штучним шляхом.
5. Запобігти ризику появи виразки та інших патологій шлунково-кишкового тракту дозволять такі препарати, що добре себе зарекомендували, як Зантак і Неоміцин.
6. Використання імуномодуляторів сприятиме зміцненню протекційних можливостей ослабленого організму тварини.
7. Антибіотичні препарати широкого спектра дії застосовують тільки в тому випадку, якщо точно встановлено, що ліпідоз має інфекційну або запальну етіологію.

Господарі повинні чітко знати, що застосування стимуляторів апетиту можливе лише тоді, коли кіт виявляє хоч невеликий інтерес до поглинання їжі. Інакше їх використання необґрунтовано та здатне погіршити проблему.

Прогноз

Фахівці переконані, що печінковий ліпідоз є грізним захворюванням, при якому неможливо дати однозначно позитивного прогнозу на повне одужання. Статистичні дослідження показали, що для кожного третього кота він закінчується фатальним результатом. Проте 55-60% захворілих тварин, з урахуванням того, що патологія була виявлена ​​вчасно, добре реагують на терапію та можуть прожити довге, повноцінне життя.

Ефективність лікування залежить не тільки від оперативності діагностики, але й від загального стану вихованця, його віку, а також того, наскільки власники дотримуватимуться рекомендації ветеринаром. У кошеня та молодої особини більше шансів на відновлення, ніж у літнього улюбленця. Це з тим, що у разі таке захворювання обтяжується супутніми недугами, створюють певні проблеми у виборі адекватних терапевтичних заходів.

Профілактика хвороби

Однозначної профілактичної схеми, що дозволяє повністю убезпечити кішку від такої хвороби, як ліпідоз, не існує. Її розробка неможлива хоча б тому, що здебільшого зафіксовані випадки лікарі не здатні встановити точного патогенезу, що спровокував розвиток захворювання. Проте фахівці пропонують дбайливим власникам поради, що дозволять значно знизити ризик прояву патології у тілі кота. До них відносяться:

• збалансоване меню, багате на вітаміни та мінерали. Розбавляйте раціон кішки овочами та фруктами, клітковина, що міститься в них, сприяє процесу травлення;
• намагайтеся годувати тварину порційно, самі порції формуйте виходячи з її розмірів, це убезпечить улюбленця від перенасичення;
• стежте за вагою кота, при перших ознаках огрядності, вживайте заходів щодо усунення ожиріння;
• забезпечте кішку своєчасною вакцинацією та дегельмінтизацією;
• додавайте в їжу харчові добавки, які благотворно впливають на роботу печінки, наприклад, Гепатовет.

Насамкінець хочеться сказати, що ліпідоз - це небезпечна недуга, в занедбаних формах здатна привести улюбленця до неприємних і незворотних наслідків. Якщо власник помітив у тварини симптоми даної патології, слід везти його на огляд до ветеринара. Тільки при швидкій діагностиці та ретельному виконанні всіх лікарських рекомендацій господарями кішки, можна швидко зупинити перетворення печінки на шматок сала, а також мінімізувати шкоду від подібних шкідливих процесів.