Що таке вірус імунодефіциту котів і чи можна його вилікувати

Виникає питання: якщо віруси кішки та людини ідентичні, чи можна заразитися ВІЛ через подряпини? Якщо вас подряпає інфікована кішка — не переживайте: для людини це не становить небезпеки. Захворювання не передається людині, оскільки обидва віруси мають здатність існувати лише на представниках свого виду (відоспецифічні).

Характерна ознака інфекції - її повільний розвиток та тривалий період інкубації. Після зараження, кішка кілька років виглядає абсолютно здоровою, хоча є носієм інфекції, і, виділяючи вірус, може заражати інших тварин.

Схильні до хвороби дорослі кішки та коти, хоча випадки інфікування котів реєструються дещо частіше. У розплідниках тварини нерідко заражаються одна від одної.

З усіх біологічних рідин організму найбільша кількість вірусу містить слина, тому інфекція в більшості випадків передається через укуси тварин. Може передаватися при сексуальних контактах та при вилизуванні один одного. Можливий і трансплацентарний шлях зараження (кошеня внутрішньоутробно заражається від хворої матері). Були випадки передачі вірусу через грудне молоко. На сьогоднішній день невідомо, чи може кішка заразитися через укуси комах.

Відомо, що вірус дуже нестійкий у навколишньому середовищі. Він моментально гине під впливом ультрафіолету, високих температур та дезінфікуючих засобів. Тому для зараження необхідно пряме контактування тварин один з одним.

Механізм дії вірусу

Основний шлях проникнення вірусу в організм кішки через пошкоджені шкірні покриви. Опинившись у крові, він ушкоджує зрілі імунні клітини. Заражені лейкоцити більше не можуть виконувати свої функції, що призводить до стійкого зниження імунітету. Особливістю вірусу FIV є те, що він має безліч різних підвидів або серотипів, що унеможливлює створення сильної вакцини проти нього.

Як і у разі ВІЛ-інфекції, що передається людьми, випадків одужання вихованців із імунодефіцитом не зареєстровано.

Симптоми хвороби

Імунодефіцит має у кішок кілька стадій розвитку.

Стадія проникнення в організм

Після потрапляння в кров вірус впроваджується (реплікується) у чутливі до нього клітини – білі кров`яні тільця. На цій стадії хвороба проявляється не яскраво:

• незначне підвищення температури;
• запалення лімфатичних вузлів;
• підвищена стомлюваність.

Інкубаційний період (або стадія вірусоносій)

Якщо імунітет досить сильний, то імунна відповідь хоч і не призводить до знищення вірусу, але перешкоджає його активному розмноженню. Хвороба може не проявлятися. Ця стадія може тривати кілька років. Тварина стає носієм інфекції і може заражати своїх одноплемінників. Протягом 2-5 років під дією вірусу відбувається значне пригнічення імунної системи, що дає збуднику можливість активізуватися. У ході активізації відбувається подальше зниження імунітету.

Вірусний імунодефіцит

При настанні несприятливих факторів або без них з`являються виражені симптоми. За аналогією з розвитком хвороби у людини цю стадію можна назвати синдромом набутого імунодефіциту. Вона характеризується виникненням станів, які є небезпечними та становлять загрозу для життя:

• різка втрата ваги, виснаження;
• підвищена температура;
• шкірні висипання різного походження;
• збільшені лімфовузли;
• порушення роботи всіх органів та систем;
• ураження очей;
• захворювання крові;
• неврологічні прояви;
• стоматологічні захворювання.

У кішки на фоні ВІК можуть проявитися симптоми токсоплазмозу або лімфоми. Знижується опірність до інших інфекційних та грибкових захворювань, посилюється їх перебіг. Лікування не має належного ефекту. Тварини довго хворіють та гинуть від вторинних інфекцій.

Діагностика недуги

Широкий розкид симптоматики СНІДу у кішки, ускладнює ранню діагностику захворювання.

Існують спеціальні тести, які допомагають визначити наявність у крові антитіл до вірусу. Для проведення дослідження відбирають кілька зразків крові. Починати діагностику можна не раніше ніж через 2 місяці після зараження. При отриманні позитивної відповіді зазвичай через деякий час проводиться ще одне дослідження для уточнення діагнозу.

Зазвичай використовується так званий метод вестерн-блот. У ході відбувається ідентифікація специфічних білків, наявність яких свідчить про імунну відповідь. Використовується і полімеразна ланцюгова реакція, коли здійснюється збільшення малих концентрацій певних фрагментів нуклеїнової кислоти для їх подальшого вивчення.

Кошенятам аналізи роблять не раніше, ніж у 5-6 місяців, оскільки в більш ранньому віці результати тестів можуть бути змащені. У їхній крові будуть міститися антитіла. Вони можуть передатися їм з молоком матері, у той час, коли вони не заражені. Для підтвердження чи виключення діагнозу буває необхідно провести обстеження ще раз.

Крім проб крові на аналіз можуть відбиратися проби слини або лімфи.

Лікування захворювання

Вилікувати котячий СНІД неможливо, в наших силах лише уповільнити дію вірусу. Симптоматична терапія складається з двох ступенів:

• підтримувати імунну систему кішки, стримуючи розвиток вірусу;
• здійснювати терапію супутніх захворювань.

При зараженні лікувати тварину потрібно протягом усього її життя, оскільки скасування препаратів призведе до різкого загострення симптомів. Основний перелік застосовуваних лікарських засобів такий:

1. Антибіотики широкого спектра дії. Вони допомагають боротися з наслідками вторинних захворювань.
2. Гормональні препарати (Дексаметазон, Преднізолон). Використовуються у комплексі з антибіотикотерапією;
3. Антиретровірусні препарати, що застосовуються для лікування людей, хворих на СНІД (Зідовудін). Вони повинні прийматися під контролем лікаря. Існує позитивний досвід лікування кішок даними препаратами.
4. Рекомбінантний котячий інтерферон. Цей препарат посилює імунну відповідь організму і має гарну противірусну дію.
5. Імуномодулятори (Імунофан, Гамавіт) та вітаміни групи B, D, E, C допомагають підтримати імунітет.

Для інфікованих кішок лікування – це ще не все. Господарі повинні знати, що така тварина вимагає особливого догляду, який потрібно здійснювати протягом усього життя. Головна його мета - підтримання високої якості життя та мінімізація ризиків передачі вірусу іншим тваринам:

• обов`язкова стерилізація тварини;
• максимальна ізоляція – заражена кішка не повинна жити з іншими тваринами;
• утримання виключно у приміщенні;
• посилене харчування, яке дозволить підтримувати імунну систему тварин на високому рівні;
• виняток із раціону сирого м`яса, риби та молока дозволять убезпечити його від можливих інфекцій, що передаються через шлунково-кишковий тракт;
• обов`язкова своєчасна дегельмінтизація та боротьба зі шкірними паразитами;
• захист від стресових ситуацій;
• регулярні профілактичні огляди з метою виявлення інфекцій, що приєдналися.

Профілактика хвороби

Основний метод профілактики поширення інфекції - ізоляція хворих тварин, дезінфекція посуду та лотків. При груповому утриманні тварин існують особливі запобіжні заходи, що перешкоджають поширенню інфекції:

1. Кішки, що містяться в розплідниках, не повинні відвідувати вулицю та спілкуватися з вуличними тваринами. Важливо один раз на півроку проводити тестування всіх кішок як тих, що живуть, так і знову надійшли, на вміст вірусу. За наявності позитивного результату тест повторюється через 4-6 місяців.
2. Кішки перед надходженням до притулку мають бути протестовані на вірус. Особливу увагу необхідно звернути на тварин, що мають характерні симптоми. Вони повинні бути в обов`язковому порядку стерилізовані.

Що робити, якщо кішка заразилася? Оскільки термін життя у тварин набагато менший, ніж у людини, прогнози хвороби для них мають більш обнадійливий характер. Якщо вірус був переданий кішці у п`ятирічному віці, то скільки б їй не було відпущено років життя, хвороба не встигне повністю вразити її організм. При хорошому догляді тварина цілком може прожити ще багато років, не відчуваючи особливих проблем зі здоров`ям.