Мікоплазмоз у котів

Мікоплазмоз у кішок або котяча інфекційна анемія – захворювання, яке спричиняють паразити мікоплазми (Mycoplasma haemofelis). Ці найпростіші організми паразитують в еритроцитах – червоних кров`яних тільцях. Чим більше клітин крові заражено паразитами, тим гіршим стає стан вихованця.

Чи небезпечна хвороба, чим вона лікується, як від неї захистити свого вихованця? Спробуємо знайти відповіді на всі запитання у цій статті.

Що таке мікоплазмоз у кішки

Мікоплазмоз – заразна хвороба, від якої не існує вакцини. Але боятися її не варто – вона не смертельна. Сучасна ветеринарія має всі необхідні засоби для боротьби з інфекцією.

Форми захворювання

Котячий мікоплазмоз буває двох типів:

1. Гострий. Характеризується коротким інкубаційним періодом – 8-10 днів, яскраво вираженими симптомами захворювання та проходить за кілька днів.
2. Хронічний. Інкубаційний період триває від 3 до 5 тижнів. Курс лікування становить кілька місяців. Клінічна картина – змащена, хвороба протікає мляво.

Важливо!

Без своєчасного лікування у заражених кішок можуть розвинутися важкі ускладнення.

Що викликає захворювання

Котячий мікоплазмоз викликають одноклітинні паразити – мікоплазми, які можуть розвиватися та розмножуватися тільки всередині організму кішки. У зовнішньому середовищі вони швидко гинуть.

Як діють мікоплазми

Паразити потрапляють в організм тварини і проникають у клітини крові, використовуючи їх як поживні речовини для свого існування та розвитку. Коли паразит приєднується до поверхні еритроциту, формується імунна відповідь – це спричиняє руйнування червоного кров`яного тільця. У міру зростання чисельності пошкоджених еритроцитів у кішки розвивається анемія.

У процесі життєдіяльності мікоплазми виділяють небезпечні токсини, які згубно впливають на органи та системи тварини. Це призводить до розвитку різноманітних захворювань вторинного типу. Вогнища локалізації паразитів: дихальна, сечостатева, травна система, суглоби, кон`юнктива.

Важливо!

Мікоплазми – умовно-патогенні мікроорганізми. Вони живуть у навколишньому середовищі і виявляються у 80% котячого поголів`я. Для тварин із сильним імунітетом вони нешкідливі. Патологічні стани виникають у ослаблених особин, молодих та старіючих кішок.

Як можна заразитися мікоплазмозом

Зараження кішки відбувається такими шляхами:

1. Контактним. Від хворої тварини до здорової при тісному контакті або через укус.
2. Через загальні предмети догляду: лоток, іграшки, лежанки, миски для їжі та пиття.
3. Повітряно-крапельним.
4. Під час переливання крові.
5. Через укуси комах (комари, мошки).
6. Половим. Під час в`язання.
7. Внутрішньоутробний.
8. Паразитарним (блохи, кліщі, воші, власоєди).
9. Натуральним. Під час проходження родовими шляхами.
10. При грудному вигодовуванні. Кошенята заражаються від матері.

Важливо!

Мікоплазмоз довгий час може протікати безсимптомно, в цей період кішки є латентними носіями і становлять небезпеку для своїх родичів. Такі тварини мають високий ризик розвитку патології.

Група ризику

• Тварини після хвороби.
• Новонароджені кошенята.
• Виснажені та ослаблені коти.
• Вихованці з поганим імунітетом.
• Бродячі кішки.
• Тварини заражені зовнішніми та внутрішніми паразитами.
• Кішки, які перенесли стрес.
• Вагітні та годуючі кішки.

Авітаміноз, неналежне харчування та поганий догляд послаблюють імунну систему кішки та сприяють зростанню популяції мікоплазм.

Чи хвора кішка становить небезпеку для людини

Чи можна заразитися від кішки – із цим питанням найчастіше приходять власники пухнастих вихованців до ветеринара.

Відповідь на це запитання – негативна.

Мікоплазми тварин не передаються людині. Хвору тварину не потрібно ізолювати від членів сім`ї та інших видів домашніх тварин. Захворювання передається лише представникам сімейства котячих.

Як зрозуміти, що вихованець заразився мікоплазмою

У захворювання тривалий інкубаційний період. Господарі інфікованих тварин можуть протягом кількох тижнів не здогадуватися про те, що у вихованця проблеми зі здоров`ям. Ускладнює діагностику і той факт, що у ряді випадків мікоплазмоз протікає безсимптомно.

Клінічна картина патології розпливчаста і залежить від місця локалізації паразитів, імунного статусу кішки та її віку. Симптоми можуть змінюватись і виявлятися з різним ступенем інтенсивності та тяжкості. На ранніх стадіях хвороба може нагадувати звичайну застуду.

Загальні симптоми мікоплазмозу у кота

1. Анемія.
2. млявість, апатія, сонливість.
3. Зниження апетиту, анорексія.
4. Зниження фізичної активності, слабкість.
5. Підвищена температура тіла, гарячка.
6. Жовтянистий колір шкіри.
7. Блідість шкіри та слизових оболонок.
8. Зміни у поведінці, депресія.
9. Сльозогінність.
10. Гнійні та серозні виділення з очей та носа.

Ознаки залежно від місця локалізації паразитів

1. Риніт, чхання, сухий кашель.
2. Утруднене дихання, задишка.
3. Припухлість та болючість суглобів. Артріт.
4. Порушення ходи, проблеми з переміщенням.
5. Інфекційні захворювання сечовивідних шляхів. Цистит.
6. Простатит.
7. Мимовільне сечовипускання.
8. Пневмонія, бронхіт.
9. Кон`юнктивіт.
10. Збільшення лімфатичних вузлів та селезінки.
11. Гнійні запалення, виразки та ерозії на шкірі.
12. Репродуктивні проблеми: мимовільний аборт, безпліддя, мертвіння.

При появі будь-якої з цих ознак необхідно негайно показати вихованця ветеринарному лікарю для встановлення діагнозу та призначення схеми лікування.

Діагностика

Мікоплазма у кішок виявляється лише лабораторним шляхом. На око ця патологія не виявляється - потрібна глибока, вдумлива діагностика.

Етапи діагностичних заходів:

• Збір анамнезу та візуальний огляд кішки.
• Аналіз сечі.
• Загальний та біохімічний аналізи крові.
• Дослідження кров`яного мазка під мікроскопом для виявлення паразитів.
• Лабораторні дослідження змивів із сечостатевих органів кішки.
• ПЛР діагностика на наявність антигенів.
• Дослідження змивів з кон`юнктиви.
• Мазок із ротової порожнини.
• Імуноферментний аналіз крові.

Антибіотики при мікоплазмозі – найпоширеніша форма лікування. Тому до перерахованих вище досліджень додають тест на чутливість до антибіотиків.

За результатами всіх досліджень лікар ставить діагноз та призначає лікування.

Як лікується мікоплазмоз

Схема лікування залежить від місця локалізації інфекції, ступеня активності паразитів, тяжкості захворювання. Для зняття симптомів гострої форми хвороби достатньо кількох днів. Лікування хронічного мікоплазмозу може розтягнутися на кілька місяців.

Препарати:

1. Антибіотики: тетрациклін, доксициклін, біцилін, азитроміцин, енрофлоксацин, левоміцетин.
2. Анальгетики. Для зняття болю та лихоманки.
3. Стероїди: преднізон.
4. Імуномодулятори: феліферон, інтерферон, мікоплазма імун.

Одночасно проводиться симптоматичне лікування та підтримуюча терапія: обробляються слизові оболонки від гнійних виділень, призначаються курси пробіотиків та вітамінів.

Читайте також про вибір вітамінів для котів.

Для зняття навантаження на печінку призначаються гепатопротектори: карсил.

В особливо тяжких випадках (сильна анемія) кішкам роблять переливання крові.

Важливо!

Для запобігання рецидиву хвороби під час всього періоду лікування проводять дезінфекцію місць проживання тварини. Здорових кішок ізолюють від хворих.

Профілактика мікоплазмозу

Вакцинація від цього захворювання не проводиться, тому всі заходи профілактики повинні бути спрямовані на підтримку високого імунітету тварини, грамотний догляд та повноцінне харчування.

Важливо дотримуватися термінів протиблошиної та антигельмінтної обробки кішки, оскільки екто- та ендопаразити можуть поширювати мікоплазму.

Головне правило профілактики всіх захворювань - регулярні профілактичні огляди вихованця допоможуть своєчасно виявити патологію.

Відео