Мікоплазмоз у котів

Це захворювання характерне і для представників сімейства котячих. Його симптоми схожі з тими, які відчувають люди: мертвонароджене потомство, проблеми із системою травлення, хронічний нежить, запалені кон`юнктиви. Мікоплазмоз є одним з небезпечних захворювань котів та кішок. Його досить складно діагностувати. Лікується мікоплозмоз довго і важко, а от щеплення від інфекції не існує. Отже, детальніше дізнаємося про цю недугу.

Про шляхи передачі захворювання

Мікоплазми, як і багато інших бактерій, можуть бути скрізь: у грунті, воді, на одязі, рослинах, предметах побуту. У більшості випадків мікоплазмоз передається прямим шляхом, тобто здоровий кіт може заразитися при спілкуванні (у тому числі статевому) з носієм недуги або через загальні предмети догляду. До кошенят захворювання передається від матері, внутрішньоутробно, або в момент проходження потомства родовими шляхами.

Практика показує, що від цієї небезпечної недуги частіше страждають кошенята та молоді особини, яким не виповнилося двох років. Більше схильні до зараження хронічно хворі тварини, ті, у яких знижений імунітет. Наприклад, активність кішки мікоплазм, що «дрімали» в організмі, здатні пробудити стрес, переїзд, зміна господаря, інші фактори. А за статистикою у 75% клінічно здорових котів ці бактерії в організмі присутні.

Про ознаки мікоплазмозу

Прояви цієї недуги у представників сімейства котячих специфічні. Часом вони можуть взагалі бути відсутніми. Хронічна форма мікоплазмозу проявляє себе нетривалим ринітом, сльозотечею легкою мірою. Якщо ж йдеться про гостру форму захворювання, то її симптомами служать яскраво проявляються кон`юнктивіт і риніт. Кішка весь час чхає, кашляє, витікання з носа рясні та постійні, а запалення очей просто не дозволяє кішці бачити, бо її повіки зліплені гноєм. Можливо, у кішки стає видно третю повіку.

Без своєчасної терапії недуги його симптоми тільки посиляться, страждатимуть легені та бронхи. А це ризик загибелі тварини від пневмонії.

Також при мікоплазмозі нерідко уражаються органи сечостатевої системи. Розвивається цистит, ендометрит, вагініт, уретрит. Небезпечна недуга руйнує і суглоби. На поверхні кісток утворюються ерозійні ушкодження, наслідком яких є розвиток артриту.

Мікоплазмоз дуже часто призводить до безпліддя та викиднів. У жіночих особин народжуються нежиттєздатні, а часом і мертві кошенята. Тому господар, який помітив симптоми небезпечного захворювання у свого вихованця, повинен звернутися до лікаря та здати аналізи на присутність в організмі тварини мікоплазм.

Як лікують котячу недугу

Все починається з глибокої діагностики. Навіть якщо аналіз на мікоплазми позитивний, це ще не означає, що треба приступати до лікування. Іноді тварини можуть все своє життя бути носіями мікроорганізмів, але ознак недуги не виявляти. Мікоплазми можуть активізуватися внаслідок інших інфекцій — грибкових, вірусних, бактеріальних. Якщо ветеринарний лікар не дуже досвідчений, то може місяцями лікувати вихованця від мікоплазмозу, а насправді причиною захворювання є герпевірус або стафілокок.

Тому існуючі схеми терапії мікоплазмозу не можуть застосовуватись виключно на основі позитивного аналізу. Обов`язково потрібно провести тест на чутливість котячого організму до антибіотиків, визначити наявність паразитів, ступінь їхньої активності.

Крім антибактеріальних препаратів у лікуванні небезпечної недуги застосовуються гепапротектори, адже печінка вихованця сильно страждає від антибіотиків і внаслідок ураження мікоплазмами.

Для лікування мікоплазмозу в більшості випадків застосовують імуномодулятори, адже сам факт наявності недуги – це свідчення зниження захисних сил котячого організму.

Багато господарів цікавляться, наскільки захворювання небезпечне у плані передачі, зараження. Справа в тому, що в організмі кішок живуть два із шести існуючих видів мікоплазм. Вони абсолютно безпечні для хвостатих та пернатих мешканців будинку. Страхи та переживання щодо того, що захворювання від кішки може передаватися господарю, необґрунтовані. Одні види мікоплазм вражають представників сімейства котячих, інші людей.