Основні симптоми пневмонії у собак та методи лікування

Механізм перебігу хвороби досить простий: збудник, проникнувши в дихальні шляхи, викликає запалення на альвеолах. За наявності зниженого бронхолегеневого бар`єру відбувається передача інфекції через альвеолярні перегородки. Продуктом великого запального процесу при пневмонії зазвичай є ексудат, тип якого відповідає різновиду захворювання.

Через війну процес харчування кровоносних судин киснем, у якому беруть участь альвеоли, порушується, викликаючи гіпоксію. При прогресуванні хвороби приєднується дихальна, а потім серцева недостатність. Якщо курс лікування неефективний, стан пацієнта стає важким, хвороба прогресує, викликаючи подальше погіршення. У такому разі можливий летальний кінець.

Група ризику

Групу ризику захворювання складають собаки, що мають хронічні інфекційні захворювання, вроджені порушення розвитку дихальної системи, а також тварини, що мають серйозні імунодефіцитні стани. Дуже часто розвивається пневмонія у ослаблених та виснажених собак. Входять до групи ризику і тварини, що несуть службу і живуть на вулиці (мисливські, сторожові, їздові). Особливо схильні цуценята та літні собаки.

Етіологія захворювання

Залежно від етіології пневмонія може мати інфекційний або неінфекційний характер.

Інфекційна пневмонія

Інфекційна пневмонія найчастіше має бактеріальну або вірусну природу. Вона може розвиватися як первинне чи вторинне захворювання на тлі грипу, бронхіту, трахеїту чи ангіни. Залежно від цього збудниками інфекційної пневмонії є:

• грампозитивні мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, пневмококи);
• грамнегативні мікроорганізми (ентеробактерії, кишкова паличка, протей);
• мікоплазми (збудники мікоплазмозу);
• віруси (герпесу, грипу, парагрипу, чумки вірусного типу);
• грибкові інфекції;
• паразити (личинки токсокари, анкілостоми, філярій).

Зараження тварин відбувається в основному повітряно-крапельним, контактним або гематогенним шляхами:

• за допомогою контакту з хворими тваринами;
• через заражений корм, брудний посуд, фекалії хворих тварин;
• через заражену кров та лімфу.

Неінфекційна пневмонія

Запалення легенів неінфекційної етіології у собаки спричиняє потрапляння в порожнину легенів сторонніх агентів неінфекційного характеру, а саме:

1. Аспіраційна пневмонія у собак виникає після вдихання сторонніх частинок, сторонніх тіл (пилової суспензії, дрібного сміття), а також при попаданні в дихальні шляхи вмісту ротової порожнини або шлунка.
2. Посттравматична пневмонія є реакцією організму на порушення цілісності грудної клітки.
3. Післяопераційна пневмонія має причину ускладнення після хірургічних втручань.
4. Вплив токсичних речовин на дихальну систему може призвести до токсичної пневмонії.
5. Алергічна пневмонія. Збій у роботі імунної системи має одним із симптомів запалення легеневої тканини.

Види пневмоній за характером запального процесу

За характером запального процесу виділяють два види пневмонії: катаральну та крупозну.

1. Катаральна пневмонія (або бронхопневмонія). Найбільш поширений вид хвороби. Запальний процес поширюється на тканину бронхів та альвеоли, і має осередковий характер. Може розвиватися як ускладнення респіраторних захворювань. Вогнищева пневмонія має менш загрозливі симптоми і лікування її може проводитися в домашніх умовах (але під контролем лікаря).
2. Крупна пневмонія у більшості собак протікає гостро. Вона є самостійним захворюванням. Вражає все легке чи значну його частину. Характеризується утворенням інфільтрату в альвеолах, що може призвести до набрякання тканини бронхів. Ця форма пневмонії веде до порушень дихального процесу, тому потребує госпіталізації. Здебільшого вона малозаразна.

У ході хвороби у просвіті бронхів та альвеол утворюється альвеолярний ексудат. Його склад визначається видом запального процесу у легенях:

• Гнійний ексудат характерний для ускладнених форм пневмонії при приєднанні гнійних мікроорганізмів.
• Серозний ексудат є прозорою рідиною, має білковий склад, що містить лейкоцити і утворюється при катаральній формі пневмоній.
• Фібринозний ексудат випотіває під час крупозних запалень нижніх дихальних шляхів. Він містить фібриноген (особливий білок), що свідчить про підвищену проникність судин.

Особливості перебігу хвороби

Існує кілька стадій розвитку захворювання:

• Первинна стадія (при крупозному запаленні вона зветься стадії припливу або активної гіперемії) триває до 3 діб. Збудник, що проникає в легеневу тканину, викликаючи запалення. Судини органу переповнюються кров`ю, починається виділення ексудату в альвеолярні простори.
• Вторинна стадія (стадія червоного, а потім сірого опікування). Може тривати до двох тижнів. Ущільнюється тканина легені (приймаючи консистенцію печінки), у результаті різко порушується надходження кисню в кров`яне русло. В альвеолярний ексудат випотівають еритроцити, а потім і лейкоцити. Клінічні ознаки виявляються найгостріше. Інтоксикація досягає свого піку.
• Заключна стадія. За сприятливого результату відновлюється нормальна структура тканини легень, відбувається розрідження ексудату.

Залежно від типу збудника, стану захисних сил собаки та інших факторів хвороба може протікати по-різному. Розрізняють три ступені тяжкості перебігу:

1. Легка. Відсутність інтоксикації. Незначне підвищення температури. Наявність невеликого осередку запалення.
2. Середня. Помірна інтоксикація. Температура може бути підвищена незначно, але спостерігається досить активне утворення ексудату.
3. Важка. Сильна інтоксикація. Може спостерігатися втрата свідомості. Температура тіла критично висока. Триває активна інфільтрація. Собака дуже слабкий, часто дихає. Можливий розвиток ускладнень.

Провокуючі фактори

Кожен вид пневмонії має свої фактори ризику, які можуть спровокувати початок хвороби.

Чинники ризику інфекційної пневмонії

Факторами ризику інфекційних форм захворювання є такі обставини:

• часті переохолодження;
• ускладнення первинних інфекцій: грипу, чумки, трахеїту;
• хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів;
• ослаблення імунітету через недостатнє вироблення організмом імуноглобуліну А;
• неповноцінний раціон, нестача вітамінів та мінеральних елементів;
• недотримання гігієнічних умов утримання тварин (використання брудного посуду, утримання хворих та тварин в одному вольєрі тощо);
• відсутність своєчасної дегельмінтизації;
• вживання в їжу продуктів з грибковими ураженнями (цвіллю).

Чинники ризику неінфекційних форм

• Травми та переломи грудної клітки провокують травматичну пневмонію.
• Післяопераційний період часто ускладнюється запальним процесом у легких через вимушену нерухомість протягом тривалого часу.
• Аспірація блювотних мас у дихальні шляхи при багаторазовому блюванні може спровокувати аспіраційну пневмонію.
• Проживання в районах з поганою екологією (за наявності ряду хімічних виробництв) загрожує токсичною формою недуги.
• Тривале застосування деяких ліків, хіміотерапія, можуть спровокувати токсичну пневмонію.

Симптоми захворювання

Симптоми початкової стадії недуги дуже схожі на ознаки будь-якого респіраторного захворювання, тому багато господарів не звертають на них уваги. Їм здається, що собака не має нічого серйозного. Але такі ознаки, як невелике підвищення температури, теплий, сухий ніс, озноб і лихоманка, можуть виявитися пізніше грізними симптомами крупозної пневмонії:

• сильна лихоманка;
• задишка;
• кашель із прожилками крові;
• явні ознаки кисневого голодування, синюшне забарвлення губ;
• відсутність апетиту, втрата ваги;
• гіпертонія, почастішання пульсу;
• сильна інтоксикація;
• пригнічення дихальної функції.

Вогнищева пневмонія розвивається частіше, як ускладнення гострих респіраторних інфекцій чи грипу. Вона супроводжується субфебрильною або фебрильною температурою, сухим або вологим кашлем, сильною слабкістю. При прослуховуванні визначаються жорстке дихання, хрипи, крепітація (скрип) над осередком запалення.

Діагностика недуги

Після прослуховування та перкусії (простукування) області легень лікар призначає рентген грудної клітки. Це найбільш інформативний метод діагностування пневмонії. Затемнення та посилений легеневий малюнок на знімку, дозволить визначити наявність процесу у легенях, його вигляд та величину ураження органу.

Не менш важливим є і біохімічний аналіз крові. За станом крові можна визначити ступінь запалення, а також вид та причину пневмонії. Аналіз мокротиння допомагає визначити вид збудника.

Розшифровку отриманих результатів аналізів може зробити лише професіонал, тому грамотна медична допомога у лікуванні пневмонії необхідна. Крім того, хворобу обов`язково треба диференціювати від інших захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів:

• гострого тонзиліту;
• бронхіту та трахеобронхіту;
• риніту, синуситу;
• абсцесу легені;
• пухлинних захворювань легень та тканин, що їх оточують.

Стан пацієнта під час пневмонії

Метод лікування підбирається з урахуванням стану пацієнта. Розрізняють три види станів при пневмонії:

1. Стабільний стан може супроводжуватися досить сильними пульмонологічними симптомами, але загальне самопочуття собаки в цей момент близьке до норми: у неї не порушений апетит, вона виявляє нормальну фізичну активність. У цьому випадку тварину після відвідування ветеринара та отримання рекомендацій з лікування можна лікувати амбулаторно.
2. Нестабільне. Крім пульмонологічних проявів, значно підвищена температура, собака в`яла, відмовляється від їжі. У цьому випадку тварина повинна постійно перебувати під лікарським контролем у стаціонарі.
3. Критичне. До інших ознак запалення легень приєднуються симптоми гострої нестачі кисню та порушення серцевої діяльності. Тваринові необхідна реанімація, що полягає у штучній вентиляції легень та підтримці життєдіяльності організму.

Лікування хвороби

Лікування пневмонії у собак краще проводити в стаціонарі, оскільки тільки там воно буде повним і всеосяжним.

• Основний метод лікування пневмонії – антибіотикотерапія. Використовують антибіотики широкого спектра дії, що дають ефект за будь-якого виду збудника або комплекс, що включає кілька видів препаратів. Це антибіотики пеніцилінового ряду (Ампіцилін, Гентаміцин), тетрацикліни (Доксициклін). Їх призначають у таблетованій або ін`єкційній формі.
• Фізіотерапія. Її призначають під час стихання гострого запалення. У більшості випадків - це УВЧ-прогрівання, електрофорез, а також спеціальний масаж грудної клітки, що дозволяє уникнути застою мокротиння, скупчення альвеолярного ексудату та набряку легенів.
• Штучна вентиляція легень та киснедотерапія незамінні у тяжких випадках.
• Інфузійна терапія також можлива лише за умов стаціонару. Вона застосовується, якщо тварина сильно виснажена, і не в змозі самостійно підтримувати життєдіяльність організму: перебуває у стані крайнього виснаження чи зневоднення.

Догляд у домашніх умовах та відновлення

У домашніх умовах потрібно всі зусилля направити на те, щоб зміцнити ослаблений хворобою організм:

• Продовжувати давати антибіотики за схемою, запропонованою лікарем.
• На деякий час скасувати прогулянки, щоб виключити можливі переохолодження та застуди, початок яких загрожує рецидивом.
• Не можна придушувати кашльовий рефлекс препаратами, що впливають на кашльовий центр мозку, щоб не спровокувати застій мокротиння у легенях.
• Самостійно робити регулярний масаж грудної клітки, щоб покращувати відходження мокротиння у собаки.
• У призначений час наводити вихованця на контрольні обстеження.
• Скласти повноцінний раціон, який допоможе за короткий термін відновити ослаблені сили.
• Додатково проводити вітамінотерапію. Зазвичай собаці прописують вітамінні комплекси з підвищеним вмістом вітамінів А, С та групи В.

Способи профілактики

Основні профілактичні заходи спрямовані на підтримання хорошої фізичної форми та імунітету тварини. Це означає:

• Не допускати переохолоджень, берегти від застудних та вірусних захворювань верхніх дихальних шляхів.
• Вчасно вакцинувати та проводити дегельмінтизацію.
• Не допускати контактів із хворими тваринами.
• Стежити за повноцінним та збалансованим харчуванням. Собака повинен отримувати всі необхідні її віку вітаміни та мікроелементи.
• Собаці корисні помірні фізичні навантаження.

У тому випадку, якщо собака отримує хороший догляд та грамотне лікування, прогноз захворювання найчастіше сприятливий. Сучасний досвід лікування пневмонії досить багатий і дозволяє впоратися навіть із тяжкою формою недуги.