Сечокам'яна хвороба кішок: причини, симптоми, лікування та профілактика
Зміст
Сечокам`яна хвороба (МКЛ) у кішок за поширеністю та кількістю смертельних випадків займає одне з перших місць поряд з патологіями серцево-судинної системи та раком. Занадто часто власники самі створюють умови для розвитку захворювання (неправильно годують своїх вихованців, не дбають про їхню рухову активність, не помічають переохолоджень тощо).). Погіршує ситуацію те, що лише одиниці людей звертають увагу на первинні ознаки МКБ у котів і вчасно не несуть тварин до ветеринара. На жаль, при лікуванні звірів на останніх стадіях захворювання шанси на одужання занадто малі.
Чому виникає і як розвивається хвороба
Основною причиною патології є порушення білкового та мінерального обміну. Залежно від того, які саме речовини не метаболізуються та кристалізуються, конкременти бувають наступних видів:
- Струвіти, вони ж трипельфосфати. Складаються із солей магнію, амонію, фосфату. Це найпоширеніші типи каміння у котів (80% від усіх випадків). Найчастіше виникають у тварин віком від 3 до 6 років через неправильне харчування.
- Оксалати — каміння із солей кальцію та щавлевокислого амонію. Зустрічаються в основному у дорослих котів старше 6 років.
- Цистини - утворення, що виникають через цистинурію (порушення засвоюваності амінокислот). Часто патологія є спадковою. Проявляється хвороба в основному у котів старших 5 років.
- Урати - тверді утворення із сечової кислоти. Рідко виявляються, але завдають котам найсильніші муки (такі камені мають гострі краї та травмують стінки сечовивідних шляхів, викликаючи кровотечі, запалення, нагноєння).
До формування каменів призводять вроджена схильність та зовнішні фактори. Найпоширенішим каталізатором для розвитку хвороби є незбалансоване харчування, коли тварина отримує надлишок білків, фосфатів та солей магній і при цьому недоотримує вуглеводи, йод та вітаміни А, D. Іншими факторами для розвитку захворювання є:
- Гіподинамія тварини, що веде до ожиріння, погіршення кровопостачання внутрішніх органів та уповільнення метаболізму.
- Неправильний питний режим (недолік поглинається рідини) або вживання неякісної води з великою кількістю сторонніх домішок.
- Природна схильність. Найчастіше хвороба розвивається у мейн-кунів, перських, сіамських, бірманських, гімалайських, картезіанських кішок.
- Підвищена концентрація кальцію у крові. Виникає не тільки при незбалансованому харчуванні, але і як наслідок травм, остеомієліту, остеопорозу.
У котів каміння виявляється у шість разів частіше, ніж у котів. Справа в тому, що тварини чоловічої статі мають звужену S-подібну уретру (така форма сприяє затримці твердих утворень у протоках). Існує думка, що фактором для патології є кастрація котів. Насправді сама операція ніяк не сприяє появі каменів — на це впливає тільки те, що господарі неправильно доглядають і годують прооперовану тварину.
Товсті коти часто страждають від МКЛ, тому що у ожиріння та сечокам`яної хвороби є загальні передумови – порушений обмін речовин, незбалансоване харчування, гіподинамія
Як розпізнати захворювання
У тварин із сечокам`яною хворобою першої стадії відзначається млявість, апатія, погіршення апетиту. Камені викликають часті позиви до сечовипускання, але повністю випорожнити коту вдається не відразу (за один раз видавлюється невелика кількість рідини). Сеча каламутна з твердими домішками, що швидко випадають в осад. Зовнішній вигляд каміння залежить від складу:
- Струвіти (трипельфосфати) – округлі камені білого кольору, пухкі, легко розсипаються при натисканні.
- Оксалати кальцію - гострі кристали коричневого або чорного кольору.
- Урати виглядають як піщинки неправильної форми темно-жовтого або коричневого кольору.
- Цистини - тверді піщинки неправильної форми світлого (білого або жовтуватого) кольору.
Чотири типи каменів: 1) струвіти; 2) оксалати; 3) урати; 4) цистини
На 2-3 стадії хвороби тварина починають мучити болі в животі і паху - це можна розпізнати за жалібними криками тварини, постійного зализування промежини, згорбленої постави, стисненого хвоста, пересування на напівзігнутих лапах, постійного бажання сховатися. У сечі присутні прожилки гною та крові.
Останні стадії сечокам`яної хвороби супроводжуються закупоркою уретри, що викликає повну затримку сечі. При тривалому перебігу обструкції сечовивідних проток розвивається пієліт, пієлонефрит та апостематозний нефрит. Ці ускладнення супроводжуються лихоманкою, ознобом, сильною слабкістю тварини (не може навіть стати на лапи), нудотою, блюванням, приступоподібними болями (стихають і посилюються, але не проходять). Кіт не спить, відмовляється від їжі та води.
Ветеринари ставлять діагноз не лише за симптомами, про які розповідають власники кота, а й на основі діагностичних ознак, які виявляються під час обстеження тварини. На сечокам`яну хворобу вказують:
- болісна пальпація задньої частини тіла тварини;
- напружена та збільшена нижня стінка живота (через наповнений сечовий міхур);
- аналізи крові та сечі, що виявляють лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, підвищену концентрацію сечовини, креатиніну.
Оскільки зазначена симптоматика збігається з низкою інших захворювань (злоякісна пухлина, асцит), то бажано проведення ультразвукового та рентгенологічного досліджень. На сечокам`яну хворобу вказуватиме наявність гіперехогенних вогнищ із чіткими акустичними тінями.
Якщо кіт не може сходити в туалет (постійно сидить у лотку, але сеча виходить краплями, при цьому тварина голосно нявкає), то його треба обов`язково перевірити на сечокам`яну хворобу
Лікування сечокам`яної хвороби
Мета терапії хворого кота - поліпшити його стан, прибравши біль і утруднене сечовипускання, розщепити існуючі конкременти і вивести їх назовні, не допустити утворення нових каменів, усунути всі ускладнення (запалення, рани в уретрі, нагноєння тощо).) Якщо такі завдання не вирішуються за допомогою медикаментів, то проводиться операція.
Корекція живлення
Дієтотерапія - важлива частина комплексного лікування кота з сечокам`яною хворобою. Харчування хворих тварин не буває уніфікованим - раціон складається для кожної тварини окремо, з урахуванням того, відкладення яких речовин призвело до формування каменів. При складанні дієти враховується вік, стать, порода кішки, стадія хвороби, наявність ускладнень.
Обов`язковою умовою є обмеження їжі з високим вмістом речовин, що призвели до формування конкрементів. Якщо у складі каміння є кальцієві сполуки, фосфор та етандіова кислота, то з раціону виключають яйця, субпродукти, сир, кисле молоко, сметану. Урати будуть збільшуватися від продуктів із підвищеним вмістом солей та пурину, тому не треба давати коту жирні м`ясні відвари, ліверну ковбасу, печінку, рибу (особливо консервовану).
Хворому коту потрібні вуглеводи, тому основу раціону має становити м`ясна їжа. У невеликих кількостях можна давати свіжі чи варені овочі.
Спеціальні корми
Їжа для тварин при сечокам`яній хворобі повинна бути якісною, збалансованою, поживною. Краще купувати спеціальні корми, які сприяють дробленню конкрементів:
- Hill`s Prescription Diet. В основі - м`ясо індички або курки, кукурудзяний глютен, безпечні для хворого кота мінерали, гідролізат білка, риб`ячий жир, бета-каротин. Ціна упаковки 400 грам - від 350 р. У цій серії кормів є варіанти для харчування котів з діагностованою сечокам`яною хворобою:
- S/D Feline Urinary-Dissolution,
- C/D Urinary Care Multicare.
У лінійці Hills є корм c/d Urinary Care Multicare - він призначений спеціально для котів із сечокам`яною хворобою
Корм, що підходить для розщеплення оксалатів кальцію та профілактики сечокам`яної хвороби
Медикаментозне лікування
Котам із затримкою сечі важливо надати симптоматичну допомогу з випорожненням сечовивідних органів. Для цього обережно виконують катетеризацію, промивають порожнину сечового міхура теплим розчином Фурациліну, внутрішньом`язово вводять антибіотик (наприклад, Кірін). Ці процедури виконують регулярно - доки кіт не почне ходити в туалет самостійно. Для загального зміцнення дають вітаміни групи В, аскорбінову кислоту. Від сильного болю застосовують спазмолітики (Баралгін, Атропін, Платіфіллін, Спазмолітин) або ставлять новокаїнову блокаду.
На перших стадіях сечокам`яної хвороби тваринам дають препарати, здатні розм`якшити невеликі за розміром конкременти. У кожному випадку медикаменти підбираються індивідуально, враховуючи склад каменів, стать, вік тварини. Дроблення може здійснюватися і фізіотерапевтичними способами, наприклад, за допомогою хвильової літотрипсії. Методи, що розщеплюють каміння, обов`язково поєднують із прийомом діуретиків (Фуросемід, Лазікс, Маннітол) – ліків, що дозволяють вивести пісок.
При ускладненнях котам потрібні заходи для зняття симптомів інтоксикації сечовиною та усунення загрози гострої ниркової недостатності (проводиться гемодіаліз, що ґрунтується на дифузії з крові у сечовини, креатиніну, сечової кислоти, електролітів). Здійснюється відновлення внутрішньониркового кровотоку (вводяться блокатори АПФ). Нирковий ацидоз усувається розчином бікарбонату натрію.
Хірургічне лікування
Якщо медикаментозна терапія не принесла результатів через 2 місяці або коли тварина відчуває сильні болі, виникає загроза гострої дизурії та кровотечі – показано хірургічне втручання. Спочатку пробують ретропульсивний метод вимивання, мета якого - проштовхнути камінь назад у сечовий міхур, де його можна буде розщепити медикаментами або ультразвуковою хвилею. Для цього в уретру вводять катетер і через нього вводять 15-20 мл теплого фізрозчину. Якщо катетеризація не допомагає покращити стан тварини або спостерігаються ознаки ускладнень, коту проводять:
- Цистомію при локалізації каменів у порожнині сечового міхура. Хірург робить позадипупковий парамедіанний розріз, розкриває орган. Залишки сечі видаляють відсмоктуванням, камені прибирають пінцетом, пісок усувають шляхом промивання фізіологічним розчином та одночасною аспірацією. Операція триває 40-70 хвилин.
- Уретростомію при виявленні твердих скупчень в уретрі. Під час операції хірург робить отвір (уретростому) між широкою частиною уретри та шкірою черевної стінки. Процедура проводиться під загальною анестезією та триває 30–45 хвилин.
При сильному ураженні уретри (сильно вираженої закупорки або звуженні каналу) рекомендовано ампутацію статевого члена. Це радикальна процедура — проводиться, коли інші заходи не здатні забезпечити швидке та безперешкодне відходження сечі, піску, каміння.
Як допомогти маленькому кошеняті
У дитинчат тварин сечокам`яна хвороба в основному проявляється через спадковість, незаліковану травму сечостатевих органів або сильне переохолодження (часто МКБ розвивається у кошенят, підібраних на вулиці у сильні морози). Схема допомоги в цьому випадку не відрізнятиметься від лікування дорослих котів. Єдине, малюкам важко ставити катетери через малі розміри уретри і тому якщо спостерігається гостра затримка сечі і вона не усувається медикаментозно, то пацієнта одразу відправляють на операцію.
Профілактика сечокам`яної хвороби
Сечокам`яну хворобу легше попередити, ніж потім намагатися врятувати свого хворого вихованця. Важливо стежити за раціоном свого улюбленця (харчування має бути збалансованим). Кіт повинен пити чисту відфільтровану воду, не переохолоджуватися, більше рухатися, не страждати на ожиріння. Але навіть за дотримання цих правил повністю вберегти свого вихованця від МКБ не можна (адже є ще спадкові та вікові передумови).
На розвиток МКЛ впливає не тільки неправильне харчування, але й нестача рідини, тому важливо стежити, щоб кіт завжди мав доступ до чистої води (бажано відфільтрованої)
Рекомендується регулярно носити кішку на профілактичні огляди до ветеринару, навіть якщо жодних ознак патології немає (на ранніх етапах клінічна картина змазана сечокам`яної хвороби). Хімічний аналіз сечі дозволить виявити схильність до струвітів, оксалатів або інших каменів. При виявленні будь-яких відхилень від норми, слід відразу ж приступати до лікування – чим воно буде раніше розпочато, тим більше шансів на повне одужання тварини без подальших рецидивів.
Сечокам`яної хвороби схильні до всіх кішок. Хтось має вроджену схильність. У когось патологія розвивається через погану їжу, ожиріння, переохолодження. Людині важливо уважно стежити за самопочуттям вихованця. Якщо кіт відмовляється від їжі, погано мочиться, кричить від болю – треба терміново нести тварину до клініки. Камені не розчиняються самі — щоб їх вивести, потрібен комплекс ліків чи операція.
-
Лікування сечокам'яної хвороби у котів у домашніх умовах: симптоми та ознаки, чим годувати (дієта) та як допомогти коту - Сечокам'яна хвороба у котів: причини, симптоми, лікування
- Сечокам'яна хвороба у котів: симптоми, лікування, профілактика
- Сечокам'яна хвороба у котів: симптоми та лікування
- Сечокам'яна хвороба у котів: симптоми та лікування в домашніх умовах
-
Герпес у котів та кішок: причини, симптоми та лікування вірусу
Гломерулонефрит у кішок - причини, симптоми та лікування
Чумка у кішок: причини, симптоми та способи лікування
Астма у кішок: симптоми, причини, способи діагностики, лікування та профілактика
Блошиний дерматит у кішок, його причини, симптоми та лікування