Характерні ознаки гемобартонельозу у кішок та способи його лікування

Гемобартонельоз кішок може переходити з прихованої стадії в активну форму, під дією таких причин, як:

• значні порушення у роботі імунної системи вихованця, авітаміноз;
• поява в тілі кішки «фонових» інфекцій чи хвороб, спричинених діяльністю паразитів;
• онкологічне захворювання;
• вагітність;
• стерилізація або кастрація інфікованого вихованця;
• процес пологів.

Кожна з вищезгаданих причин здатна призвести до того, що гемобартонельоз буде ускладнений і почне виражатися у більш тяжкій формі.

Існує безліч шляхів для потрапляння інфекції до крові. Це може статися через укус або подряпини зараженого одноплемінника. Саме тому в особливу зону ризику потрапляють самці, тому що вони за своєю природою більш забіякуваті. Ще одна з найпоширеніших причин — укуси кровосисних паразитів, зокрема бліх та кліщів.

Не менш рідко гемобартонельоз кішок передається у спадок від батьків до кошенят. Проте лікарі не можуть дати точні відповіді на те, яким саме шляхом: чи то з молоком матері, чи то через плаценту, чи під час проходження плоду статевими шляхами. Статистичні дані показали, що частіше за інших недугою страждають молоді особи, які не досягли віку в 2,5-3 роки.

Симптоматика захворювання

Власникам важливо розуміти, що симптоми гемобартонельозу кішок виявляються далеко не відразу. Недуга має інкубаційний період, що займає близько 10-14 днів. Господар може помітити, що кішка стала швидко втомлюватися, багато лежати і мало рухатися, втрачаючи апетит навіть до своїх улюблених ласощів. При цьому диференціювати саме цю інфекцію від інших захворювань допоможе те, що кіт починає дихати, а його пульс значно підвищується.

Якщо до всього цього додається ще й помічені пару тижнів тому укуси бліх або витягнений після прогулянки кліщ, то господар може бути впевнений, що його тварина інфікована бартонелами. До характерних ознак слід відносити:

• апатичність вихованця;
• повна або часткова відмова від прийому їжі;
• тахікардія;
• колір сечі стає темнішим;
• ушкодження шкірного покриву;
• частота дихання підвищена.

Пам`ятайте, що гемобартонельоз може не видавати себе яскравими симптомами, але це зовсім не означає, що він не веде всередині організму кішки свою руйнівну роботу. У зв`язку з цим ветеринари радять господарям бути уважними до найменших відхилень у поведінці та звичках вусатого улюбленця. Саме від оперативності власників та швидкої діагностики залежить те, наскільки буде ефективним та швидким лікування.

Способи діагностики

Ветеринари категорично не рекомендують власникам кішок, які запідозрили у своїх вихованців гемобартонельоз, намагатися лікувати їх самостійно в домашніх умовах. Це може призвести до розширення патологічних процесів та обтяження симптоматичних проявів. Тому кота потрібно везти до ветеринарної лікарні, для повного обстеження та проведення діагностичних процедур.

Насамперед у кішки лікар візьме кров, з якої в лабораторії зроблять мазок. Завдяки цій мірі можна буде визначити наявність у крові інфекційного агента та клінічну картину, характерну для анемії. Бартонеллу складно визначити з першого разу, тому фахівцеві може знадобитися до 10-12 мазків, взятих у різні етапи розвитку патологічного процесу, порівняння яких допоможе уточнити діагноз. У запущених випадках обґрунтованим буде застосування дослідження за допомогою УЗД, яке може показати значне збільшення печінки та селезінки, а також наявність внутрішніх кровотеч.

Складність диференціації гемобартонельозу пов`язана з тим, що інфекція має досить довгий латентний період, коли вона ніяк себе не проявляє. Крім цього, анемія може викликати загальне послаблення організму кота і деякі супутні захворювання, що додатково ускладнює остаточне укладання ветеринара.

Лікування хвороби

Лікувальна дія при інфекційній анемії може призначати лише кваліфікований фахівець. В іншому випадку, самостійне лікування в домашніх умовах може призвести до того, що симптоми та загальна клінічна картина патології змажеться, що призведе до неточного діагнозу вже у ветлікарні. А це додатковий ризик для життя вихованця.

Терапія гемобартонельозу проводиться комплексно, включаючи застосування як антибіотичних, так і симптоматичних препаратів. Бартонели відрізняються вразливістю до тетрациклінів та фторхінолонів. Статистичні дослідження показали, що хороші та стабільні результати дає Доксициклін. У разі значного зниження рівня гематокриту застосовується переливання крові від здорової та щепленої особи.

Якщо хвороба була виявлена ​​на ранніх етапах, лікар може обмежити застосування препаратів курсом глюкокортикоїдів (наприклад, Преднізолон). Залежно від поступового згасання симптомів дозування препарату має постійно коригуватися. У разі зневоднення організму кішки ветеринар призначає курс вітамінів та амінокислот, що вводяться у вигляді ін`єкцій, а також інфузійну терапію сольовими розчинами.

Ознаки сильних розладів ШКТ усуваються за допомогою адсорбентів, антацидів, спазмолітиків та протиблювотних засобів. Щоб підвищити насичуваність тканин та органів кота киснем разом з прискоренням зняття наслідків інтоксикації, допустимо застосування Мексидолу, який добре зарекомендував себе антиоксидантом.

Кішці, за наявності важкої форми анемії, показана спеціальна дієта з розроблених для подібних цілей кормів. Їх особливість у тому, що компоненти, що містяться в складі, значно полегшують процес повного перетравлення та засвоєння їжі. Крім цього, хвостатому улюбленцеві потрібна спокійна атмосфера та постійна турбота з боку господаря. До речі, багатьох власників цікавить питання, чи може заразитися інфекційною анемією? Про це ми розповімо у наступному розділі.

Небезпека для людей

Гемобартонельоз відноситься до інфекційних недуг, тому цілком закономірно дізнатися, чи заразний він для людей або інших домашніх тварин? Ветеринари переконані, що бартонела не належить до зооантропонозів, а отже, людині вони жодним чином не загрожують.

Крім того, вони нешкідливі і для собак. Вони мають свою недугу зі схожою назвою, але провокується вона іншим видом інфекційних агентів. Так що гемобартонельоз становить небезпеку виключно для представників сімейства котячих.

Заходи профілактики

При належній уважності господаря до свого вихованця ризик появи у нього анемії можна повністю запобігти. Для цього необхідно постаратися виключити контакт улюбленця з можливими носіями інфекції. Фахівці виділили низку рекомендацій, здатних убезпечити кішку від цієї хвороби. Сюди відносяться:

• утримання кішки у домашніх умовах;
• заводчикам, які займаються розведенням породистих кошенят, потрібно ретельно переконатися, що обраний для вихованця партнер повністю здоровий;
• посилення імунної системи тварини за допомогою правильного, збалансованого раціону та достатньої рухової активності;
• усунення усіляких шляхів зараження кішки кровососними паразитами, завдяки нашийникам, краплям та ін`єкціям, спрямованим проти бліх та кліщів;
• при вигулі надягати на кота шлейку або повідець, особливо якщо місцеві любителі котів згадували про те, що їхні вихованці були в недавньому часі заражені гемобартонельозом.

Насамкінець хочеться сказати, що інфекційна анемія - це серйозна і грізна недуга, в занедбаних формах здатна призвести до загибелі вихованця. Тому господарі повинні ретельно досліджувати шкірні покрови кішки на предмет укусів або подряпин, а за перших ознак хвороби постаратися оперативно доставити тварину на огляд до лікаря. Пам`ятайте, що найкращий захист домашніх улюбленців включає не надпотужні медикаментозні препарати або спеціальні корми з вітамінними добавками, а саме увагу власників.