Мікоплазмоз у котів

Конкретні бактерії під назвою мікоплазми паразитують червоні кров`яні клітини, знищення яких викликає потужну та потенційно небезпечну відповідь імунної системи. Ми сподіваємося, що представлена ​​інформація допоможе створити уявлення про мікоплазмоз і дасть можливість надати тварині необхідну своєчасну медичну допомогу.

Опис мікоплазмозу

Мікоплазмоз – хвороба контагіозного характеру, інфекційної природи. Вона може виражатися у порушенні функцій дихальної або сечової системи, розвитку кон`юнктивіту, ураженні суглобів і т.д.п., а може й протікати безсимптомно. Саме тому мікоплазмоз складно діагностувати.

Інфікування мікоплазмою – це найпоширеніша причина розладу правильного функціонування червоних кров`яних тілець. Називається такий розлад аутоімунної гемолітичної анемії. Ці бактерії вражають червоні кров`яні клітини, внаслідок чого надходить сигнал імунній системі тварини. Імунна система, у свою чергу, визнає червоні кров`яні тільця як потенційно небезпечні, заражені та робить різні кроки, щоб видалити їх з обігу та повністю знищити. Три види мікоплазми були описані:

• М. haemofelis
• М. haemominutum
• М. turicensis

Мікоплазма haemofelis є найбільшим із трьох представлених видів. Найчастіше мікроорганізми цієї групи сприяють розвитку перелічених вище захворювань у кішок. Особливо схильні до розвитку мікоплазмозу тварини з ослабленим імунітетом або перенесли серйозні стреси або недуги.

Однак деякі фахівці вказують на зв`язок між розвитком мікоплазмозу та іншими супутніми інфекціями – це або вірусна лейкемія кішок (ВЛК) та/або вірус імунодефіциту кішок (Вік).

Природний шлях зараження досі не визначений. Котяча блоха Ctenocephalides феліс – це потенційний вектор для передачі. Передача захворювання від кішки до кішки може статися через тісні або агресивні взаємодії. Це можуть бути укуси, подряпини або статева взаємодія. Передача мікоплазмозу також може відбуватися через внутрішньовенне переливання крові від інфікованої тварини. Мікоплазми передаються від матері до потомства через родові шляхи.

Симптоми мікоплазмозу у котів

Клінічні ознаки цього захворювання неспецифічні та розрізнені. Вони можуть включати: млявість, втрату ваги, збліднення ясна, зниження або повну втрату апетиту, почастішання дихання, рясну сльозотечу, запалення кон`юнктиви, слиновиділення. З часом симптоматика ускладнюється. Може почати випадати шерсть, виділення набувають гнійного характеру, з`являються проблеми сечовипускання, травлення, тварина мучить біль у ділянці ребер. Мікоплазмоз може вражати одночасно кілька систем органів, через що на ранніх стадіях його нескладно переплутати з іншою недугою. Наприклад, із банальною застудою.

Жодна з вищезгаданих ознак не може остаточно і безповоротно вказувати на розвиток мікоплазмозу. Однак наявність хоч одного має спонукати господаря негайно віднести свого вихованця до ветеринарної клініки для додаткового обстеження. Ветеринар зобов`язаний ретельно вивчити історію хвороби пацієнта та провести повне фізичне обстеження.

Важливо! Постраждалі тварини можуть мати пожовтіння шкіри та білків очей. Також може бути підвищене биття серця або дихальних скорочень. Внаслідок ураження мікоплазмозом також може статися збільшення селезінки.

М. haemominutum не дає розвитку значущого клінічного захворювання без одночасної ретро вірусної інфекції. До факторів ризику захворювання належать тварини з пригніченим імунним захистом організму та особи, які мають вірусну лейкемію та/або вірус імунодефіциту, у поєднанні з інфікуванням hemotropic мікоплазмозом.

Причини мікоплазмозу, група ризику

До групи ризику відносяться тварини зі зниженим імунітетом, а також кошенята віком до 2 років. Кішки, що мають хронічні захворювання, теж можуть опинитися у групі ризику. В умовах зовнішнього середовища мікоплазм не може існувати тривалий час. Заразитися ззовні практично неможливо. Переносником можуть виступати інші кішки, особливо ті, що переживають гостру фазу захворювання.

Діагностика та лікування

Після вивчення лікарем-ветеринаром анамнезу вихованця та результатів фізичного обстеження він повинен призначити неінвазивний, а зокрема повний аналіз крові. Результати представлять розгорнуту інформацію про стан червоних, білих кров`яних клітин та тромбоцитів. Кішки з hemotropic мікоплазмозом, як правило, мають анемію (низька кількість червоних кров`яних клітин).

Така картина складається через те, що кістковий мозок виробляє більше червоних кров`яних клітин, ніж зазвичай завдяки компенсаторній реакції. Еритроцити можуть злипатися – процес, званий autoagglutination – опосередковано вказує на активацію імунної системи. Ветеринар може рекомендувати надіслати зразок крові для визначення конкретного типу маркера, в якому червоні кров`яні клітини були позначені. Також рекомендується зробити скринінг.

В даний час кращим діагностичним тестом вважається полімеразна ланцюгова реакція. Спеціальний аналіз, званий проточною цитометрією, також можна використовувати. Поряд з цим важливо зробити аналіз слизових статевих органів та мазка оболонки ока.

Важливо! Ефективне лікування мікоплазмозу на початковій стадії потребує прийому антибіотика. Для цього слід зробити тест на сприйнятливість до передбачуваного препарату.

Пацієнти з вираженою анемією вимагають переливання крові. Також симптоматичне лікування може бути здійснене з прийомом знеболювальних, протиблювотних та в`яжучих засобів. Корисні препарати та добавки для підтримки функції печінки. Застосовуються і пробіотики для покращення роботи шлунково-кишкового тракту. Також важливе застосування імуномодулюючих засобів. Призначенням препаратів, графіка прийому та доз займається безпосередньо лікар-ветеринар залежно від конкретного випадку.

Після отримання необхідних призначень, якщо лікування дає позитивні результати, можна продовжити його в домашніх умовах. Для забезпечення ефективності діагностичного та терапевтичного плану, будинки зазвичай промивають та обробляють слизові оболонки, закопують очі та ніс.

Повне очищення від інфекції важко підтвердити, оскільки мікроорганізми можуть ховатися в печінці, селезінці або легенях, у пацієнтів із негативним аналізом крові. Хронічно інфіковані тварини можуть відчувати рецидив клінічних ознак, також вони все ще є переносником хвороби. Звичайно, повна відсутність мікоплазмів в організмі вихованця – це найкращий варіант, але їхня присутність без виражених клінічних ознак розвитку хвороби, теж задовільний результат.

Раціон на час лікування

Раціон кішки має бути трохи змінено. Важливо збагатити харчування вихованця різноманітними вітамінами та поживними речовинами, які допоможуть печінці більш ефективно відновлюватися та боротися з наслідками хвороби та прийому антибіотиків. Для цього можна придбати комплекс вітамінів для кішок чи мінеральні добавки.

Методи профілактики

Хоча щеплень від мікоплазмозу і не існує, до заходів профілактики все ж таки можна віднести своєчасне щеплення тварини згідно з планом, складеним ветеринаром від інших недуг. Також важливо приділити достатню увагу імунітету тварини, оскільки саме слабкість захисних сил організму дозволяє хвороби прогресувати.

Тому, намагайтеся менше піддавати тварину стресам, організуйте вихованцю збалансоване регулярне харчування і достатньо активний спосіб життя. Іноді слід давати вітамінно-мінеральні добавки. Не варто забувати, що запобігти будь-якому захворюванню набагато легше, ніж займатися його лікуванням.

Небезпека для людини

Небезпека для людини не є однозначною. Одні фахівці вважають, що людину і кішок вражають різні види мікоплазм. Тобто – збудники хвороби кішок не є небезпечними для людини. Але все ж таки більшість настійно радить дотримуватися всіх запобіжних заходів при спілкуванні з твариною, яка перебуває в гострій фазі розвитку хвороби.

Тобто – виключити повністю ризик зараження неможливо, тому важливо виключити тісні контакти з хворою твариною, особливо людям, які перебувають у групі ризику. А це маленькі діти, люди, які страждають на гострі вірусні, бактеріальні або інші захворювання, або мають ослаблений імунітет.

Відео про мікроплазмоз у котів