Отодектоз у кішок

Категорія Кішки

Зміст

Коротко про недугу
- Про ознаки захворювання
Як діагностують та лікують отодектоз

Вушний кліщ - частий непроханий гість бродячих кішок та котів. При контакті з ними домашні улюбленці заражаються паразитами. У них розвивається отодектоз. Як зрозуміти, що з вухами кота не все гаразд? Що потрібно знати про збудник захворювання? Як його лікують?

Коротко про недугу

Отодектоз ще називають вушною коростою. Це паразитарне захворювання зовнішнього вуха, розвиток якого викликає мікроскопічний кліщ отодектес. Ветеринари констатують, що отодектозу частіше схильні коти. Рідше недуга зустрічається у собак та хутрових лісових звірів.

Збудник паразитарного захворювання є кружальцем з ніжками, довжина якого варіюється від 0,2 до 0,5 мм. Його просто неможливо розглянути неозброєним оком. Кліщ харчується лусочками епідермісу слухового проходу. Він виділяє фекалії, які призводять до сильного свербіння, набряку, печіння. У кота розвивається запалення зовнішнього вуха. На відміну від інших видів кліщів отодектес може призвести до розвитку запального процесу будь-якої пори року. Недуга не має сезонності. І якщо в будинку мешкає кілька кішок, одна з яких страждає на отодектоз, то з величезною часткою ймовірності вона заразить інших.

А ось людям це захворювання не передається. Однак можливе виникнення так званої псевдочесотки, тобто алергічної реакції шкіри на укус кліща - вона не потребує лікування.

Про ознаки захворювання

Результатом життєдіяльності паразитів є розвиток у тваринного реакції на його слину - у кішки починається сильне свербіння. Це виявляється тим, що вона нервово трясе головою, намагається чухати лапами вуха, тремтить ними про шорсткі поверхні. Роздратування хворим тваринам вушної раковини призводить до появи саден, травм, подряпин і в результаті - до розвитку вторинної інфекції: у кішки виникає отит середнього та зовнішнього вуха. Але трапляється і так, що у котів захворювання протікає майже безсимптомно. Хоча це, швидше, виняток, ніж правило.

Характерна особливість отодектозу - це наявність в органі слуху нетипового вмісту. Нагадаємо, що в нормі вушна сірка у котів блідо-жовта або світло-коричнева. А при цьому недузі вона змінює свій колір: набуває темно-коричневого відтінку, аж до чорного. При цьому субстанція може бути і сухою, і вологою.

Дуже важливо перед відвідуванням ветеринарного фахівця не вичищати наліт, щоб не ускладнити діагностику захворювання.

Як діагностують та лікують отодектоз

Такий діагноз встановлюють за клінічними симптомами та на підставі мікроскопії субстанції з вушної раковини. Діагностика може утруднитися при отиті, що пустився, оскільки в кислому середовищі живі кліщі гинуть. Це означає, що результат мікроскопії може бути недостовірним.

В наш час із лікуванням цього котячого захворювання проблем не виникає. Прекрасно справляються із збудником недуги препарати на основі амітразу (Ципам, Амітразин) та гексахлорану (Аурікан). Обробку першими проводять 3-4 рази на день. Аурікан у вухо котам закопують щодня протягом 7 днів. Потім ще двічі на тиждень протягом місяця.

Щоб дія лікарських засобів була ефективнішою, після обробки вушні раковини треба масажувати. Обробляють їх лише після попереднього очищення.

Лікування захворювання препаратом Неостомазан вимагає приготування розчину. З його допомогою спочатку змочують вушну раковину, потім засіб закопують у вухо. Повторне оброблення цим лікарським препаратом проводиться через 7-8 днів.

А ще для боротьби з вушним кліщем застосовуються краплі на холку Барс, Фронтлайн, Стронгхолд. Їх використовують у дозах, рекомендованих інструкцією.

Хазяї тварин повинні знати, що вчасно розпочате лікування отодектозу не викликає ускладнень. А коли хвороба кішки запущена, то можуть розвиватися гнійний отит, лімфоекстравазат, гематома вушної раковини. Останні часто виникають як результат постійного травмування вуха. Коли у вусі лопає кровоносна судина – кров виходить під шкіру, формується гематома. А при пошкодженнях лімфатичної судини під шкірою накопичується лімфоекстравазат. У таких ситуаціях ветеринари застосовують оперативне лікування - розтин та видалення вмісту. Після такої процедури призначається терапія, аналогічна як при гнійних ранах.