Цистит у собаки
Циститом називають запальне захворювання уретри та сечового міхура. Недугу піддаються абсолютно всі пси, незалежно від віку та породи. Якщо симптоми циститу власник помітив вчасно, звернувся до лікаря, то вихованець одужає швидко. Отже, дізнаємося про ознаки захворювання, його терапію.
Причини собачого циститу
Ветеринарна статистика свідчить, що у 70% випадків у виникненні захворювання винні бактерії, що потрапляють на слизову оболонку сечового міхура. Це відбувається низхідним і висхідним шляхом. В уретрі бактерії присутні завжди. З уриною вони вимиваються, але коли собака змушена довго терпіти, або її імунітет послабився - патогенні бактерії починають розмножуватися швидкими темпами, піднімаються від уретри до сечового міхура.
Суки більше схильні до циститу, ніж собаки. Адже у них уретра коротша, ширша, знаходиться близько до анусу. Тому бактерії швидше і легше проникають у сечовий міхур. А ще жіночі особини схильні до вагінітів і метритів, які сприяють виникненню циститу.
Набагато рідше недуга розвивається як наслідок паразитарної інвазії, пухлин, алергії, прийому токсичних медикаментів. Цистит може бути ознакою сечокам`яної хвороби або нефриту.
Клінічна картина захворювання
Найчастіше господар підозрює розвиток у пса гострої форми цієї недуги по калюжках, які той залишає. Часом у процесі сечовипускання вихованець починає скиглити. Після цього задні лапи тварини скуті, а рухи стають обережними, бо псу боляче. Він не дозволяє себе обмацувати з тієї ж причини. Урина хворої тварини погано пахне, вона каламутна. Якщо форма захворювання тяжка – у сечі з`являються слиз, кров, згустки. У собаки може підвищуватися температура тіла. Ознакою недуги є спрага, зниження апетиту, апатія до всього.
Коли йдеться про хронічну форму циститу, вона характеризується періодами загострення. Деякі власники розцінюють таку симптоматику як погіршення поведінки та шкідливість собаки, яка робить калюжі у недозволених місцях. А іноді собака сідає, щоб зробити свої мокрі справи, хоча зазвичай для цього задирає лапу.
Загострення хронічної форми хвороби проявляється як симптоми гострої форми циститу.
Про терапію собачого циститу
Насамперед, не варто довіряти здоров`я собаки ветеринару, який після візуального огляду одразу ж прописує собаці антибактеріальні препарати. Щоб терапія дійсно була результативною, необхідно насамперед здати аналізи (крові та сечі) – зробити бактеріологічне дослідження урини – взяти мазок на генітальні інфекції. Бажано пройти та ультразвукове обстеження. Фахівець побачить на екрані пісок, каміння, якщо вони є. Це важливо, оскільки цистит нерідко можна переплутати з сечокам`яною хворобою. Та й оцінити стан сечового міхура, бруньок теж зайвим не буде.
Симптоматичну терапію тварині лікар призначає відразу після прийому, не чекаючи результатів аналізів. Це може бути спазмолітик, анальгетик, кровоспинний засіб. Але такі препарати лише тимчасове полегшення стану собаки, яке зовсім не означає, що терапія припиняється. На етапі з`ясування точного діагнозу хвостатим пацієнтам прописують Фурагін, Стоп цистит, Уролекс, Кантарен.
Коли на руках у спеціаліста будуть результати аналізів, він розробить спрямовану терапію. У разі алергічної причини недуги призначаються антигістамінні ліки, виключається провокатор. Якщо цистит є результатом життєдіяльності бактерій, проводиться аналіз на чутливість до антибіотиків. Тільки так препарати цієї категорії можна підібрати правильно. Коли антибактеріальний засіб вибрано неграмотно, він не дасть лікувального ефекту, виникне стійкість бактерій до антибіотиків, створиться невиправдане навантаження на печінку, нирки, а зі шлунка вимиється корисна мікрофлора.
Антибіотики при циститі слід прописувати пацієнтам після тесту на чутливість. Це допомагає запобігти чимало проблем і найголовніше — не дати гострій формі захворювання трансформуватися у хронічну. Щоб знизити негативний вплив антибактеріальних засобів, лікар пропише собаці пробіотики, гепатопротектори.