Характерні ознаки мастоцитоми у собак та способи лікування

Ветеринари відзначають, що мастоцитома належить до однієї з найпоширеніших форм раку шкіри у домашніх вихованців. Її діагностують у 12% випадків, пов`язаних із ураженням шкіри, спричинених онкологічною етіологією. Це небезпечне та підступне захворювання, прогноз для якого найчастіше невтішний.

Види та форми мастоцитом

Фахівці поділяють мастоцитоми за гістологічною будовою та клінічними ознаками. Відштовхуючись від морфології, біології і того, наскільки високодиференційована пухлина, ветеринаром діагностується доброякісність або злоякісність освіти і планується подальше лікування вихованця.

За клінічними ознаками виділяють такі види тучноклітинних пухлин:

1. Солітарні, тобто поодинокі новоутворення, що відрізняються неквапливим темпом зростання та відсутністю яскравих клінічних ознак.
2. Поодинока пухлина, яка почала давати метастази у прилеглі лімфатичні вузли.
3. Множинні новоутворення з великою кількістю вогнищ зростання. Найчастіше із залученням лімфатичних вузлів.
4. Власне тучноклітинний лейкоз.

Гістологічна класифікація визначає такі форми пухлини:

1. Пухлини з високою диференціацією (1 ступінь) — для них характерний дуже низький шанс на те, що метастази будуть вражати інші органи та сусідні тканини. При успішному видаленні ймовірність рецидиву наближається до нуля. Тварині гарантована висока тривалість життя.
2. Новоутворення з помірною диференціацією (2 ступінь) – шанс на те, що метастази почнуть активно поширюватись приблизно 15-20%. Середня ймовірність рецидиву. За статистикою, лише невелика кількість вихованців доживає до старості.
3. Низькодиференційовані мастоцитоми (3 ступінь) - потенціал поширення метастаз перевищує 75%, висока ймовірність рецидиву та загибелі тварини.

Як можна зрозуміти з попередньої інформації, тучноклітинна пухлина у собак дає метастази за допомогою лімфатичних проток, хоча нерідкі випадки та гематогенного поширення, за допомогою кровоносних судин. Здебільшого мастоцитоми виникають на тулуб собаки та її кінцівках, меншою мірою пухлина може бути на голові та шиї вихованця. Дуже рідкісні випадки, коли уражається слизова оболонка рота або черевна порожнина.

Причини появи хвороби

Певних факторів, що дозволяють точно визначити причину появи мастоцитоми, ветеринарною медициною ще не встановлено. У зону ураження потрапляють усі собаки, незалежно від того, до якої статі чи породи вони належать. Статистичні дослідження показали, що на особливу вразливість страждають брахіцефалічні породи, а також золотисті ретрівери. Понад 85% випадків виявлення подібного новоутворення припадає на тих вихованців, які досягли віку 7-8 років.

Деякі фахівці сходяться на думці, що причина мастоцитоми криється у вірусах та шкідливих факторах зовнішнього середовища. Однак для повноцінної відповіді на питання, в чому причина появи цієї недуги у собаки, потрібно провести ще одне дослідження. Певною мірою з`ясування проблеми ускладнюється тим, що у людей даний вид пухлини вкрай рідкісний.

Незалежно від кількості думок та припущень щодо етіології мастоцитоми, більшість ветеринарів згодні в одному положенні – розвитку раку шкіри передує мутація гена протоонкогену, який бере участь у проліферації мастоцитів та у процесі кровотворення. Саме тому пухлина виростає саме з опасистих клітин організму вихованця.

Симптоматика

«Тучні» пухлини характеризуються великим спектром різних симптомів. Саме тому ветеринари нерідко називають їх «імітаторами», здатними прикинутися під звичайну алергічну реакцію. Найпершою ознакою в більшості випадків вважають появу на шкірі м`якого та рухомого утворення, округлого за формою. Часом на цьому місці повністю відсутній вовняний покрив. Навіть досвідчений собаківник не в змозі відрізнити таку небезпечну пухлину від звичайної родимки на шкірі у волохатого друга.

Новоутворення 1 ступеня відрізняються повільним зростанням і практично не викликають ознак занепокоєння у вихованця. Але якщо пухлина досягла низької диференціації, то ціла низка симптомів може підказати господареві, що пса потрібно терміново вести на обстеження до ветеринарної лікарні. До них належить:

• сильне, свербляче свербіння. Тварина люто розчісує місце ураження, часом до крові;
• ерозія шкірного покриву;
• запальні процеси у місці дислокації мастоцитоми;
• набряклості та почервоніння;
• відмітна ознака, це супутні захворювання. Наприклад, виразка шлунка, що виникає через стимуляцію рецепторів гістаміну. Собаку починає рвати, а в її калі явно видно сліди крові.

Кожен власник собаки повинен знати про так званий синдром Дар`ї. Він виникає, коли при розтиранні новоутворення та шкірного покриву навколо нього з`являються вузлики червоного кольору. Це серйозна ознака, що пухлина досягла 3 ступеня.

Діагностика

«Тучні» пухлини має право діагностувати лише лікар-онколог із високою кваліфікацією. У діагностичні процедури входить збір анамнезу, первинний огляд вихованця, цитологічне та гістологічне дослідження, аналізи крові та сечі, рентгенографія та УЗД. Саме в сукупності ці методи дозволять точно визначити, який саме різновид мастоцитоми розвивається в організмі тварини і дати прогноз на її одужання.

Типи мастоцитоми з локалізації:

1. Розташовується в шкірному покриві та на його поверхні. Вважається доброякісним новоутворенням, яке легко можна видалити хірургічним шляхом. Понад 70% пухлин належать до цього типу.
2. Локалізація у підшкірній клітковині. Часто перероджується, пухлина агресивна, дає метастази. Нерідко трапляються післяопераційні рецидиви.
3. Найнижчий шар підшкірної клітковини. Новоутворення такого типу злоякісні, потребують оперативного втручання. У занедбаній формі прогноз для собаки невтішний.

Лікування захворювання

Вибір способу лікування мастоцитоми у собаки багато в чому залежить від індивідуальних особливостей, а також від типу тучноклітинної пухлини. Найвиправданішим у більшості випадків буває хірургічне видалення новоутворення. Особливо якщо воно відноситься до першого або другого типу. Діагностична резекція перед операцією дозволить точно визначити межі пухлини, щоб лікар при видаленні не захопив випадково здорової тканини.

Якщо пухлина знаходиться в нижньому шарі підшкірної клітковини, то хірургічне втручання необхідно доповнити радіаційною терапією, що дозволяє повністю знищити залишки метастаз. Це суттєво підвищує прогноз на одужання вихованця.

Хіміотерапія також належить при третьому типі пухлини. Її ефективність може підвищити прийом преднізолону. Крім цього, медикаментозне лікування включає такий препарат, як інгібітор тирозинкінази. Він вважається досить ефективним, призначити такі інгібітори здатний лише ветлікар, і придбати їх можна в аптеці за рецептом. У тирозинкінази досить серйозні побічні ефекти, тому застосовувати їх необхідно у присутності фахівця.

Прогнозування

Багато в чому позитивне лікування зумовлене тим, наскільки швидко зреагував власник та привіз улюбленця на повноцінну діагностику. Пам`ятайте, що шанс рецидиву багато в чому залежить від типу та форми мастоцитоми. Чим глибша локалізація новоутворення, тим менша ймовірність того, що тварина одужає після операції раз і назавжди.

Власник повинен розуміти, що якщо «огрядна» пухлина розвинулася на кінцівки вихованця, то, швидше за все, він швидко одужає. Якщо ж вона дислокована в ротовій порожнині або геніталіях, то шанси знижуються рівно вдвічі. У разі коли мастоцитома розташована на внутрішніх органах, ймовірність позитивного результату практично дорівнює нулю. Проте не треба втрачати надію, навіть якщо прогноз найневтішніший. Ветеринарна наука не стоїть на місці, і вже завтра можуть з`явитися ефективні засоби, що дозволяють підвищити відсоток одужання собак, хворих на тяжку форму хмарноклітинної пухлини.

У жодному разі господарю не слід витрачати свої гроші та час на спроби вилікувати пса «народними» методами. Це дуже небезпечна практика, яка загрожує волохатому улюбленцю фатальним результатом.