Сечокам'яна хвороба у котів

Сечокам`яна хвороба у котів (яку називають також уролітіазом) – захворювання, викликане утворенням піску та каміння (уролітів) у нирках, сечовому міхурі, сечоводах або уретрі тварини. Зазвичай складаються уроліти із сечової кислоти, струвітів (фосфатів), цистину, оксалатів, карбонатів. Розмір каменів може досягати в діаметрі до 2 см, завдаючи кішці нестерпного болю під час спроби помочитися. У найскладніших випадках уроліти здатні повністю закупорювати просвіт сечовивідних шляхів. І якщо не надати тварині термінову медичну допомогу, летальний результат неминучий.

Хвороби схильні частіше особини віком старше 2 років, а найуразливіша група – кастровані коти. Справа в тому, що уретра самців вигнута і більш вузька, що сприяє утворенню піску та каміння, ускладнює їх виведення з сечею. Крім того, сечокам`яна хвороба частіше загрожує довгошерстим кішкам (особливо їй піддається перська порода). При наданні своєчасного лікування сечокам`яна хвороба може бути успішно вилікована, проте за здоров`ям постраждалої тварини доведеться стежити протягом усього життя, ретельно підбираючи корми, періодично звертаючись до ветклініки для профілактичних оглядів.

Причини розвитку сечокам`яної хвороби

Пісок і каміння у нирках та сечовивідних шляхах у кішок утворюються при порушеннях обміну речовин. Спровокувати захворювання можуть багато факторів:

• Неправильне харчування (дешеві корми, надлишок білків, малий вміст у продуктах вітамінів В6 (його недолік призводить до утворення піску та каміння) та А (він відповідає за нормалізацію клітин епітелію внутрішніх органів), надлишок фосфору та магнію);
• Переїдання та ожиріння;
• Вживання кішкою води з великим вмістом кальцію;
• Мала кількість води, що випивається;
• Вірусні та бактеріальні інфекції сечовидільної системи;
• Хвороби шлунково-кишкового тракту (які здатні призвести до надлишку кальцію в організмі);
• Неправильне вживання деяких лікарських засобів;
• Спадкова схильність;
• Мала рухова активність (особливо у кастрованих тварин).

Симптоми сечокам`яної хвороби

На жаль, на ранніх етапах розвитку хвороби оку власника не видно тривожні симптоми сечокам`яної хвороби у кота. Та й сама тварина спочатку може не відчувати хворобливих реакцій, поки йдеться про пісок або каміння дуже маленького розміру. Однак збільшення кількості та розмірів уролитів здатне призвести до різкого болю при кожному бажанні кота сходити в туалет. Тоді можна відзначити такі симптоми:

• Кіт рідко ходить у лоток (у нормі тварина повинна справляти малу потребу не рідше 1-2 разів на добу);
• Навпаки, часте сечовипускання дуже маленькими порціями сечі (зокрема поза лотком);
• Зміна кольору сечі (рожевий відтінок);
• Сеча із кров`ю;
• Тривожна поведінка вихованця під час сечовипускання: кішка жалібно нявкає, часто, але безрезультатно відвідує туалет, сидить, вигнувши спину в лотку, раз у раз вилизує геніталії;
• Ущільнення в районі сечового міхура при промацуванні (в нормі живіт кішки має бути м`яким);
• Відмова від прийняття води та їжі;
• Апатія;
• Підвищення температури.

Якщо хвороба зайшла надто далеко, у нещасної кішки можуть спостерігатися:

• Блювота;
• Відсутність сечі або її може бути дуже мало (анурія);
• Можливі судоми;
• Розвиток ниркової недостатності;
• Закупорка сечовивідних шляхів;
• Аутоінтоксикація (уремія).

Діагностика сечокам`яної хвороби

Господар кішки, навіть помітивши такі симптоми, не повинен самостійно ставити тварині діагноз. Багато з перелічених ознак недуги можуть говорити не обов`язково про наявність саме сечокам`яної хвороби у кота. Наприклад, при онкології (у т.год. пухлинах сечостатевої системи) часто спостерігаються і ущільнення в черевній порожнині, і тривожна поведінка, і наявність кров`янистих виділень. При циститі кішки також можуть тривожно поводитися, відвідуючи лоток, в сечі може бути кров, можливі стрибки температури тіла. Таким чином, постановка діагнозу – справа ветеринара.

Ветеринар визначає наявність сечокам`яної хвороби у кішки на підставі розповіді власника про стан вихованця (бажано повідомити лікаря про частоту сечовипускань, колір сечі, поведінку тварини в лотку). Фахівець оглядає тварину, призначає проходження УЗД (нирок та сечового міхура) та рентгенограми, в результаті дослідження стане видно стан внутрішніх органів, наявність та розмір каменів. У тварини обов`язково беруть сечу для загального аналізу для лабораторного дослідження.

Лікування сечокам`яної хвороби у кота

Оскільки камені можуть відрізнятися один від одного за складом, правильне лікування сечокам`яної хвороби у кота може бути призначено лише ветлікарем. Як правило, каміння (або пісок) можна вивести з уретри кота через катетер за допомогою антибактеріальних розчинів. У складніших випадках (коли просвіт уретри майже повністю перекритий уролітами) може знадобитися уретростомія – хірургічне втручання, мета якого – формування нового отвору уретри для виведення сечі. Коли діаметр каменів перевищує діаметр самої уретри, а рахунок йде на годинник, кішці потрібно повне видалення каменів оперативним методомцистотомія). Такі маніпуляції проводяться тварині під дією загального наркозу. Камені після видалення прямують на хімічний аналіз з метою визначення природи їх появи (найчастіше уролітіаз обумовлений появою оксалатів або струвітів) – це допоможе підібрати правильне лікування. Надалі тварині потрібні внутрішньовенні вливання для відновлення організму після інтоксикації. Застосовуються антибіотики, спазмолітики, знеболювальні, протизапальні та антибактеріальні препарати.

У випадках, коли сечокам`яна хвороба знаходиться на початковій стадії (кішка в стані сходити по-маленькому, в сечі немає домішок у вигляді крові, тварина не відчуває сильного дискомфорту), лікарі можуть запропонувати консервативне лікування сечокам`яної хвороби. Його мета – розчинення каменів за допомогою спецдієти та вживання сечогінних фітопрепаратів. Проте консервативний метод принесе плоди лише згодом, тому найчастіше лікують уролітіаз все ж таки хірургічним шляхом.

Профілактика сечокам`яної хвороби

Після успішного лікування ця хвороба може більше ніколи не потурбувати кішку за умови виконання господарем деяких правил. Чіткі рекомендації щодо профілактики сечокам`яної хвороби дає лікар, виходячи із віку, стану здоров`я тварини. Зазвичай кішкам, які перенесли уролітіаз, як профілактика повторного розвитку захворювання призначають:

• Вживати в їжу якісні готові лікувальні корми (для лікування та профілактики сечокам`яної хвороби);
• Вживати тільки очищену - фільтровану або відстоєну воду, а також контролювати, щоб кішка пила достатньо (не менше 150-200 мл води на добу);
• Уникати в натуральному харчуванні таких продуктів, як риба, морепродукти, продукти, багаті на кальцій (молоко, сир, сир, кисле молоко), сіль. Залежно від складу каменів кішкам часто заборонені овочі, субпродукти, жирне, сире м`ясо;
• Натуральне харчування після проведеного медикаментозного лікування сечокам`яної хвороби повинно складатися з рідких каш (рисової, вівсяної, гречаної), нежирного відвареного м`яса (кролик, телятина, ягня, курка, індичка), відварених овочів (морква, цвітна капуста);
• Для нормалізації роботи нирок, очищення сечовивідних шляхів та виведення сечі рекомендується давати кішкам сечогінні збори (діуретики);
• Для підтримки організму лікарем призначаються вітамінні комплекси;
• Для профілактики ожиріння власник повинен стежити за активністю тварини, намагатися не перегодовувати кішку;
• Через деякий час після відновлення бажано показати вихованця ветеринару, зробити повторно УЗД та рентген-дослідження, здати аналіз сечі.

Сечокам`яна хвороба здатна призвести до розвитку багатьох важких супутніх захворювань, що порушують не тільки роботу нирок та сечовидільної системи, але й всього організму в цілому. Внаслідок появи каменів-уролітів із сечею не можуть виводитися токсини, білкові речовини, солі, організм кішки отруює сам себе. Крім того, мурлика відчуває сильні болі, якість її життя значно погіршується. Тому власнику без зволікання необхідно звернутися до ветклініки, особливо в тих випадках, коли вихованець не може спорожнити сечовий міхур більше 1-2 діб.