Найкращі методи, як лікувати сечокам'яну хворобу у котів

Сечокам`яна хвороба набула останнім часом широкого поширення серед домашніх кішок. Важливу роль у прогнозі та лікуванні вихованця відіграє своєчасна діагностика недуги. Сучасна ветеринарна медицина має значний арсенал засобів для консервативної терапії патології, тому варіантів, як лікувати сечокам`яну хворобу у котів, досить багато. І підбираються вони залежно від індивідуальних особливостей організму тварини, стану розвитку патології та факторів, що спровокували її початок. Нерідко застосовуються і хірургічні методи видалення конкрементів, що утворилися.

Симптоми та методи діагностики

МКБ у кішок - це багатофакторна патологія обміну речовин, що супроводжується утворенням конкрементів (каменів, уролітів) різного мінерального складу в нирках або сечовому міхурі, що призводить до порушення природного відтоку сечі. Уролітіаз частіше страждають кішки похилого віку, а також коти, в тому числі і кастровані через особливості будови сечовивідної системи.

На те, як проявляється сечокам`яна хвороба у котів, впливає безліч факторів: стадія розвитку патологічного процесу, вид каменів, їх локалізація та кількість, вік та індивідуальні особливості тварини. Симптоми, на які необхідно звернути увагу власнику:

• Зниження апетиту, млявість, тьмяний шерстий покрив. Вихованець стає відчуженим, багато спить, мало грає і рухається. Кіт ховається в затишних місцях, апатичний.

• Часте відвідування лотка, малі порції сечі. Тварина буквально видавлює урину по краплях.

• Занепокоєння при сечовипусканні. Кіт може нявкати, жалібно кричати, сильно напружуватися, приймати неприродну позу в лотку.

Одним з найбільш достовірних методів визначення уролітіазу у кішок є ультразвукова діагностика нирок та сечового міхура. Цей безболісний і нескладний спосіб дозволяє виявити не тільки великі конкременти, їх наявність та розмір, але й дрібний пісок у нирках, сечовому міхурі. У деяких випадках може бути призначено рентгенологічне дослідження. В арсеналі ветеринарних лікарів є такі методи діагностики, як внутрішньовенна екскреторна урографія з метою виявлення рентгенонегативних уролітів. Для встановлення діагнозу може застосовуватися також комп`ютерна томографія.

Лікування уролітіазу

Вибір методів лікування при сечокам`яній хворобі багато в чому залежить від типу та розміру конкрементів, стадії розвитку недуги, віку та загального стану тварини. За наявності сечового піску, невеликого круглого каміння, струвітів або уратних конкрементів, а також літній вік вихованця, ускладнення запальними процесами застосовується консервативне лікування.

Для зняття больового синдрому, супутнього нападу, тварині обов`язково призначають спазмолітичні препарати: "Но-шпу", "Спазган", "Папаверин". З знеболюючих засобів застосовують "Новокаїн", "Лідокаїн", "Баралгін". У важких випадках в умовах клініки вихованцю роблять новокаїнову блокаду в області попереку.

Якщо у кота не відходить сеча, то ветеринарний спеціаліст проводить катетеризацію. Маніпуляція вимагає загального наркозу та проводиться у спеціалізованій установі. Після встановлення катетера та відведення сечі, за наявності піску проводять промивання сечового міхура спеціальними розчинами. Якщо з будь-яких причин закупорку сечоводів неможливо усунути, то вдаються до цистоцентезу (проколу сечового міхура).

Для зняття та попередження запального явища тварині проводиться антибактеріальна терапія. Як протимікробні засоби застосовуються препарати широкого спектру дії: “Цефазолін”, “Кобактан”, “Цефтіофур”, “Фурагін”, “Цефадроксил” та інші.

Нефролітичною та протизапальною властивістю має “Цістон”, “Уродан”. При виявленні сечі в крові вихованцю прописують кровоспинні препарати, наприклад, "Діцинон", "Вікасол".

З метою підтримки функції нирок призначають “Кантарен”, що активізує репаративні процеси у нирках. При симптомах зневоднення та розвитку ниркової недостатності тварині призначають внутрішньовенні ін`єкції розчинів глюкози, хлориду натрію.

У деяких випадках при знаходженні каміння в сечоводі застосовують ретропульсійний метод. Суть його полягає в тому, що за допомогою спеціального катетера камінь змивають у сечовий міхур. Потім проводять його випорожнення та видалення за допомогою проведення цистотомії. Вибір уретростомічного чи цистостомічного методу видалення конкрементів залежить, як правило, від розміру каміння. Великі камені вимагають складнішої операції – цистостомії.

Після проведення хірургічного втручання тварині протягом 2-х тижнів проводять курс детоксикації, антибактеріальної терапії, спрямованої на профілактику циститу. В обов`язковому порядку відновлюють водно-електролітний баланс.

Прогноз

Власнику вихованця, хворого на сечокам`яну хворобу, слід розуміти, що ця недуга – патологія довічна. Варіанти розвитку подій залежать від багатьох факторів. При своєчасному обігу та ранній постановці діагнозу прогноз зазвичай гарний. Якщо звернення відбулося на пізніх стадіях при закупорці сечоводів, прогноз обережний. Якщо ж тварина надійшла до клініки із затримкою сечі більше 3-х діб, то ситуація може бути вкрай важкою, припущення про розвиток будуть обережними та швидше несприятливими.

Профілактика патології

Багато захворювань простіше запобігти, ніж лікувати. Це повною мірою відноситься до уролітіазу. Власнику слід направити зусилля на профілактичні заходи, ніж лікувати сечокам`яну хворобу котів. Фахівці радять дотримуватися наступних рекомендацій:

• годувати тварин якісними кормами преміум та супер-преміум класу-

• не змішувати сухий корм та натуральне харчування-

• не годувати кота їжею зі столу-

• контролювати питний режим вихованця-

• вода має бути фільтрована або кип`ячена-

• не допускати ожиріння-

• підтримувати рухову активність вихованця-

• не допускати переохолодження та перегрівання тварини-

• раз на півроку проходити ультразвукову діагностику нирок та сечового міхура-

• раз на 4 місяці здавати сечу на аналіз.

Сечокам`яна хвороба у домашніх кішок потребує постійного контролю за станом тваринного та регулярного проходження терапевтичного курсу. Проведення хірургічної операції лише відновлює нормальний відтік сечі, але не вирішує проблеми надалі. Будучи хворобою, пов`язаною з порушенням обміну речовин, недуга вимагає перегляду способу життя вихованця та постійного коригування раціону харчування.