Лишай у собак

Стригучий лишай - одне з найважчих і неприємних лих домашніх вихованців. Найгірше те, що повністю захищеним від нього не можна бути, оскільки гриби передаються спорами, що літають у повітрі. Для того, щоб заразитися, достатньо, щоб такі суперечки потрапили на тіло, а імунітет не впорався з небезпекою, що виникла. Так розвивається стрижучий лишай.

Заразитися ризикує будь-який собака, будь-якого віку та породи. Щоправда, слід враховувати, що стійкість організму у всіх порід різна. Відповідно, якщо одні заражаються відразу, інші запросто сидять на місці, де сидів хворий собака і нічого їм не буває. Багато залежить від загального стану організму - впливають і паразити, і постійний стрес, і дешевий корм.

Види позбавляючи собак

Грибкова інфекція проявляється по-різному, у вигляді кількох підтипів позбавляючи:

• рожевий - має вірусну природу, найбільш нешкідливий. Проходить самостійно максимум за п`ять днів. Лікування не потребує);
• стригучий (так називають і мікроспорію, і трихофітію). Характерна ознака - овальні цятки на шубці чотирилапого друга, пролиси;
• отрубевидний -причиною його появи є грибки. Спочатку на шкірі з`являється пляма яскраво-рожевого кольору, яка незабаром жовтіє або стає коричневою;
• екзема (мокнутий лишай). По суті, назва «лишай» тут недоречна, оскільки вона за природою не відповідає іншим підтипам. Екзему провокують алергени, а не грибки. Виявляється хвороба так: спочатку ділянка шкіри обсипається густим висипом, потім це місце червоніє і набрякає, з`являються також тріщини та вузлики з рідиною.

Таблиця 1. Види позбавляючи собак

СтригучийДерматофітиТакВисівкоподібнийДріжджоподібні грибки Malasseziafurfur, Pityrosporumorbiculare, PityrosporumovaleНіРожевийІнфекція, алергениНіЕкземаАлергеніНі

Який саме підтип позбавляючи турбує конкретну собаку, краще доручити з`ясувати спеціалісту. Самодіагностика та самолікування можуть завдати організму непоправної шкоди.

Як відбувається зараження

Найчастіше зараження відбувається через контакт із захворілим звіром - кішкою, або іншим собакою. Особливо цей ризик великий, якщо вихованець так чи інакше спілкувався з бродячими псами. Грибок потрапляє на здорову тканину та починає розмножуватися.

Також великий ризик зараження при опосередкованому контакті через іграшки, посуд, гребінці, лежанки хворого пса. Суперечки грибка хворого собаки потрапляють на предмети, що безпосередньо оточують її, на ошийник, намордник, повідець, та що завгодно, до чого собака наближалася. Цей предмет стає потенційним джерелом небезпеки для інших вихованців. Це відноситься також до землі, піску, будівельного сміття або гризунів - суперечки грибків хворої тварини можуть знаходитися де завгодно.

Величезну роль цьому механізмі грає ступінь імунного захисту собаки. Собаки з низьким імунітетом схильні до ризику більшою мірою. Найбільша небезпека загрожує цуценятам і зовсім молодим песикам, або навпаки - дуже старим та ослабленим хворобами. Найчастіше заражаються восени та навесні - це пов`язано не тільки з сезонним падінням опірності організму, але і дефіцитом ультрафіолетових променів, згубних для грибків.

Увага! Високий ризик отримати грибкову інфекцію (і не тільки собаці) у слабко вентильованих сирих приміщеннях, де не приділяють належної уваги санітарії.

Ознаки стригучого лишаю

Інкубаційний період становить від восьми до сорока діб. Зазвичай собака ще до прояву зовнішніх симптомів дає знати, що її здоров`я далеке від задовільного. Тварина може так зажуритися, відмовляється від їжі, не спілкується з господарями. Потім починаються зовнішні прояви - плями з`являються на хвості, голові, особливо в завушній ділянці, внизу лап. Плями округлі, невеликі, чітко змальовані. З них повністю випадають волоски, потім починає лущитися і свербіти шкіра, змінюється колір покривів.

Потім з`являються вузлики, наповнені рідиною, шкіра стає нерівною і покривається як би скоринкою. Інший обов`язковий супутник будь-якого стрижучого лишаю — сильне свербіння, що часом доходить до нестерпного. Людина і собака, захворівши, відчувають постійний дискомфорт і розчісують уражені ділянки, які потім змінюють колір і кровоточать.

Увага! Хвороба може зіпсувати не лише шубку, а й пазурі собаки. Про це говорять зміна форми та розшарування кігтів.

Прогноз

При своєчасному лікуванні прогноз досить сприятливий. Адекватні заходи зазвичай гарантують повне лікування і незабаром собака і забуде, що в нього колись був лишай. Але за відсутності лікування прогноз дуже серйозний, оскільки великий ризик поширення запалення і навіть виникнення сепсису.

Діагностика

Якщо у вихованця відзначаються хоча б один або дві ознаки, що тривожать, тим більше, якщо песик при цьому млявий і стає нетовариським — це вже достатній привід негайно записатися на огляд до ветеринара. Для попереднього діагнозу на шубку песика посвітлять лампою Вуда. Уражені грибками ділянки відразу стануть смарагдово-зеленими. Але для повноти картини цього заходу часто виявляється недостатньо. Тому у пацієнта роблять глибокий зіскрібок шкіри, виробляють посів. На основі лабораторних даних можна говорити про лікування.

Лікування

Лішай потребує комплексного лікування. Воно включає:

• мазі («ЯМ БК»);
• таблетки ("Грізеофульвін", "Кетоконазол", "Ітраконазол", "Флуконазол");
• антигістамінні засоби («Зодак», «Фебтал»);
• пробіотики для врівноваження роботи шлунково-кишкового тракту («Війо»);
• імуномодулятори («Фоспреніл», «Ріботан»);
• вітамінні комплекси ("Excel Brewers Yeast", "Гелакан Бейбі", "Канвіт", "Канвіт-Юніор").

Захворілого пса обов`язково поміщають у карантин - окрему кімнату, не даючи можливості йому контактувати з іншими людьми та тваринами. Необхідно також систематично змащувати уражені ділянки шубки мазями. Втім, зовнішніми засобами можна обмежитися лише на ранній стадії хвороби. Надалі їх буде недостатньо. Засохлі скоринки з болячок перед тим, як обробити рани, видаляють. Собаці надягають спеціальний захисний комір, щоб той не міг розчесати або вилизати хворе місце.

Шкіра та шерсть пса має проходити регулярну обробку. Фахівці рекомендують у таких випадках застосовувати:

• мазі ("Клотримазол", "Санодерм", "Термікон", "Фунгін", "ЯМ БК");
• спеціальні шампуні з антигрибковою дією («Нізорал»);
• розчини («Фукорцин», «Міконазол»).

При цьому важливо все-таки обов`язково показати собаку ветеринару, оскільки специфіка лікування залежить від конкретного типу лишаю. До того ж слід бути однозначно впевненим у тому, що у улюбленця саме лишай, а не якась інша недуга зі схожою симптоматикою. А такий висновок може зробити лише ветлікар на основі отриманих даних досліджень.

Лікування в домашніх умовах

Багато господарів з упередженням ставляться до ветеринарних клінік, вважаючи, що всі необхідні маніпуляції псу можна зробити і самостійно, а ветеринарам цікава лише власний прибуток. Фахівці не схильні називати немедикаментозні засоби однозначно поганими. Вони можуть добре впоратися з набряком, роздратуванням, почервонінням. Але усунути головну причину стрижучого лишаю — грибки, вони не можуть.

Отже, можна з упевненістю сказати, що здебільшого вилікувати лишай будинку без звернення до ветеринара неможливо. Виняток становить лише початок хвороби. Але і в цьому випадку необхідно виявляти розумну обережність, тому що тим самим спиртовим розчином можна серйозно пошкодити шкіру собаки.

До популярних народних засобів, які, згідно з численними висловлюваннями, можуть справлятися з лишаєм у собак, відносять:

• йод (уражені ділянки змащують чотири рази на день. Не можна давати собаці вилизуватись!);
• яблучний оцет (змащують плями п`ять-шість разів на 24 години).

Найкраще на собаку надіти спеціальний медичний нашийник, щоб не дати їй вилизатися.

Чому необхідно обов`язково звертатися до лікаря?

Кількість людей, які необґрунтовано бояться ветеринарів, на жаль, не сильно зменшилася. Дехто взагалі вважає, що лишай у собаки обов`язково пройде, треба лише почекати. Пройти він справді може - перейшовши в стадію сепсису і закінчившись разом із життям собаки, якого можна було б вилікувати і не мучити.

До того ж, відтягуючи запис до клініки, людина відтягує і початок адекватного лікування. Грибки тим часом встигають зайняти більшу ділянку, інфекція поширюється далі по організму.

Важливо! Ніколи і за жодних обставин не можна лікувати собаку сірчаною маззю, чистим спиртом або зеленкою. Нехай остання і вважається «споконвічно-народним засобом». Такі засоби, насправді, не тільки абсолютно не ефективні в плані боротьби з хворобою, але й можуть нашкодити не гірше за самих грибків, викликавши опік тканин.

Ще однією перевагою звернення до ветеринара є підвищення ймовірності постановки правильного діагнозу. Лишай не завжди буває очевидним і може бути поплутаним з такими схожими по симптоматиці захворюваннями, як атопічний дерматит, піодермія та себорейна екзема. Про те, як проявляє себе дерматит і які методи діагностики допоможуть відрізнити його від позбавляючи, можна прочитати нижче.

Відео - Лишай у домашніх тварин

Догляд за хворим собакою

Перший і найголовніший захід - суворе і скрупульозне виконання всіх приписів ветлікаря. Необхідно систематично здавати аналізи, подбати, щоб собака отримувала регулярно і достатньої кількості дієтичний корм хорошої якості.

В ідеалі, звичайно, краще було б помістити собаку на час лікування від лишаючи у ветеринарний госпіталь, стаціонар. Зрозуміло, такий захід витратний. Якщо вона не по кишені, слід особливо скрупульозно стежити за особистою гігієною - своєю і вихованця, а виводити на прогулянку та гладити собаку можна лише у гумових рукавичках. Краще не підпускати до нього на час лікування інших домочадців. Добре, якщо на час лікування, собака має можливість відвести окремий кут у квартирі — наприклад, влаштувати його на лоджії. При цьому генеральне прибирання з дезінфекцією там доведеться проводити до трьох разів на тиждень. Обов`язково дезінфікують і всі предмети, з якими контактував звір.

Увага! Вигулювати песика тепер можна лише окремо від інших груп, поза майданчиками та місцями збору любителів собак.

Профілактика

Як і будь-яка інша недуга, лишай легше запобігти, ніж з ним потім боротися. Достатньо виконувати посильні абсолютно для будь-якої людини кроки:

• регулярно прибирати квартиру із застосуванням дезінфекторів;
• мити частіше взуття;
• регулярно купати песика за необхідності, мити йому лапки після повернення з вулиці;
• огородження вихованця від будь-яких інших тварин, тим більше незнайомих або бездомних;
• підвищення уваги до особистої гігієни - це відноситься до всіх мешканців будинку.

Найкращий спосіб уберегти свого чотирилапого друга від напасті - прищепити його. Однак слід пам`ятати, що цей захід аж ніяк не такий нешкідливий і може спричинити проблеми зі здоров`ям. Обов`язково після щеплення приймати імуномодулятори, гепатопротектори та вітаміни.

Відео — Стригучий лишай у собаки

Висновок

Не слід боятися позбавляючи. Це, нехай і дуже серйозна, але не смертельна хвороба, де лікування прямо залежить від ступеня терпіння господаря та його уважності до розпорядку дня, до вимог гігієни. При найменших підозрілих ознаках на лишай, собаку потрібно вести у ветклініку для проведення необхідних аналізів та огляду. Це абсолютно безболісно і не завдасть улюбленцеві жодних незручностей. Важливо пам`ятати, що серйозно занедбана хвороба може загрожувати не лише комфорту та здоров`ю, а й життю собаки.